14 жовтня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/3817/14
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Циганій С.І.,
при секретарі: Чернієнко М.В., за участю прокурора - Марченко Г.С., представника відповідача - Познякова С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора м.Нова Каховка Херсонської області до виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області про скасування рішення виконавчого комітету Новокаховської міської ради №153 від 27.05.2014р.,
встановив:
Прокурор м.Нова Каховка Херсонської області звернувся в суд з позовом до Виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області про скасування рішення №153 від 27.05.2014р. виконавчого комітету Новокаховської міської ради №153 від 27.05.2014р. «Про забезпечення перевезення пільгових категорій пасажирів»
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням №153 від 27.05.2014р. передбачено перевезення пільгової категорії населення згідно окремих графіків руху автобусів загального користування на міських та приміських маршрутах Новокаховської міської ради. Також зазначає, що згідно ст.37 Закону України «Про автомобільний транспорт», яка регулює пільгове переведення пасажирів, не допускається будь-яких обмежень щодо часу таких перевезень протягом доби. Отже, рішення відповідача, яким введено певні обмеження, не відповідає чинному законодавству.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що спірне рішення прийнято з огляду на недостатність субвенцій з державного бюджету місцевому бюджету на компенсацію пільгового проїзду окремих категорій громадян перевізникам на міських автобусних маршрутах загального користування на 2014р. Наполягаючи на правомірності спірного рішення, просили суд у позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що виконавчим комітетом Новокаховської міської ради Херсонської області 27.05.2014р. прийнято рішення №153 "Про забезпечення перевезення пільгових пасажирів". Пунктом 1.1 вказаного рішення передбачено здійснювати безоплатні перевезення пільгової категорії населення згідно окремих графіків руху автобусів загального користування на міських та приміських маршрутах Новокаховської міської ради.
Прокурором на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру" стосовно вказаного рішення направлено міському голові м.Нова Каховка подання від 30.07.2014р. з вимогою про скасування рішення №153 від 27.05.2014р..
За результатами розгляду подання рішенням виконавчого комітету Новокаховської міської ради №285 від 26.08.2014 відхилені вимоги прокурора посилаючись на те, що за пільгове перевезення пасажирів з Державного бюджету надходять субвенції з нерівномірним та в недостатньому обсязі на покриття витрат за пільгове перевезення пасажирів. У зв'язку з цим, прокурор звернувся до суду з даним позовом.
У відповідності до ч. 3 ст.20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право: вносити подання, а також звертатися до суду у передбачених законом випадках.
Відповідно до ч.5 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" - у разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо: 1) визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині; 2) визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; 3) визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.
За ст.23 Закону України "Про прокуратуру" у разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання прокурор може звернутися з позовом до суду у 15-денний строк, який обчислюється з дня одержання повідомлення про відхилення подання, або у разі неповідомлення прокурора про результати розгляду подання з дня закінчення визначеного прокурором строку для його розгляду.
Прокурор має право звернутися до адміністративного суду з відповідним позовом з урахуванням при цьому суб'єктного складу сторін спору та вимог ст.18 КАСУ щодо підвідомчості справ адміністративним судам.
Згідно з п.п.10 п."а" ч.1 ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" (надалі - Закон).
Статтею 7 Закону визначено, що забезпечення організації пасажирських перевезень, зокрема, на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.
Законами України від 22.10.1993 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", 20.12.1991р. "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", 26.04.2001р. "Про охорону дитинства", 16.12.1993р. "Про основи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", 28.02.1991р. "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", 23.03.2000р. "Про жертви нацистських переслідувань", постановою Кабінету Міністрів України "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" від 17.05.1993р. №354 та деякими іншими певним категоріям громадян надано право безплатного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також автобусами приміських і міжміських маршрутів.
Порядок здійснення пільгового перевезення пасажирів автомобільним транспортом встановлений ст.37 Закону - пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.
Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
Отже, законом не допускаються будь-які обмеження щодо часу таких перевезень, в межах початку та закінчення руху в кінцевих зупинках протягом доби, у тому числі з підстав недостатності субвенцій з державного чи місцевого бюджету на компенсацію пільгового проїзду окремих категорій громадян на міських маршрутах.
Частиною 2 ст.29 Закону визначено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.
Відповідно до ст.102 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у п.п."б" п.4 ч.1 ст.89 цього Кодексу, в тому числі - компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Конституцією України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Основними вимогами до рішення суб'єкта владних повноважень в спірних правовідносинах є законність такого рішення (тобто правильне застосування норм матеріального права) та дотримання при його прийнятті вимог процесуальних норм (тобто норм, які встановлюють процедуру прийняття даного рішення).
Відповідно до вимог чинного законодавства України рішення суб'єкта владних повноважень повинно відповідати як вимогам законності (правильне застосування норм матеріального права), так і бути прийнятим у точній відповідності до встановленої законом процедури (дотримання процесуальних норм).
Статтею ст.22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суд з прав людини як джерело права.
При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України", органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Посилання відповідача на нерівномірні та в недостатньому обсязі надходження субвенцій з Державного бюджету на компенсацію видатків втрат транспортних підприємств від перевезення пільгових категорій пасажирів, підвищенням цін на паливно-мастильні матеріали, запасні часини тощо, є безпідставними з огляду на вищевикладене.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, виконавчий комітет Новокаховської міської ради при прийнятті оскаржуваного рішення №153 від 27.05.2014р. "Про забезпечення перевезення пільгових категорій пасажирів" фактично зупинив дії передбачених законами України пільг для окремих категорій громадян, що є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що рішення № 153 від 27.05.2014р. «Про забезпечення перевезення пільгових категорій пасажирів» підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги прокурора м.Нова Каховка є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, та підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст.6, 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
постановив:
Позов прокурора міста Нова Каховка Херсонської області задовольнити.
Скасувати рішення виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області №153 від 27.05.2014р. "Про забезпечення перевезення пільгових категорій громадян".
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 жовтня 2014 р.
Суддя Циганій С.І.
кат. 3.7.2