16 жовтня 2014 рокусправа № 6-а/333/105/2014
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.
суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2014 року у справі № 6-а/333/105/2014 за заявою Управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень про зміну способу і порядку виконання судового рішення, -
У березні 2014 року до суду надійшло подання Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Запорізькій області Морар М.В. про зміну способу і порядку виконання виконавчого документу № 2а-4489/11 від 05.08.2013.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2014 року заяву Управління Державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень про зміну способу і порядку виконання судового рішення задоволено.
Не погодившись з ухвалою суду, Управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні подання про зміну способу та порядку виконання судового рішення відмовити.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Комінарського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2011 року по справі № 2-а-4489/11/0812, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2012 року, позов ОСОБА_2 задоволено: визнано дії відповідача щодо не призначення пенсії позивачу у відповідності з вимогами, встановленими ст.50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.10.2010 року протиправною та зобов'язано відповідача призначити ОСОБА_2 державну пенсію та додаткову пенсію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІ групи, з 01.10.2010 року з розрахунку державної пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком для працездатних громадян та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком дорівнюючої прожитковому мінімуму, встановленому відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум", та здійснити перерахунок пенсії, виплату з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
04 вересня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
10 жовтня 2013 року до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області надійшло повідомлення від боржника - Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя про
часткове виконання рішення суду, а саме: нарахування пенсії у розмірі 1242,85 грн. Кошти за судовим рішенням були боржником нараховані, проте такі не виплачуються з підстав відсутності видатків Державного бюджету України.
Суд першої інстанції, задовольняючи подання державного виконавця, виходив з того, що виконання постанови суду є неможливим без зміни способу її виконання, а саме шляхом стягнення нарахованої суми.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що покладені судом зобов'язання вчинити дії щодо позивача виконані в порядку, встановленому судовим рішенням, а виплата донарахованої суми, яка перевищує бюджетні призначення на поточний рік, буде здійснена за наявності відповідного фінансування з боку Державного бюджету України.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).
Наведені норми права дають змогу дійти висновку, що зобов'язання вчинити певні дії, покладені на відповідача судовим рішенням, за обраним способом захисту порушеного права позивача.
За таких обставин державний виконавець просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті шляхом вирішення додаткової позовної вимоги про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття постанови в адміністративній справі.
Частиною першою статті 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
З матеріалів справи вбачається, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Отже, виконання постанови суду фактично можливе, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, про помилковість висновків суду першої інстанції
Керуючись ст.ст. 197, 199, 202, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя - задовольнити.
Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2014 року у справі № 6-а-333/105/2014 - скасувати.
У задоволенні заяви Управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання
рішень про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.І. Малиш
Суддя: А.А. Щербак
Суддя: Н.П. Баранник