ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/12663/14 30.09.14
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування "
до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"
про відшкодування шкоди у порядку регресу
Суддя Полякова К.В.
Представники:
від позивача: Карась В.В. (дов.№3400/18 від 24.12.2013)
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про відшкодування шкоди у порядку регресу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв"язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2014 порушено провадження у справі №910/12663/14 та призначено її до розгляду на 12.08.2014 року.
07.07.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
14.07.2014 від Моторного (транспортного) страхового бюро України через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від відповідача надійшла інформація, витребувана ухвалою суду від 25.06.2014 року.
06.08.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача надійшла телеграма із проханням відкласти розгляд справи.
Ухвалою суду від 12.08.2014 у зв'язку із нез'явленням представників сторін до судового засідання, суд відклав розгляд справи на 21.08.2014 року.
У зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 21.08.2014 справу №910/12663/14 передано для вчинення процесуальних дій судді Літвіновій М.Є.
Відповідною ухвалою суду від 21.08.2014 вищезазначена справа прийнята та призначена суддею Літвіновою М.Є. до розгляду на 30.09.2014 року.
Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 26.08.2014, у зв'язку із виходом судді Полякової К.В. з лікарняного, справу №910/12663/14 передано їй для розгляду.
Ухвалою суду від 26.08.2014 справа №910/12663/14 прийнята до провадження суддею Поляковою К.В. та призначена до розгляду на 30.09.2014 року.
У судовому засіданні 30.09.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте надав через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва відзив на позовну заяву.
Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, незважаючи на те, що представник відповідача не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
26.02.2010 між Акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (правонаступником якого є позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування", що передбачено у його Статуті), як страховиком, та ОСОБА_2 (страхувальник та вигодонабувач) укладено Договір №388-а/10дп добровільного страхування наземного транспорту, за яким предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки "Nissan", державний номер НОМЕР_1.
Відповідно до Відомості №8969573 про дорожньо-транспортну пригоду, 27.02.2012 по бул.Слави, у н/п Жовтневий, Дніпропетровської області, відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки "Nissan", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 (страхувальника) та транспортним засобом марки "Volvo", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3
Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, якого постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.04.2012 у справі №412/3971/2012 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. (а. с. 38-39)
Як вбачається із матеріалів справи, 28.02.2012 Страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування та на виплату страхового відшкодування. (а. с. 29-31)
Умовами п.17.1, що кореспондуються із умовами п.27.2 вищезазначеного договору, сторони погодили, що виплата страхового відшкодування здійснюється на базі СТО на вибір страховика.
Пункт 26.2 зазначеного вище договору встановлює перелік документів для визначення страховиком розміру завданих збитків, зокрема, в даному випадку, це кошторис збитків та калькуляція СТО, що складається на підставі рахунків СТО.
Згідно із страховим актом №2012/V/ОМОD01726/VESKO5478 від 15.03.2012 та розрахунком до нього, розмір страхового відшкодування визначений позивачем на підставі рахунків-фактури №П3144 від 28.02.2012, виставлених ПП «Сінгл-Сервіс» у розмірі 3312,93 грн.
Позивачем перерахована дана сума у розмірі 3312,93 грн. на рахунок СТО ПП «Сінгл-Сервіс», що підтверджується платіжним дорученням №11041 від 16.03.2012 року.
Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3, який керував транспортним засобом марки "Volvo", державний номер НОМЕР_2, на момент скоєння ДТП застрахована Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» (відповідач у справі), за полісом №АВ1408577, відповідно до наданої відповідачем копії даного полісу.
Отже, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою №108/2 від 22.10.2013 про сплату страхового відшкодування, однак коштів станом на день розгляду справи судом так і не отримав.
У відповіді на вказану вимогу відповідач зазначив, що вважає пропущеним строк пред'явлення до нього вказаної регресної вимоги, зважаючи на приписи пп.37.1.4 п.37.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», про що також зауважено відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.
Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду (п. 5 ст. 11 ЦК України).
Наявною у матеріалах справи постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.04.2012 у справі №412/3971/2012 встановлено вину ОСОБА_3 у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки "Volvo", державний номер НОМЕР_2. (а. с. 38-39)
На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, який керував транспортним засобом марки "Volvo", державний номер НОМЕР_2, застрахована Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» (відповідач у справі), за полісом №АВ1408577, відповідно до наданої відповідачем копії даного полісу.
Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач - Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки "Nissan", державний номер НОМЕР_1.
Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору №388-а/10дп від 26.02.2010 добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_3, як до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Статтею 25 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого Господарського суду України від 11.04.2013 у справі №5011-23/10750-2012.
Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зауважує, що претензія позивачем направлена після встановленого ст.37.1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" річного строку, у зв'язку із чим підстав для задоволення даної претензії й позову відповідач не вбачає.
Однак, суд не приймає посилання відповідача на недотримання позивачем вимог п.1 ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шляхом неповідомлення протягом року про настання страхового випадку, оскільки в даному випадку спірні регресні правовідносини між страховими компаніями не регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Вказаною статтею встановлено підстави для відмови страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у виплаті страхового відшкодування в разі невиконання потерпілою особою своїх обов'язків, що не слід ототожнювати з обов'язками страховика у правовідносинах регресного відшкодування.
Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Зі змісту наведених правових норм не вбачається обов'язку позивача звертатись до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування; натомість ними передбачено перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
З огляду на викладене, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування. Відповідно до зазначених законодавчих приписів позивач може реалізувати своє право шляхом подання позову до суду.
До того ж, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 визначає, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого Господарського суду України від 21.01.2014 у справі №910/11450/13, від 29.04.2014 у справі №910/21529/13, від 14.11.2012 у справі №5028/17/22/2012, від 05.08.2014 у справі №910/1184/14.
Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договору страхування.
Як передбачено п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Згідно із умовами полісу №АВ1408577, розмір франшизи становить 510,00 грн., у зв'язку із чим, оскільки позивачем не вирахувано із заявленою до стягнення з відповідача суми страхового відшкодування відповідний розмір франшизи, то сума страхового відшкодування має становити 2802,93 грн. (3312,93 грн. - 510,00 грн. = 2802,93 грн.)
Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем - Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» не надано доказів, що підтверджують відсутність у нього зобов'язання по виплаті страхового відшкодування у порядку регресу.
З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню частково.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про відшкодування шкоди у порядку регресу - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (04176, місто Київ, вулиця Електриків, будинок 29А, ідентифікаційний код 20842474) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 20474912) 2802 (дві тисячі вісімсот дві) гривні 93 копійки страхового відшкодування та 1545 (одну тисячу п'ятсот сорок п'ять) гривень 75 копійок судового збору.
В інший частині позову - відмовити.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 30.09.2014 року.
Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення
складено та підписано 06.10.2014 року
Суддя К.В. Полякова