Справа № 819/1995/14-a
"15" жовтня 2014 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Чепенюк О.В.,
при секретарі судового засідання Калиняк О.В.,
за участю представника позивача Криницького О.М.,
представників відповідача Артема А.А., Чорнописьки В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Магістр-Д» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістр-Д» (далі - ТзОВ «Магістр-Д», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.08.2014 року № 0004032201.
Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.
Тернопільською ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТзОВ «Магістр-Д» по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Нафто-Сервіс Плюс» (далі - ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс») за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року, про що складено акт № 5881/22-01/21141124 від 14.08.2014 року. На підставі вказаного акту перевірки 29.08.2014 року Тернопільською ОДПІ прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0004032201, яким ТзОВ «Магістр-Д» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 203680,50 грн., у тому числі за основним платежем 135787,00 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією 678963,50 грн. Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважає його неправомірним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.
В акті перевірки № 5881/22-01/21141124 від 14.08.2014 року відповідач вказує на те, що ТзОВ «Магістр-Д» занижено ПДВ за березень 2014 року у зв'язку із безпідставним включенням до податкового кредиту сум по операціях з поставки нафтопродуктів від ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс». Проте, договір поставки № 03-4П від 25.03.2014 року, укладений між позивачем та ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс» виконаний, проведена фактична поставка нафтопродуктів відповідно до заявок позивача з документальним оформленням таких господарських операцій, виконанні розрахунки, що підтверджується належними первинними документами: рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними (ТТН), паспортами якості, сертифікатами відповідності, видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями на перерахування коштів, а в подальшому нафтопродукти використані в господарській діяльності позивача. Відтак, позивачем правомірно сформовано податковий кредит у березні 2014 року на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом. При цьому, податковий орган робить висновок про нереальність здійснення господарських операцій у зв'язку з недоліками в оформленні ТТН, відсутністю актів приймання нафтопродуктів за кількістю і якістю, складання яких не є обов'язковим. Такий висновок податкового органу позивач вважає безпідставним, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
В обґрунтування позовних вимог ТзОВ «Магістр-Д» посилається на положення Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, норми Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155.
В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, письмових поясненнях від 29.09.2014 року (а. с. 94-96), від 08.10.2014 року (а. с. 159-160) та додатково зазначив, що договір поставки нафтопродуктів, укладений з ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс», реально виконаний. Обов'язок з транспортування вантажу було покладено на контрагента, який залучав перевізників фізичну особу - підприємця ОСОБА_5 та ТзОВ «Константа-Імпекс». Прийняття нафтопродуктів здійснювалось матеріально-відповідальними особами об'ємно-масовим методом з занесенням відомостей про кількісні показники до журналу обліку надходжень нафтопродуктів автомобільним транспортом, належна якість товару підтверджена сертифікатами відповідності та паспортом якості, відібранні проби нафтопродуктів при прийнятті продукції. Поставлені світлі нафтопродукти зливались у резервуари № 23, № 24, які позивач орендує у приватного агропромислового підприємства «Топільче». На підприємстві ведеться облік нафтопродуктів із записом у журнал реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів у резервуарах за встановленою формою. Отриманий товар використаний ТзОВ «Магістр-Д» у межах своєї господарської діяльності, в тому числі частина нафтопродуктів реалізована іншим суб'єктам господарювання та через власну мережу АЗС. ТзОВ «Магістр-Д» використовує в господарській діяльності надані в оренду приватним агропромисловим підприємством «Топільче» резервуари для зберігання нафтопродуктів, має власні та орендовані АЗС, облік нафтопродуктів за кількістю здійснюється з використанням провірених засобів вимірювальної техніки згідно з відповідними свідоцтвами про повірку. У судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити.
