ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
30 вересня 2014 року Справа № 813/5279/14 Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Мричко Н.І.
за участю секретаря судового засідання Щура В.Р.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Тютько А.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції про скасування актового запису та зобов'язання до вчинення дій, -
встановив :
ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Личаківського відділу реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції (надалі - Личаківський ВРАЦС РС ЛМУЮ), в якому, згідно уточнених позовних вимог від 30.09.2014 року просить:
- скасувати актовий запис від 29.01.1999 року № 9 Личаківського ВРАЦС РС ЛМУЮ про зміну прізвища ОСОБА_1 на ОСОБА_1;
- зобов'язати Личаківський ВРАЦС РС ЛМУЮ видати Свідоцтво про народження на ім'я ОСОБА_1;
- стягнути з відповідача судові витрати (судовий збір та витрати на правов допомогу в розмірі 2500 грн).
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що згідно з свідоцтвом про народження дівоче прізвище позивача є - ОСОБА_1. Так, у 1999 році позивач звернулась до відповідача із заявою про зміну прізвища, а саме прізвище «ОСОБА_1» просила змінити на прізвище «ОСОБА_1». Проте, при отриманні повторного свідоцтва про народження, а саме у 2014 році, позивачу стало відомо те, що відповідачем у справі, до актового запису № 9 від 29.01.1999 року внесено зміни до такого з помилками, а саме: замість прізвища «ОСОБА_1» зазначено «Госьціньська». Крім цього зазначає позивач, відповідачем без згоди позивача, змінено по-батькові позивача, а саме: по батькові «ОСОБА_1» змінено на «Юріївна».
У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Щодо позовних вимог: скасувати актовий запис від 29.01.1999 року № 9 Личаківського ВРАЦС РС ЛМУЮ про зміну прізвища ОСОБА_1 на ОСОБА_1 та зобов'язати Личаківський ВРАЦС РС ЛМУЮ видати Свідоцтво про народження на ім'я ОСОБА_1, - такі позовні вимоги визнав та просив суд в межах означених вимог, позов задовольнити. Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 2500 грн, - просив суд у задоволенні такої вимоги відмовити.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши наявні в ній докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для прийняття рішення, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Позивач звернулася до Личаківського ВРАЦС РС ЛМУЮ із заявою, в якій просила внести зміни до Свідоцтва про народження.
Личаківським ВРАЦС РС ЛМУЮ надано позивачу відповідь про те, що для зміни прізвища з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1» у Свідоцтві про народження, позивачу необхідно анулювати актовий запис про зміну № 9 від 29.01.1999 року, складений Личаківським ВРАЦС РС ЛМУЮ.
Відповідачем до матеріалів справи долучено копію з актового запису № 9 від 29.01.1999 року, з якого вбачається, що у 1999 році до вказаного запису внесені зміни прізвища та по-батькові позивача, а саме: «ОСОБА_1» змінено на запис ОСОБА_1
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон) актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.
Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Статтею 9 вказаного Закону встановлено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.
Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
Порядок реєстрації актів цивільного стану встановлений Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання (надалі - Правила).
Так, пунктом 2.1. Правил встановлено, що заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою, наведеною в додатку 1, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника.
У відповідності до пункту 2.6 Правил разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.
Згідно пункту 2.7 Правил на підтвердження достовірності представлених заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану додаються до матеріалів справи повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому.
Факти, зазначені в заяві, а також записи у свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану та в інших поданих заявником документах, якщо вони викликають сумніви щодо їх достовірності, можуть бути перевірені відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом направлення запитів до відповідних установ, організацій для затребування необхідних документів (пункт 2.11. Правил).
Пунктом 2.12 Правил встановлено, що на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2.
У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, у своїй відповіді щодо зміни прізвища у свідоцтві про народження з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1» повідомив, що для зміни прізвища з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1» у свідоцтві про народження, позивачу необхідно анулювати актовий запис про зміну № 9 від 29.01.1999 року, складений Личаківським ВРАЦС РС ЛМУЮ.
Як уже зазначалося вище, у актовому записі № 9 від 29.01.1999 року (а.с.24) відповідачем внесені зміни до прізвища та по-батькові позивача, а саме зазначено: до зміни «ОСОБА_1» після зміни ОСОБА_1
Позивач у судовому засіданні стверджувала, що у 1999 році вона дійсно зверталася до відповідача із заявою про зміну лише прізвища, а саме просила змінити дівоче прізвище «ОСОБА_1» на прізвище «ОСОБА_1». Додатково зазначила, що не зверталася до відповідача із заявою про зміну свого по-батькові. Представником відповідача не надано суду доказів на спростування вказаних позивачем обставин.
