ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
15 жовтня 2014 року 11:55 № 826/13090/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кротюка О.В., суддів Бояринцевої М.А., Літвінової А.В. при секретарі судового засідання Шевченко Я.В. вирішив адміністративну справу
за позовом Комуністичної партії України
до Міністерства юстиції України
провизнання протиправним та скасування положення
Обставини справи:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Комуністична партія України з позовом до Міністерства юстиції України та просить суд:
1. Визнати протиправною дію Міністерства юстиції України із подачі 08.07.2014 адміністративного позову до Окружного адміністративного суду міста Києва про заборону діяльності Комуністичної партії України.
2. Зобов'язати Міністерство юстиції України подати заяву про відмову від адміністративного позову в межах справи №826/9751/14, яка перебуває у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва.
Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
встановив:
Міністерством юстиції України та Державною реєстраційною службою було подано до Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву про заборону Комуністичної партії України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2014 року було відкрито провадження у адміністративній справі № 826/9751/14.
Позивач вважає дії Міністерства юстиції України з подачі до суду вказаного позову протиправними.
Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Позивач згідно відомостей Реєстру політичних партій № з/п 109 є політичною партією http://www.minjust.gov.ua/31094#.
Згідно статті 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей. Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.
Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку (ст.37 Конституції України).
Політична партія може бути за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, чи Генерального прокурора України заборонена в судовому порядку у випадку порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією України, цим та іншими законами України (ст.21 ЗУ «Про політичні партії в Україні» №2365-III від 05.04.2001).
Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, у сфері нотаріату, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері виконання кримінальних покарань, у сфері захисту персональних даних, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з питань державної реєстрації договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності (абз.1 п.1 Положення про Міністерство юстиції України, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. N 228).
Як вбачається з положень частини 4 ст.50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, зокрема, в інших випадках, встановлених законом.
Згідно положень ст. 48 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами). Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ст.49 КАС України).
Крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову (ч.1. ст.51 КАС України).
Суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю особу (ст.52 КАС України).
Згідно положень пунктів 8, 9 ч.1. ст. 3 КАС України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду; відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Частинами 3, 4, 5, ст. 6 КАС України встановлено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.
Підсумовуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що право Міністерства юстиції звернутися до суду з позовом не може бути обмеженим.
Питання адміністративної процесуальної правоздатності і дієздатності є одним із елементів дослідження у справі, в якій відповідна сторона бере участь, зокрема у разі заперечення іншою стороною наявності таких повноважень у заявника на подання позову. Питання належності звернення суб'єкта владних повноважень до суду з позовом може бути одним з елементів предмету розгляду у такій справі, за наслідком чого судом можуть бути вчинені відповідні процесуальні дії, передбачені ст.52 КАС України з подальшим вирішенням справи по суті та наданням правової оцінки наявності чи відсутності підстав для задоволення чи відмови у позові з огляду на зміст п.5. ч.4. ст.50 КАС України.
Таким чином, дії Міністерства юстиції України щодо подання адміністративного позову в силу положень норм Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути визнані протиправними.
Згідно частини 4 ст.51 КАС України суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.
Таким чином, враховуючи те, що: по-перше, відкликання позову є правом сторони, а не її обов'язком, тобто розпорядження своїми правами здійснюється на вільний розсуд такої особи; по-друге, відмова від позову в частині її прийняття вирішується виключно судом, то підстави для зобов'язання Міністерства юстиції України відкликати відповідний адміністративний позов відсутні.
Додатково суд зазначить, що у відповідності до частини 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом, то підстави стверджувати про порушення прав та інтересів позивача діями Міністерства юстиції України, які виразилися в поданні адміністративного позову, відсутні. А відтак і відсутні порушені права та інтереси позивача.
Окрім того, суд відзначить, що обставини, які безпосередньо впливають на права та інтереси позивача в результаті подання Міністерством юстиції України відповідного позову, випливають не з вчинення суб'єктом владних повноважень таких дій, а з винесення судового рішення про відкриття провадження у справі, в якій Комуністична партія України є відповідачем в силу закону та норм Конституції України (ст.37).
Вказане в сукупності свідчить про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. А тому, в позові слід відмовити.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував покликання позивача.
Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.
Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються.
Керуючись ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.
Головуючий суддя О.В. Кротюк
судді М.А. Бояринцева
А.В. Літвінова
Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.10.14 р.