В поданих до суду письмових запереченнях проти позову (а. с. 64-67) представник відповідача адміністративний позов не визнала та зазначила таке. За результатами перевірки ТзОВ «Магістр-Д» встановлено порушення порядку формування податкового кредиту з ПДВ в березні 2014 року при придбанні нафтопродуктів у ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс». В ході проведення перевірки ТзОВ «Магістр-Д» використані матеріали зустрічних звірок контрагентів по ланцюгу постачання товару, а саме: ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс», в ході проведення якої не надані дорожня відомість, її корінець, квитанція про приймання вантажу, паспорт якості нафти, та ТзОВ «Торговий дім «Гарант», яке не знаходиться за юридичною адресою, проте отримані пояснення від платника про втрату документів за період з січня 2014 року по квітень 2014 року, у зв'язку з чим останній звернувся до відділу міліції Ленінського району міста Дніпропетровська. Надані позивачем для перевірки документи містять окремі порушення щодо порядку їх заповнення, зокрема, в ТТН не зазначено точного місця завантаження та розвантаження товару, лише вказівка на місто, не заповнені графи «номер резервуару», відсутні заявки на поставку товару, рахунки-фактури. В зв'язку з цим, Тернопільською ОДПІ зроблено висновок, що правочин укладений між ТзОВ «Магістр-Д» та ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс» у березні 2014 року не спричинив реального настання юридичних наслідків, а тому позивач не мав права на включення відповідних сум до складу податкового кредиту у декларацію з ПДВ за березень 2014 року по операціях з придбання нафтопродуктів у ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс».
В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача покликається на положення Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 року № 271/121. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.08.2014 року № 0004032201 Тернопільською ОДПІ прийнято правомірно, тому представник відповідача просила у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
У судовому засіданні представники відповідача адміністративний позов не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, додаткових поясненнях (а. с. 165-167), просили у його задоволенні відмовити повністю. Вважають, що надані позивачем документи на підтвердження поставки нафтопродуктів є недостатніми, оскільки не містять повних відомостей про господарську операцію, приймання товару по кількості та якості. Також припускають те, що придбання позивачем нафтопродуктів мало місце, проте ставлять під сумнів їх постачання саме від ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс».
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, допитавши свідків, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ТзОВ «Магістр-Д» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а. с. 55), позивач здійснює господарську діяльність згідно з статутом, в тому числі проводить оптову торгівлю твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, роздрібну торгівлю пальним (а. с. 123-135), знаходиться на обліку як платник податків у Тернопільській ОДПІ, зареєстрований платником податку на додану вартість, про що свідчать відомості акту перевірки від 14.08.2014 року № 5881/22-01/21141124 (а. с. 9).
Тернопільською ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТзОВ «Магістр-Д» по взаємовідносинах з ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс» за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року, про що складено акт № 5881/22-01/21141124 від 14.08.2014 року (а. с. 9-19). Позивачем було подано до податкової інспекції заперечення № 26/08-1 від 26.08.2014 року на даний акт перевірки (а. с. 20-24), за наслідками розгляду якого Тернопільською ОДПІ висновки акту перевірки залишені без змін (а. с. 25).
Перевіркою встановлено, що позивачем укладено договір поставки нафтопродуктів № 03-47Н від 25.03.2014 року з ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс» (продавець), на підставі якого протягом березня 2014 року товариство отримало нафтопродуктів на загальну суму 814724,00 грн., у тому числі ПДВ 135787,00 грн. По таких операціях ТзОВ «Магістр-Д» включено до податкового кредиту за березень 2014 року ПДВ у загальній сумі 135787,00 грн. згідно з податковими накладними, виписаними ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс», та відображено у декларації з ПДВ за цей період. Для перевірки позивачем були надані такі документи: договір, видаткові та податкові накладні, сертифікати відповідності та паспорта якості нафтопродуктів, ТТН, виписки з банку про проведення розрахунків між сторонами; такі господарські операції відображені у журналах-ордерах відповідних рахунків бухгалтерського обліку.
