ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/9116/13 02.10.14
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг",
до фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю
про стягнення 1 832 403,28 грн.
Головуючий суддя Полякова К.В.
Суддя Літвінова М.Є.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
Від позивача: Галков І.О. (дов. №б/н від 10.01.2014),
Від відповідача: Полєжаєва К.О. (дов. №б/н від 25.04.2013),
Від ТОВ «Мега Торг ЛТД»: Ніколайчук Ю.В. (дов. №б/н від 17.03.2014).
На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" до відповідача про стягнення заборгованості у сумі 1 245 464,39 грн., неустойки в сумі 33 855,03 грн., 248,47 грн. інфляційних сум та 3% річних в сумі 6 771,01 грн. у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору фінансового лізингу від 18.09.2007 року № 1006/09/2007 щодо внесення лізингових платежів.
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2014 року (судді Марченко О.В., Васильченко Т.Ю., Дупляк О.М.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 1 741 451,85 грн., неустойки в сумі 74 142,16 грн., 1 237,33 грн. інфляційних сум та 3% річних в сумі 15 571,94 грн. та водночас відстрочено виконання рішення до 03.02.2016 року.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 зазначене рішення суду першої інстанції в частині відстрочення його виконання змінено та постановлено відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2014 року на 1 рік.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 у справі 910/9116/13 скасовані у частині відстрочки виконання рішення суду та зазначена справа направлена до Господарського суду міста Києва на новий розгляд у цій частині.
Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 04.07.2014 призначено склад колегії для здійснення нового розгляду справи №910/9116/14 у складі: Головуючий суддя Полякова К.В., судді Літвінова М.Є. та Спичак О.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 прийнято та призначено справу №910/9116/14 до розгляду вищезазначеною колегією суддів на 21.08.2014 року.
15.08.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення у справі та клопотання про залучення третьої особи до участі у справі.
20.08.2014 від відповідача через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшли додаткові письмові пояснення у справі.
У зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 21.08.2014 справу №910/9116/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Босий В.П., судді Літвінова М.Є. та Спичак О.М.
Відповідною ухвалою суду від 21.08.2014 справа №910/9116/13 прийнята та призначена вищезазначеною колегією суддів на 02.10.2014 року.
Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 26.08.2014, у зв'язку із виходом судді Полякової К.В. з лікарняного, справу №910/6576/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Літвінова М.Є. та Спичак О.М.
Разом з тим, відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи, з огляду на встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді, слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.
Ухвалою суду від 26.08.2014 справу № 910/9116/13 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.102014 року.
Під час судового засідання 02.10.2014 представник позивача просив відмовити у відстрочені виконання рішення, посилаючись на обставини та факти, викладені у письмових поясненнях, поданих до суду через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 15.08.2014 року. До того ж, представник позивача підтримав клопотання про залучення третьої особи, подане ним через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 15.08.2014, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" просить залучити до розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД" в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та замінити стягувача ТОВ "Ласка Лізинг" на його правонаступника ТОВ "Мега Торг ЛТД".
Представник відповідача просив задовольнити його заяву про відстрочку виконання рішення суду та надав у судовому засіданні пояснення, аналогічні тим, що викладені у письмовій формі та долучені до матеріалів справи 20.08.2014 року.
Розглянувши клопотання позивача про залучення третьої особи та заміну стягувача у справі, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню.
Положеннями статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.
03.02.2014 Господарським судом міста Києва постановлено рішення у справі № 910/9116/13, яке у подальшому у частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1 741 451,85 грн., неустойки у розмірі 74 142,16 грн., 1 237,33 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 15 571,94 грн. залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2014, тому Господарський суд міста Києва позбавлений права залучення третіх осіб, оскільки суб'єктний склад сторін не може бути змінений після винесення рішення у справі. Положеннями статті 25 Господарського процесуального кодексу України та статті 512 Цивільного кодексу України встановлений порядок заміни сторони її правонаступником, який передбачає звернення до суду із обґрунтованою заявою до суду, а тому позивач не позбавлений права звернення із такою заявою у подальшому, а отже клопотання ТОВ "Ласка Лізинг" задоволенню не підлягає.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
18.09.2007 ТОВ "Ласка Лізинг" (лізингодавець) та фірмою "Т.М.М." (лізингоодержувач) укладено Договір, за умовами якого:
- лізингодавець зобов'язується придбати в свою власність техніку (майно) у відповідності з встановленою лізингоодержувачем специфікацією: тип - обладнання; марка, модель - вертикальна бетонозмішувальна установка Stetter V 2,0/2,0 (одна одиниця); заводський номер - буде встановлений в акті приймання-передачі майна; рік випуску - 2007-2008 роки; специфікація продавця - додаток до договору купівлі-продажу від 18.09.2007; передати його без надання послуг з управління та технічної експлуатації лізингоодержувачу як предмет лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти його на умовах даного Договору (пункт 1.1 Договору);
