справа № 819/1928/14-a
"13" жовтня 2014 р.
м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Баранюка А.З. при секретарі судового засідання Дудар М.В.
за участю:
позивача - ОСОБА_1;
представника відповідача - Кащишин О.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагентства у Тернопільській області, третьої особи Лозовецької сільської ради Тернопільського району про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Держземагентства у Тернопільській області (надалі - відповідач) про визнання дій неправомірними щодо несвоєчасного надання відповіді на звернення стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу орієнтовною площею 1,9958 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Лозовецької сільської ради Тернопільського району, визнання відповідей від 28 серпня 2014 року № 31-19-0.53-3855/2-14 та від 09 вересня 2014 року № 31-19-0.53-4121/2-14 незаконними та зобов'язання розглянути звернення щодо надання земельної ділянки у власність.
До участі у справі, як третю особу, у зв'язку із клопотанням позивача судом було залучено Лозовецьку сільську раду Тернопільського району.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та пояснив, що 28 липня 2014 року він звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки із земель запасу орієнтовною площею 1,9958 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Лозовецької сільської ради Тернопільського району. У встановлений законом місячний строк він відповіді не отримав. Однак він отримав листа від 28 серпня 2014 року № 31-19-0.53-3855/2-14 згідно якого розгляд його заяви було продовжено відповідно до ст. 20 Закону України "Про звернення громадян". В подальшому він отримав листа від 09 вересня 2014 року № 31-19-0.53-4121/2-14, яким йому було відмовлено у погодженні проекту землеустрою, оскільки зазначена земельна ділянка вже передана у власність.
В судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечила та пояснила, що продовження розгляду звернення позивача було здійснено відповідно до вимог закону України "Про звернення громадян" і, в подальшому, відповідь позивачу була надана. Щодо можливості надання позивачу земельної ділянки пояснила, що дана земельна ділянка вже надана гр. ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту серії Р2 № 711503.
Представник третьої особи у судовому засіданні 29 вересня 2014 року пояснив, що у 2002 році земельна ділянка, на яку претендує позивач, надана у власність гр. ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту серії Р2 № 711503 при розпаюванні земель колективної власності.
Заслухавши і відкритому судовому засіданні пояснень представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 28 липня 2014 року звернувся до Головного управління Держземагентства у Тернопільській області із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки із земель запасу орієнтовною площею 1,9958 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Лозовецької сільської ради Тернопільського району (а.с. 7).
Листом від 28 серпня 2014 року № 31-19-0.53-3855/2-14 (а.с. 8) відповідач повідомив позивача, що його заява ще розглядається та, на підставі ст. 20 Закону України "Про звернення громадян", у зв'язку із необхідністю додаткового вивчення поданих матеріалів, термін розгляду заяви продовжено.
Зазначене продовження розгляду заяви було здійснено на підставі доповідної записки від 27 серпня 2014 року про необхідність продовження такого розгляду (а.с. 50).
Листом від 09 вересня 2014 року № 31-19-0.53-4121/2-14 (а.с. 14) позивача було повідомлено, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, вже надана гр. ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту серії Р2 № 711503.
Статтею 123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Статтею 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин віднесено, серед іншого, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Частино. 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, законом встановлено місячний строк розгляду клопотання про надання дозволу на складання проекту землеустрою, або про відмову у його наданні.
Як встановлено судом та незаперечувалося сторонами відповідь про відмову в погодженні проекту землеустрою позивачу була надана листом від 09 вересня 2014 року № 31-19-0.53-4121/2-14, тобто поза встановлений законом строк.
відповідач продовжив строк звернення клопотання ОСОБА_1 відповідно до положень Закону України "Про звернення громадян".
Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Суд звертає увагу на те, що Земельний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2002 року, тобто після набрання чинності Законом України "Про звернення громадян". Відповідно до п. 3 Розділу IX Земельного кодексу України "Прикінцеві положення" закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Кодексом, діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.
Таким чином, Земельним кодексом встановлено, що клопотання осіб про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо надання земельних ділянок розглядаються у місячний строк, зазначений строк є спеціальним для таких звернень, а Закон України "Про звернення громадян", в частині продовження розгляду звернення, до цих правовідносин не застосовується.
Крім того, в листі Міністерства юстиції України від 26.12.2008 р. № 758-0-2-08-19 "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії" передбачено, що у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання.
Отже, позовна вимога позивача щодо визнання неправомірними дій відповідача стосовно невчасного надання відповіді на клопотання позивача підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
А тому, не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання незаконними відповідей Головного управління Держземагентства у Тернопільській області від 28 серпня 2014 року № 31-19-0.53-3855/2-14 та від 09 вересня 2014 року № 31-19-0.53-4121/2-14.
Крім того, не підлягає також задоволенню позовна вимога щодо зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача від 28 липня 2014 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки із земель запасу орієнтовною площею 1,9958 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Лозовецької сільської ради Тернопільського району, оскільки ця заява була відповідачем розглянута, про що свідчить отримана позивачем відповідь від 09 вересня 2014 року № 31-19-0.53-4121/2-14.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналізуючи досліджені докази суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 158-167 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Держземагенства у Тернопільській області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 28 липня 2014 року з перевищенням встановленого законом строку.
3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови підписано 17 жовтня 2014 року.
Головуючий суддя Баранюк А.З.
копія вірна:
Суддя Баранюк А.З.