При проведенні перевірки використані матеріали зустрічних звірок контрагентів по ланцюгу постачання товару, а саме: ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс», в ході проведення якої не надані дорожня відомість, її корінець, квитанція про приймання вантажу, паспорт якості нафти (акт Світловодської ОДПІ від 25.07.2014 року № 211/2200/37377179), та ТзОВ «Торговий дім «Гарант», яке не знаходиться за юридичною адресою, проте від платника податків отримані пояснення про втрату ним документів за період з січня 2014 року по квітень 2014 року, у зв'язку з чим останній звернувся до відділу міліції Ленінського району міста Дніпропетровська.
Перевіркою Тернопільської ОДПІ зроблено висновок про те, що правочин між ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс» та ТзОВ «Магістр-Д» є таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків. При цьому, податковий орган виходив з матеріалів зустрічної звірки та врахував те, що в перевізних документах ТТН не зазначено точного місця завантаження та розвантаження товару, лише вказівка на місто, не заповнені графи «номер резервуару», відсутні заявки на поставку товару, рахунки-фактури, не підтверджено приймання товару за кількістю і якістю. В акті перевірки від 14.08.2014 року № 5881/22-01/21141124 зазначено про порушення позивачем статей 22, 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТзОВ «Магістр-Д» завищено суму податкового кредиту з ПДВ за березень 2014 року у розмірі 135787,00 грн.
На підставі акту перевірки від 14.08.2014 року № 5881/22-01/21141124 Тернопільською ОДПІ 29.08.2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004032201, яким ТзОВ «Магістр-Д» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 203680,50 грн., у тому числі за основним платежем 135787,00 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією 678963,50 грн. (а. с. 27).
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (ПК України) від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення перевірялося судом на відповідність критеріям, визначеним у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, якої повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні суб'єкти.
Зокрема, чи оскаржуване рішення прийняте суб'єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в межах своєї компетенції, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами; обґрунтовано. Так, прийняття рішення обґрунтовано зобов'язує суб'єкта владних повноважень врахувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації, уникаючи висновків, що базуються на припущеннях. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
При вирішенні справи та прийнятті постанови суд враховує наступні обставини та застосовує такі положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Враховуючи наведені норми чинного законодавства України та доводи Тернопільської ОДПІ про відсутність реальних правових наслідків по правочину, укладеному між позивачем та ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс», судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими ТзОВ «Магістр-Д» сформований податковий кредит по ПДВ, зокрема, належного оформлення первинних документів та дотримання умов формування податкового кредиту з ПДВ, руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, наявність можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податків.
Оцінюючи докази, які є у справі, суд враховує норми частини другої та третьої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З метою з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами суд вживав заходи, визначені частинами четвертою, п'ятою статті 11 КАС України, зокрема, суд зобов'язував сторін надати всі докази на підтвердження обгрунтування позовних вимог та заперечення.
Як встановлено судом, між позивачем (покупець) та ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 03-47Н від 25.03.2014 року, відповідно до якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити нафтопродукти у відповідності з умовами, визначеними цим договором та додатками, що є його невід'ємною частиною (а. с. 30-31). Відповідно до пунктів 3.1, 3.6, 3.10 вказаного договору поставка товару покупцю здійснюється окремими партіями на підставі погодженої заявки на умовах поставки СРТ (залізничним транспортом), ЕХW (естакада наливу), DDР (пункт призначення, вказаний покупцем в заявці на відвантаження товару); відвантажувальні документи і паспорта якості підлягають відправленню одночасно з відправленим товаром; перехід права власності на товар та ризиків відбувається в момент передачі, моментом передачі товару за кількістю та якість вважається момент підписання накладних на отримання товару.
