ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/16063/14 30.09.14
за позовом Приватного Акціонерного Товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1
про стягнення виплаченого страхового відшкодування
Суддя Полякова К.В.
Представники:
від позивача: Ігнатенко Н.В. (дов.№3357/18 від 23.12.2013)
від відповідача: не з'явився
третя особа: не з'явилась
Приватне Акціонерне Товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія" про стягнення виплаченого страхового відшкодування.
Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2014 порушено провадження у справі №910/16063/14 та призначено її до розгляду на 04.09.2014 року.
18.08.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
03.09.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та клопотання про відкладення розгляду справи.
За наслідками судового засідання 04.09.2014, судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та відкладено у зв'язку із цим розгляду справи на 30.09.2014 року.
08.09.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
24.09.2014 від позивача через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
У судовому засіданні 30.09.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позов.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату,час та місце проведення якого повідомлений належним чином.
Третя особа до судового засідання також не з'явилась, жодних пояснень по суті спору не надала, посилаючись у листі від 25.09.2014 на неотримання позовної заяви, що унеможливлює, відповідно, надання пояснень по справі.
Однак, суд зауважує, що у матеріалах справи містяться докази направлення третій особі поштового відправлення, до того ж, відповідно до ст.22, 27 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані належно користуватися своїми процесуальними правами, зокрема й щодо можливості ознайомлення із матеріалами справи.
Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, незважаючи на те, що представник відповідача та третя особа не з'явились до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
19.01.2012 між Акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (правонаступником якого є позивач у справі, відповідно до Статуту), як страховиком, та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір №6308Га/12к-03 добровільного страхування наземних транспортних засобів, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки "Hyundai", державний номер НОМЕР_1. Вигодонабувачем за даним Договором виступає Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк».
Відповідно до відомості №9040240 про дорожньо-транспортну пригоду, 20.07.2012 по вул.Польовій у м.Києві, відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки "Hyundai", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5(право керування передбачено у технічному паспорті) та транспортним засобом марки "Кіа", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1
Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, якого постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 03.08.2012 у справі №2609/18076/12 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Як вбачається із матеріалів справи, 24.07.2012 Страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку та на виплату страхового відшкодування за договором №6308Га/12к-03 від 19.01.2012 року.
Умовами п.15, що кореспондуються із умовами п.25.11.1 вищезазначеного договору, сторони погодили, що виплата страхового відшкодування здійснюється на базі авторизованої СТО, тобто при розрахунку страхового відшкодування в кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається, виключно виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі авторизованої СТО.
Пункт 24.2 зазначеного вище договору встановлює перелік документів, на підставі яких страховиком визначається розмір завданих збитків, зокрема це документи, що містять розрахунок розміру витрат на компенсацію скоєних збитків (кошторис, калькуляція СТО, автотоварознавча експертиза тощо).
Розмір страхового відшкодування визначений позивачем на підставі виставлених станцією СТО ТОВ «Паритет Моторс Сервіс» рахунку-фактури №14868 від 26.07.2012, акту прийому-передачі виконаних робіт №12981 від 11.09.2012 та акту виконаних робіт №СА-РН-0002552 від 28.07.2012, виставленого ТОВ «Соллі Плюс» у розмірі 6037,44 грн., про що зазначено у страховому акті №2012/V/OMOD06841/VESKO18308 від 02.08.2012 із розрахунком до нього.
Позивач, на виконання умов Договору №6308Га/12к-03 від 19.01.2012 та відповідно до заяви страхувальника від 24.07.2012, перерахував на рахунок ТОВ «Паритет Моторс Сервіс» суму страхового відшкодування у розмірі 6037,44 грн., що підтверджується платіжним дорученням №36980 від 06.08.2012 року.
Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1, який керував транспортним засобом марки "Кіа", державний номер НОМЕР_2, на момент скоєння ДТП застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» (відповідач у справі), за полісом №АВ/3159173, відповідно до наявного у матеріалах справи копії даного полісу.
Отже, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому 28.01.2013 позивач звернувся до відповідача із заявою вх.№2243АР про регресні вимоги, однак коштів станом на момент розгляду спору судом так і не отримав.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зауважує на відсутності листа-погодження вигодонабувача за Договором №6308Га/12к-03 від 19.01.2012 щодо виплати страхового відшкодування на рахунок СТО, а також зазначає, що оскільки ОСОБА_1, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем, не повідомив про настання страхового випадку, то відповідачем прийнято рішення щодо відмови у виплаті йому страхового відшкодування, а відтак і заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Під час розгляду спору у суді, відповідачем заявлено клопотання про залучення водія ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, для можливості звернення до нього у подальшому із регресним позовом, у разі задоволення даного позову та стягнення з відповідача суми виплаченого позивачем страхового відшкодування.
