ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/11253/14 22.09.14
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Форум-Інвест"
про стягнення 18 191,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: Борисюк О.В. - представник за довіреністю № 196-10335/КР від 21.07.2014 року;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" до товариства з обмеженою відповідальністю "Форум-Інвест" про стягнення 18 191,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.08.2008 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Форум-Інвест" укладено договір №00526/08 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва.
На виконання умов договору, позивач надав відповідачу в тимчасове користування місця для розміщення рекламних засобів на підставі оформлених належним чином дозволів на розміщення зовнішньої реклами.
В порушення умов договору відповідач не здійснив з позивачем розрахунку за право тимчасового користування місцями для розміщення ОЗР згідно рахунків-фактур відповідно заборгованість становить 13 464,58 грн.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача основний борг в розмірі 13 464,58 грн., інфляційне збільшення в розмірі 912,50 грн., три відсотки річних в розмірі 783,72 грн., пеню в розмірі 1 010,51 грн., 15% штраф в розмірі 2 019,69 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.06.2014 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.06.2014 року виправлено допущену в ухвалі суду м. Києва від 06.06.2014 року описку.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.07.2014 року продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 12.08.2014 року.
Розпорядженням заступника Голови господарського суду м. Києва Ковтуна С.А. від 12.08.2014 року розгляд справи № 910/11253/14 доручено здійснювати судді Трофименко Т.Ю.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.08.2014 року (суддя Трофименко Т.Ю.) призначено розгляд справи на 22.09.2014 року.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду м. Києва Ковтуна С.А. від 05.09.2014 року розгляд справи № 910/11253/14 доручено здійснювати судді Мудрому С.М.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.09.2014 року суддею Мудрим С.М. прийнято справу до свого провадження.
В судове засідання 22.09.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 26.06.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
01.08.2008 року між Головним управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (робочий орган), комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (підприємство) та товариством з обмеженою відповідальністю "Форум-Інвест" укладено договір №00526/08 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва.
При укладанні договору сторони керувались Законом України «Про рекламу» від 03.07.1006 року №270/96 ВР, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року №2067 та Порядком розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1100 від 23.08.2007 року.
Відповідно до п.2.1 договору робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів) (надалі - «РЗ») на підставі оформленого (-их) належним чином дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами (далі - «дозвіл»), а розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане (-і) місце (-я) відповідно до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві та здійснює оплату за його (їх) користування.
Абзацом 6 статті 1 Закону України «Про рекламу» зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;
Згідно з п.2.2 договору місце (-я) для розміщення РЗ зазначається (-ються) в додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
Додатковою угодою №1 до договору визначено, що вид ОЗР - щит, що стоїть окремо, розміри 6.00*3.00 заг.пл. 18.00 кв.м, кількість площин 1 №03616-04 (07839), місце розміщення ОЗР (адреса) - Святошинський р-н, вул. Академіка Туполєва/вул. Салютна, базова плата без ПДВ - 594,00 грн., дата прийняття рішення про надання дозволу - 01.08.2008, дата кінця строку дії - 01.04.2013.
Відповідно до ч.1 статті 16 Закону України «Про рекламу» та п.3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.3.6.15 договору розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язується шомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця, отримувати в підприємстві рахунки на оплату права за тимчасове користування місцями для розміщення РЗ, а у випадку, передбаченому п.4.4 цього договору - на протязі 3 (трьох) днів з моменту прийняття рішення про встановлення чи продовження пріоритету.
Пунктом 3.6.14 договору передбачено, що розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язується своєчасно та у повному обсязі вносити на поточний рахунок підприємства плату за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення РЗ у порядку та в розмірах, передбачених розділом 4 цього договору.
Відповідно до п.4.3 договору розрахунки за цим договором здійснюються розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно не пізніше 25-го числа поточного місяця на поточний рахунок підприємства.
Згідно з п.3.3.1 договору, підприємство має право: своєчасно отримувати від розповсюджувача зовнішньої реклами плату за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення РЗ у відповідності до умов цього договору.
Позивачем зазначено, що за період з серпня 2011 року по 11 квітня 2013 позивачем відповідачу виставлені рахунки-фактури плати за тимчасове використання місця для розміщення ОЗР на загальну суму 13 464,58 грн.
Проте, відповідач в порушення умов договору кошти не сплатив.
Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в розмірі 13 464,58 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 010,51 грн. та штраф в розмірі 2 019,69 грн.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.7.4 договору, за несвоєчасне або неповне внесення плати розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Абзацом 2 п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року передбачено, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Так, п.7.5 договору передбачено, за прострочення внесення платежів за тимчасове користування місцем (-ями) для розміщення РЗ, що складає більше 1 місяця, розповсюджувач зовнішньої реклами, додатково сплачує штраф в розмірі 15 (п'ятнадцята) відсотків простроченої суми.
Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 1 010,51 грн. та штрафу в розмірі 2 019,69 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 912,50 грн. інфляційних втрат та 783,72 грн. - 3% річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 912,50 грн. та 3% річних в розмірі 783,72 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Форум-Інвест" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 402; ідентифікаційний код: 32308802) на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8, ідентифікаційний код: 26199714) основний борг в розмірі 13 464 (тринадцять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 58 коп., пеню в розмірі 1 010 (одна тисяча десять) грн. 51 коп., штраф в розмірі 2 019 (дві тисячі дев'ятнадцять) грн. 69 коп., індекс інфляції в розмірі 912 (дев'ятсот дванадцять) грн. 50 коп., три відсотки річних в розмірі 783 (сімсот вісімдесят три) грн. 72 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 16.10.2014 року.
Суддя С.М.Мудрий