Як вбачається з пояснень представника позивача постачальнику 25.03.2014 року та 28.03.2014 року надісланні електронною поштою заявки на придбання нафтопродуктів (бензину А-92-Євро виду ІІ класу С), на підставі яких отримані від ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс» рахунки-фактури № СФ-0000053 від 25.03.2014 року на суму 405556,00 грн. (у тому числі ПДВ 67592,67 грн.) та № СФ-0000065 від 28.03.2014 року на суму 409168,00 грн. (у тому числі ПДВ 68194,67 грн.) (а. с. 32-33). Розрахунки проведені у повному обсязі 25.03.2014 року та 28.03.2014 року відповідно (а. с. 34-35). Одночасно погоджено між сторонами транспортування товару автомобільним транспортом, що не суперечить умовам поставки СРТ, ЕХW, DDР та умовам договору купівлі-продажу № 03-47Н від 25.03.2014 року.
Позивачем на підтвердження транспортування нафтопродуктів надано копії ТТН № 53 від 26.03.2014 року та № 62 від 28.03.2014 року, за формою № 1-ТТН (нафтопродукт), передбаченою в додатку № 3 до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155. Кожна з таких ТТН містить номер, дату, зазначення автопідприємства, замовника та вантажоодержувача, пункт навантаження, відомості про транспортний засіб, причіп, водія, пункт розвантаження (а. с. 41-42). З даних ТТН вбачається, що перевезення нафтопродуктів здійснювалось в одному випадку фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, в іншому - ТзОВ «Константа-Імпекс». Позивачем на підтвердження надання послуг транспортування надані копії договорів про надання послуг перевезення, укладені ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс» з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, від 08.01.2014 року та з ТзОВ «Константа-Імпекс» від 02.01.2014 року (а. с. 100-101). Згідно з ТТН замовником (платником) в обох випадках виступало ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс», пункт навантаження зазначено місто Світловодськ (місцезнаходження постачальника), місце розвантаження - місто Тернопіль (місцезнаходження позивача). ТТН містять відомості про найменування марки нафтопродуктів, об'єм, метод визначення нафтопродуктів, їх густину, масу нафтопродуктів, підписи та прізвища осіб, які відпустили вантаж, водія, що прийняв вантаж, особи, яка вантаж одержала, а також інформацію про видаткову накладну на поставку товару та довіреність, виписану ТзОВ «Магістр-Д», матеріально-відповідальній особі на отримання товару. Не заповнені графи «номер резервуару» та «температура нафтопродуктів».
Видаткові накладні № РН-0000046 від 26.03.2014 року та № РН-0000059 від 28.03.2014 року заповнені належним чином, приймання товару оформлено актами приймання-передачі товару від 26.03.2014 року та від 28.03.2014 року, кожен з документів містить усі необхідні реквізити та відомості про зміст господарської операції у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (а. с. 47-48, 51-52). На поставку товарів виписані податкові накладні № 29 від 25.03.2014 року, № 48 від 28.03.2014 року (а. с. 49-50). Крім того, судом встановлено, що для отримання товару (нафтопродуктів) ОСОБА_6. (заступнику директора, до обов'язків якого входить прийняття нафтопродуктів) були видані довіреності від 25.03.2014 року № 13, від 28.03.2014 року № 14, про що свідчать відповідні записи в журналі реєстрації довіреностей за 2014 рік (а. с. 147) та відповідні відмітки на видаткових накладних (а. с. 47-48). До перевізних документів постачальником було додано паспорта якості на бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ клас С (а. с. 43, 45), сертифікат відповідності (а. с. 122).
Як слідує з показань допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_6, прийняття нафтопродуктів передбачає вжиття ряду процедур, виконання яких входить до його обов'язків, а саме: при надходженні автоцистерн, як у спірному випадку, перевіряється наявність пломб та їх цілісність, відповідність нафтопродуктів марці і виду згідно з ТТН, проводяться заміри для розрахунку маси нафтопродуктів, повторні заміри проводяться після приведення нафтопродуктів до температури 20 градусів С. У випадку надходження нафтопродуктів залізничним транспортом результати приймання оформляються актом приймання нафтопродуктів за кількістю за встановленою формою, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства. У разі надходження нафтопродуктів автомобільним транспортом складання такого акту чинне законодавство не передбачає, а тому на ТзОВ «Магістр-Д» ведеться журнал обліку надходження нафтопродуктів автомобільним транспортом, до якого заносяться всі необхідні кількісні показники. Як зазначив свідок ОСОБА_6 ним безпосередньо здійснювалось приймання нафтопродуктів, отриманих від ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс», проводились контрольні виміри та розрахунки маси, такі відомості внесені до журналу обліку надходження нафтопродуктів автомобільним транспортом на 2014 рік.