Однак, залучений до участі у справі ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився та жодних пояснень по суті спору не надав, мотивуючи ненадходженням на його адресу позовної заяви, що, однак, спростовується наявними у матеріалах справи копіями доказів поштового відправлення.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.
Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду (п. 5 ст. 11 ЦК України).
Наявною у матеріалах справи постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 03.08.2012 у справі №2609/18076/12 встановлено вину ОСОБА_1 у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки "Кіа", державний номер НОМЕР_2.
На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, який керував транспортним засобом марки "Кіа", державний номер НОМЕР_2, застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» (відповідач у справі), за полісом №АВ/3159173, відповідно до наявного у матеріалах справи копії даного полісу.
Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач - Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки "Hyundai", державний номер НОМЕР_1.
Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "АХА Страхування» - як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором №6308Га/12к-03 від 19.01.2012 добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_1, як до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.
Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.
При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.
Виходячи з вимог ч.ч. 2, 3 ст. 22, ст.1166 та ч.2 ст.1192 ЦК України, розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач, у відповідності до чинного законодавства, умов Договору №6308Га/12к-03 від 19.01.2012, та заяви страхувальника щодо виплати страхового відшкодування саме на рахунок СТО, перерахував визначену суму у загальному розмірі 6037,44 грн. на рахунок СТО ТОВ «Паритет Моторс Сервіс», що підтверджується платіжним дорученням №36980 від 06.08.2012 року.
Відтак, здійснена позивачем виплата страхового відшкодування підлягає відшкодуванню у порядку регресу у повному обсязі, враховуючи положення п.36.2 та 36.4 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме щодо права страховика
здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом
перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту
пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду
пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір
та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на
проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Підтвердженням фактично здійснених витрат по виплаті страхового відшкодування страховиком є виставлені СТО ТОВ «Паритет Моторс Сервіс» рахунки по здійсненню ремонту пошкодженого ТЗ та платіжне доручення щодо перерахування грошових коштів (суми страхового відшкодування) на рахунок даної СТО.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого Господарського суду України від 12.11.2013 у справі №905/4194/13.
Посилання відповідача на неправомірність перерахування страхового відшкодування на рахунок СТО, враховуючи відсутність листа-погодження вигодонабувача, судом не приймаються до уваги, оскільки відповідачем не доведено належними доказами та із матеріалів справи не вбачається наявність заперечень вигодонабувача з цього приводу, до того ж, умовами Договору №6308Га/12к-03 від 19.01.2012 не передбачено відмови у виплаті страхового відшкодування у разі ненадання листа-погодження вигодонабувача.
Окрім цього, суд вважає за необхідне зауважити, що вказані обставини стосуються виключно правовідносин сторін за цим Договором, та жодним чином не зачіпають відносин між позивачем та відповідачем у справі, у зв'язку із цим, оскільки вказаний Договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним та сторонами не заявлено про порушення умов Договору, то суд залишає заперечення відповідача у цій частині поза увагою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач також посилається на прийняте ним рішення по відмові у виплаті страхового відшкодування особі, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за полісом №АВ/3159173, тобто ОСОБА_1, зважаючи на неповідомлення ним відповідача про настання страхового випадку, а відтак і підстав для задоволення заявлених позовних вимог про відшкодування шкоди у порядку регресу відповідач не вбачає.
Проте, викладені у відзиві доводи відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки зазначена обставина не зумовлює відсутність виникнення у позивача права на звернення до відповідача із регресним позовом, оскільки таке право на судовий захист прямо закріплено законом і вданому випадку у суду відсутні підстави для відмови у захисті цивільного права позивача в силу приписів ч.ч.1,3 ст.16 ЦК України.
При цьому, суд наголошує, що відповідач не позбавлений права подання регресного позову до винного у спричиненні ДТП водія в порядку, передбаченому ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі недотримання строків і умов повідомлення страхувальником про ДТП.
Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як зазначено у полісі №АВ/3159173, розмір франшизи становить 1000,00 грн., яка вирахувана позивачем при зверненні із даним позовом до суду.
Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем - Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» не доведено відсутність у нього зобов'язання по виплаті страхового відшкодування у порядку регресу.
З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню повністю.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування - задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 145; ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8; ідентифікаційний код 20474912) 5037 (п'ять тисяч тридцять сім) гривень 44 копійки сплаченого страхового відшкодування та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень судового збору.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 30.09.2014 року.
Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення
складено та підписано 06.10.2014 року
Суддя К.В. Полякова