На підтвердження правильності прізвища та по-батькові позивача, до матеріалів справи долучено копію з Свідоцтва про народження, в якому зазначено, що прізвище позивача при народженні є «ОСОБА_1», по батькові - «ОСОБА_1».
Відповідно до п. 2.13. Правил, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану; постанова адміністративного суду; 3 висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану районного, районного в місті, міського (міст обласного значення), міськрайонного, міжрайонного управління юстиції або дипломатичного представництва чи консульської установи України; заява про визнання батьківства (додаток 3); заява матері, яка не перебуває у шлюбі, опікуна, піклувальника або самої повнолітньої особи щодо внесення відомостей про батька дитини, якщо вони не зазначені в актовому записі про народження відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України; заява дружини або чоловіка, які зберегли дошлюбні прізвища, про обрання прізвища одного з них як спільного прізвища або про приєднання до свого прізвища прізвища другого з подружжя згідно із статтею 53 Сімейного кодексу України за формою, наведеною в додатку 4; заява про зміну прізвища малолітньої дитини обох батьків у разі зміни прізвища одного з них та згода дитини, яка досягла семи років, згідно з частиною третьою статті 148 Сімейного кодексу України за формою, наведеною в додатку 5; заява про зміну прізвища малолітньої дитини обох батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений померлим, визнаний недієздатним або безвісно відсутнім, та згода дитини віком від семи до чотирнадцяти років, якій при державній реєстрації народження присвоєне прізвище одного з батьків, згідно з частиною четвертою статті 148 Сімейного кодексу України за формою, наведеною в додатку 5; актовий запис про зміну імені. Цей актовий запис є підставою: для зміни прізвища батьків в актовому записі про народження малолітніх дітей у разі зміни їх прізвища з дотриманням вимог статті 148 Сімейного кодексу України; для зміни імені батька та по батькові дитини в актовому записі про народження малолітньої дитини у разі подання батьками заяви про зміну по батькові дитини. актовий запис про шлюб та розірвання шлюбу. Ці актові записи є підставою для зміни прізвищ батьків (одного з них) в актовому записі про народження малолітньої дитини при умові одночасної зміни прізвища дитини; рішення органу опіки та піклування, оформлене розпорядженням районної державної адміністрації чи рішенням виконавчого комітету про зміну прізвища малолітньої дитини відповідно до частини п'ятої статті 148 Сімейного кодексу України. Внесення змін до актових записів цивільного стану можливе також і в інших окремих випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині скасування актового запису від 29.01.1999 року № 9 Личаківського ВРАЦС РС ЛМУЮ про зміну прізвища ОСОБА_1 на ОСОБА_1 - є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо позовної вимоги: зобов'язати Личаківський ВРАЦС РС ЛМУЮ видати Свідоцтво про народження на ім'я ОСОБА_1, суд зазначає наступне.
Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі - також «Рекомендація R (80)2»), під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. ( Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів.)
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
За наведених обставин, суд вважає, що видача позивачу Свідоцтва про народження є виключними (дискреційними) повноваженнями відповідача, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Окрім цього, щодо вимоги позивача стягнути з відповідача судовий збір та витрати на правову допомогу в сумі 2500 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата допомоги адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином та юридичною особою (адвокатським об'єднанням) чи безпосередньо адвокатом. Суд може, враховуючи обсяг допомоги адвоката й витрачений ним час, зменшити розмір відшкодування цих витрат.
Оскільки Закону, про який йдеться у ст. 90 КАС України, на даний час немає, розмір компенсації з урахуванням обставин конкретної справи, визначає суд відповідно до вимог постанови КМУ від 27.04.2006 р. № 590 від 27.04.2006, якою визначено, що граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, не повинна перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
Вказаною постановою КМУ передбачений граничний розмір компенсації на правову допомогу у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною - граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано до суду договір від 15 вересня 2014 року, а також квитанцію від 15.09.2014 року, з якого вбачається: сума оплати 2500 грн.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги шляхом надання суду доказів (ч.2 ст.69).
Таким чином, витрати на правову допомогу є предметом доказування. Проте, позивачем не надано розрахунку витрат та вартості послуг за договором про надання юридичних послуг позивачем та його представником, також акт передачі результатів наданих послуг.
Отже, суду не надано доказів фактичних витрат робочого часу приватного фахівця у галузі права на здійснення захисту інтересів позивача у суді, а саме витрати робочого часу є підставою для розрахунку компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про необґрунтованість вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 2500 грн.
Щодо судового збору, то такі у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 71, 94, 158, 160, 161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати актовий запис від 29.01.1999 року №9 Личаківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції про зміну прізвища ОСОБА_1 на ОСОБА_1.
Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір 73 (сімдесят три) грн 08 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 06.10.2014 року.
Суддя Мричко Н.І.