В судовому засіданні оглянуто оригінал даного журналу, копія витягу з якого долучена до матеріалів справи, з якого вбачається, що на товариство постійно надходять нафтопродукти автотранспортом, 27.03.2014 року та 29.03.2014 року відображено прибуття нафтопродуктів від постачальника ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс» з зазначенням відомостей про автоперевізника ФОП ОСОБА_5, ТзОВ «Константа-Імпекс» відповідно, номер ТТН № 53 та № 62, найменування продукції - бензин А-92, кількість у літрах та у кілограмах 38260 л (29078 кг) та 38240 л (29445 кг) відповідно, вказано питому вагу при відвантажені та проставлені прочерки у графі температура нафтопродуктів (а. с. 152). Такі дані повністю відповідають відомостям ТТН № 53 від 26.03.2014 року та № 62 від 28.03.2014 року (а. с. 41-42), не заповнення граф ТТН про температуру нафтопродуктів також відображене в журналі шляхом проставлення прочерку через відсутність інформації згідно з первинним документом. В журналі обліку надходження нафтопродуктів автомобільним транспортом наведені кількісні показники визначені уповноваженою особою при прийманні нафтопродуктів (питома вага та температура), вказано резервуари, у які відбувається злив нафтопродукту, в даному випадку № 23 та № 24.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7, головний бухгалтер товариства, в своїх показання зазначила, що ТзОВ «Магістр-Д» в більшості випадків здійснює купівлю-продаж нафтопродуктів виробництва країн Прибалтики та Білорусії, проте при відсутності поставок з метою виконання договірних зобов'язань перед своїми покупцями товариство придбаває і товар українського походження, зокрема ПАТ «Укртатнафта», що мало місце в спірному випадку. Також зазначила, що для належного обліку нафтопродуктів товариством ведеться журнал реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах.
В судовому засіданні оглянуто оригінал даного журналу за формою № 7-НП, передбаченою в додатку № 6 до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, розпочатий 01.03.2011 року, закінчений 11.05.2014 року, належно пронумерований, прошнурований і скріплений печаткою та підписом керівника, копія витягу з якого долучена до матеріалів справи, в якому відображається щоденний облік (прийняття та відпуск) кожного виду нафтопродуктів та інші відомості, зокрема, відображено прийняття нафтопродуктів (бензин А-92 виду ІІ) 27.03.2014 року та 29.03.2014 року 29078 кг та 29445 кг відповідно (а. с. 154).
Встановлені судом обставини справи підтверджують факт транспортування, надходження нафтопродуктів від постачальника ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс» до ТзОВ «Магістр-Д», враховуючи наступні положення чинного законодавства, що регламентують порядок транспортування і обліку нафти і нафтопродуктів.
Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів визначений в Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за № 805/15496, яка є обов'язковою для всіх суб'єктів господарювання, що займаються закупівлею, транспортуванням, зберіганням і реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України (абзац четвертий розділу 1 Загальні положення) (далі - Інструкція № 281).
Пункт 5.4 даної Інструкції визначає порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом, зокрема, перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования». З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900 (підпункт 5.4.1 пункту 5.4). Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом (підпункт 5.4.2 пункту 5.4).
Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як обов'язковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача. Згідно із пунктом 1 зазначених Правил товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
В даній справі ТТН відповідають встановленій формі та містять відомості про вантаж, що описано вище, та підтверджують постачання нафтопродуктів. При цьому, суд не бере до уваги заперечення представника відповідача про те, що ТТН містять окремі незаповнені графи (рядки), як-от, не вказано номер резервуару та повної адреси пункту навантаження та розвантаження (а лише найменування міста), оскільки такі недоліки в заповненні ТТН не дають підстав вважати, що господарська операція не відбулася чи відбулася з порушенням, відсутність вказівки на конкретну вулицю, будинок, де відбувалось навантаження-розвантаження вантажу не впливає на стан конкретних активів та зобов'язань, збільшення або зменшення яких впливає на податковий облік, коли достеменно відомо, що така операція відбувалася в певному місті. Незазначення номера резервуара також не може впливати на висновки податкової інспекції про реальність чи відсутність вчинення господарської операції між суб'єктами господарювання. Окремі дефекти в оформленні документів за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання товару, не може розглядатися як підстава для висновку про відсутність господарської операції.
Суд оцінює достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємних зв'язок доказів у їх сукупності. В даному випадку, в матеріалах справи є достатні докази на підтвердження фактичної поставки (перевезення) та використання у господарській діяльності нафтопродуктів ТзОВ «Магістр-Д», які придбані у ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс». Так, на підприємстві ведеться облік усієї кількості нафтопродуктів, що надійшла на підприємство автомобільним транспортом у журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою, що відповідає формі № 6-НП та ведення якої передбачене пунктом 5.2 Інструкції № 281 для обліку нафтопродуктів, які надійшли залізничним транспортом. Введення такого журналу для автомобільного транспорту не передбачене Інструкцією № 281, як і складання актів приймання по кількості, на відміну від порядку приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження залізничним транспортом, проте ТзОВ «Магістр-Д» за аналогією використовує таку форму журналу, в якій вказує всі кількісні показники (а. с. 150-152).
Суд зауважує, що положення Інструкції № 281 не передбачають складання будь-яких актів приймання-передачі нафтопродуктів за кількістю у випадку їх надходження автомобільним транспортом, тому позивач підставно спірні господарської операції оформив актами приймання-передачі від 26.03.2014 року та 28.06.2014 року, які містять повні відомості про зміст господарської операції у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (а. с. 51-52). Крім того, позивачем дотримані вимоги пунктів 2, 4 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 16.05.1996 року № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за № 293/1318 (з наступними змінами та доповненнями), відповідно до яких сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей. Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. До матеріалів справи долучено реєстр виданих довіреностей за 2014 рік (а. с. 147).
Пункт 6 Інструкції № 281 передбачає вимоги до зберігання нафтопродуктів. Так, підпункт 6.1 пункту 6 визначає, що на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною. Така вимога ТзОВ «Магістр-Д» дотримана, в журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів відображені відомості про прийняття нафтопродуктів (бензину А-92 виду ІІ) 27.03.2014 року та 29.03.2014 року (а. с. 153-154).
Щодо відсутності актів приймання нафтопродуктів за якістю, то суд враховує таке.
Єдиний порядок організації та проведення робіт, пов'язаних з контролюванням якості товарної нафти (далі - нафта) та нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, транспортування та відпуску визначає Інструкція з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 року № 271/121, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04.07.2007 року за N 762/14029 (далі - Інструкція № 271).
Відповідно до підпункту 6.1.2 пункту 6.1 даної Інструкції з прибуттям транспортних засобів оператор (або інша відповідальна особа) зобов'язаний: порівняти номери та назви транспортних засобів з номерами та назвою, зазначеною в транспортних документах; перевірити наявність та цілісність пломб, запірно-пломбувальних пристроїв у разі пломбування транспортних засобів вантажовідправником), чистоту нижніх зливних пристроїв транспортних засобів, наявність маркування на тарі з нафтопродуктами, відповідність маркування відвантажувальним документам та справність тари; перевірити наявність, повноту і правильність заповнення паспортів якості і копій сертифікатів відповідності (на продукти, що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні) і перевірити дані паспортів якості на відповідність вимогам нормативних документів. За даними результатів випробувань складається акт приймання продукції за якістю (у день завершення приймання) за формою № 14-НК (підпункт 6.1.19 пункту 6.1 Інструкція № 271).
Як вбачається з пояснень представника позивача, показів свідка ОСОБА_6 перед прийманням нафтопродукту завжди відбираються проби, перевіряється у пробах нафтопродуктів (візуально) наявність води і механічних домішок; при кожній поставці перевіряється наявність паспорта якості та сертифіката відповідності, що передбачено вимогами Інструкції № 271. Проте, ТзОВ «Магістр-Д» не має власної випробувальної лабораторії з випробування нафти та нафтопродуктів, а укладення відповідних договорів про виконання робіт з випробувань нафтопродуктів зі сторонніми акредитованими або атестованими, у встановленому порядку, лабораторіями потребує додаткових затрат часу і коштів. При наявності паспортів якості та сертифікатів відповідності, які є обов'язковими документами при кожній поставці нафтопродуктів, товариство не проводить випробування таких нафтопродуктів. З таких причин не складалися акти приймання нафтопродуктів за якістю і в спірному випадку при надходженні продукції від ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс».
Разом з тим, на думку суду, такі обставини щодо не визначення фактичної якості нафтопродуктів, отриманих від ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс», не можуть бути достатньою підставою вважати відсутність поставки нафтопродуктів взагалі. Підприємство на власний ризик організовує та здійснює господарську діяльність, а тому може самостійно обирати порядок прийняття нафтопродуктів без проведення їх лабораторних випробувань, відповідаючи за наслідки (ризики) та невиконання вимог Інструкції № 271.
При цьому, судом не беруться до уваги сумніви податкового органу про те, що паспорти якості та сертифікати відповідності нафтопродуктів, надані при перевірці, могли бути видані на іншу партію продукції, ніж та, що постачалася у спірному випадку, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях відповідача без надання належних доказів. Разом з тим, дані сертифікати є чинними та видані на бензин підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С, вироблений ПАТ «Укртатнафта» (а. с. 43, 45, 122).
Також судом дослідженні обставини, які підтверджують наявність у ТзОВ «Магістр-Д» об'єктів необхідних для забезпечення умов зберігання нафтопродуктів. Такі факти встановлені на підставі договору оренди, укладеного 03.01.2014 року між приватним агропромисловим підприємством «Топільче» (орендодавець) та позивачем (орендар), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування резервуари для зберігання нафтопродуктів, що знаходяться в місті Тернополі, та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) до даного договору від 31.03.2014 року, згідно якого протягом березня 2014 року позивач орендував 31 ємність (резервуари) на складі паливно-мастильних матеріалів (а. с. 97-99). На резервуари є відповідні свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, позивач використовує робочі засоби для проведення вимірювань нафтопродуктів, які пройшли відповідну повірку з видачею відповідних свідоцтв (а. с. 105, 113, 121).
Як встановлено судом ТзОВ «Магістр-Д» придбані у ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс» нафтопродукти продав у квітні 2014 року Теребовлянській СЕШ, ВАТ «Тернопільобленерго», ТзОВ «Елітар», частину передав для реалізації через власні АЗС, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, накладними (а. с. 137-140).
При вирішенні справи судом також враховано, що відповідно до даних акту Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції від 25.07.2014 року № 211/2200/37377179 «Про результати проведення зустрічної звірки ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ ВТФ «Дайна», ТзОВ «Магістр-Д» їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2014 року» поставка нафтопродуктів на ТзОВ «Магістр-Д» відповідно до податкових накладних протягом березня 2014 року ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс» відображена в податкових зобов'язаннях декларації з ПДВ за березень 2014 року (а. с. 78-93). Постачання нафтопродуктів проводилась в межах господарської діяльності ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс», яке за інформацією про види діяльності платника податків, наведеною в акті звірки, здійснює оптову торгівлю паливом.
Отже, зазначені вище вимоги законодавства позивачем дотримані, всі наявні первинні документи бухгалтерського обліку складені належним чином та підтверджують обставини реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, належними доказами підтверджено отримання нафтопродуктів від постачальника та їх перевезення, використання в межах господарської діяльності.
З огляду на встановлений судом реальний характер зазначених вище господарських операцій, можливі недоліки у заповненні ТТН, не можуть бути підставою для позбавлення позивача як добросовісного платника податків права на податковий кредит з ПДВ.
При вирішенні даного спору суд не бере до уваги покликання відповідача на обставини про відсутність реального характеру постачання продукції, встановлені актом перевірки Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції від 25.07.2014 року № 211/2200/37377179 «Про результати проведення зустрічної звірки ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ ВТФ «Дайна», ТзОВ «Магістр-Д» їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2014 року», які ґрунтуються на тому, що при перевірці були відсутні у платника податків дорожня відомість, її корінець і квитанція про приймання вантажу, паспорт якості та сертифікат відповідності. Такі факти спростовані дослідженими судом ТТН, які засвідчують перевезення вантажу від ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс» до ТзОВ «Магістр-Д», і є обов'язковим документом, що підтверджує транспортування нафтопродуктів, при цьому чинне законодавства не передбачає обов'язкової наявності таких документів як дорожня відомість, її корінець і квитанція, а також суду надані паспорти якості та сертифікат відповідності нафтопродуктів.
При цьому суд зауважує, що можливі порушення контрагентом позивача податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ.
Також суд критично оцінює висновки контролюючого органу про те, що в ході зустрічної звірки не підтверджено отримання товару по ланцюгу постачання від ТзОВ «Торговий дім «Гарант» до покупця ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс», оскільки такі висновки здійсненні без реального дослідження поставки продукції, не на підставі первинних документів, оскільки, як зазначено в акті Тернопільської ОДПІ від 14.08.2014 року № 5881/22-01/21141124, ТзОВ «Торговий дім Гарант» не знаходиться за юридичною адресою, а платником податків надані пояснення про втрату документів за період з січня 2014 року по квітень 2014 року, у зв'язку з чим останній звернувся до відділу міліції Ленінського району міста Дніпропетровська, тобто висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно із пунктом 73.5 статті 73 ПК України зустрічні звірки не є перевірками та за їх результатами складається довідка, відтак, акт Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції від 25.07.2014 року оформлений з порушенням пункту 73.5 статті 73 ПК України.
Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що доводи податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту з ПДВ є обов'язковою, але, не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) не мали реального характеру. В даній справі відповідач Тернопільська ОДПІ не довела, що відомості у наведених вище документах, складених по операціях придбання товару у ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс», не відповідають дійсності.
Позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ та правомірно сформовано податковий кредит у березні 2014 року по операціях з придбання товару у ТзОВ «Нафто-Сервіс Плюс», а тому Тернопільська ОДПІ безпідставно визначила позивачу податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 203680,50 грн., у тому числі за основним платежем 135787,00 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією 678963,50 грн.
Відтак, з наведених вище підстав адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 29.08.2014 року № 0004032201.
Згідно із частиною першою статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 407,36 грн., сплачений згідно з платіжним дорученням № 540 від 10.09.2014 року (а. с. 61).
Керуючись статтями 2, 11, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 29 серпня 2014 року № 0004032201.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Магістр-Д» (місто Тернопіль, вулиця Кн. Острозького, 47А, ідентифікаційний код 21141124) судовий збір у розмірі 407 (чотириста сім) гривень 36 (тридцять шість) копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У повному обсязі постанова складена 20 жовтня 2014 року.
Головуючий суддя Чепенюк О.В.
копія вірна:
Суддя Чепенюк О.В.