- вартість майна, що передається лізингодавцем лізингоодержувачу, складає суму, еквівалентну 1 402 381 "у.о.", у тому числі ПДВ в розмірі 20% - 233 730,17 "у.о.", виражена в гривнях України; вартість майна (враховуючи ПДВ), що передається лізингодавцем лізингоодержувачу, в гривнях складає суму авансу, внесеного у відповідності з пунктом 6.4 Договору, загальну суму платежів в погашення вартості майна, вказану в графі 4 графіка внесення платежів по "Курсу 1", та викупну вартість, вказану в додатку №1 до Договору по "Курсу 1" (пункт 2.3 Договору);
- передача лізингодавцем майна, а також необхідного приладдя та документів, що є невід'ємною частиною майна, та прийняття його лізингоодержувачем на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання акта приймання-передачі майна; приймання майна лізингоодержувачем повинно бути здійснене протягом п'яти робочих днів після отримання повідомлення лізингодавця про готовність майна до передачі, про що лізингодавець повідомляє лізиногоодержувача шляхом направлення відповідного повідомлення (пункт 3.1 Договору);
- валютою Договору є умовна одиниця; під умовною одиницею розуміється сума, виражена в гривнях України, яка дорівнює одному Євро по курсу згідно з підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 Договору (пункт 6.1 Договору);
для цілей даного Договору вводяться поняття: "Курс 1" - це курс, встановлений Національним банком України (далі - НБУ) для одного Євро на 28.02.2008; "Курс 2" - це курс, встановлений НБУ для одного Євро на дату, встановлену для проведення чергового лізингового платежу згідно з графіком внесення платежів (додаток №1 до Договору) (підпункт 6.1.1 пункту 6.1 Договору);
- загальна сума лізингових платежів, що підлягає сплаті лізиногоодержувачем лізингодавцю, складає: 1 739 922,31 "у.о.", враховуючи ПДВ в розмірі 20% від суми, що відноситься в погашення вартості майна 229 563,50 "у.о." (пункт 6.3 Договору);
- у разі якщо лізингоодержувач у встановлені Договором строки не здійснює оплати передбачених Договором платежів, то лізингодавець має право вимагати оплати неустойки в розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу в перші п'ять днів прострочки та 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, починаючи з шостого дня прострочки, а лізингоодержувач зобов'язаний її сплатити (пункт 8.5 Договору).
Сторонами одночасно з підписанням Договору було погоджено та підписано графік внесення лізингових платежів (додаток №1 до Договору), відповідно до якого загальна сума лізингових платежів за весь період становить 1 386 227,06 "у.о.".
На підставі видаткової накладної від 29.08.2008 № РН-0000392 лізингодавець передав, а лізингоодержувач в особі ОСОБА_4, що діяв на підставі довіреності від 27.08.2008 ЯПД № 419882, прийняв предмет лізингу - вертикальну бетонозмішувальну установку Stetter V 2,0/2,0 у кількості однієї штуки.
01.10.2008 сторонами укладено додаткову угоду № 1006/09/2007-ДС/1 до Договору, якою графік внесення лізингових платежів викладено в новій редакції, відповідно до якого загальна сума лізингових платежів за весь період становить 1 425 077,36 "у.о.".
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором та передачі майна у лізинг встановлений судом під час розгляду даної справи, та прийнято рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Ласка Лізинг" про стягнення з фірми "Т.М.М." заборгованості у сумі 1 741 451,85 грн., 74 142,16 грн. неустойки, 1 237,33 грн. втрат від інфляції та 15 571,94 грн. 3% річних задоволені. Рішення у цій частині залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2014 року.
Під час розгляду справи №910/9116/13 відповідачем - фірмою "Т.М.М." подано заяву про відстрочку виконання даного рішення на два роки, однак рішення у справі у вказаній частині направлено Вищим господарським судом України на новий розгляд.
Розглянувши спір у частині відстрочки виконання рішення суду у справі №910/9116/13, скерований постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2014 на новий розгляд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення.
Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарському суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.
Як передбачено статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Згідно з п. 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 р. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.
Відповідно до п. 7.2 вказаної постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
За змістом статті 121 Господарського процесуального кодексу України підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, цією нормою процесуального права не вимагається і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-3, ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно положень статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, тобто спроможні містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування у справі.
Як свідчать матеріали справи, в обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду відповідач посилається на тяжкий фінансово-економічний стан, відсутність фінансової можливості вчасно проводити розрахунки з контрагентами, здійснення ним регулярних обов'язкових платежів, наявність значної заборгованості за кредитами та зобов'язань перед іншими суб'єктами господарської діяльності.
На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано копію консолідованої фінансової звітності станом на 31.12.2013, складену незалежними аудиторами, копії банківських виписок про здійснення щомісячних обов'язкових платежів, копію витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави та копію податкового повідомлення-рішення від 06.08.2014 року.
Детально вивчивши подані документи, суд дійшов висновку, що обставини, якими відповідач мотивує подану заяву, не є виключними та не свідчать про неможливість чи ускладнення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2013 у даній справі. Крім цього, наявність вказаних обставин не підтверджена відповідачем належними доказами.
Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" консолідована фінансова звітність - це фінансова звітність, яка відображає фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.
Так, суд не може прийняти як належний доказ подану відповідачем консолідовану фінансову звітність, складену станом на 31.12.2013, оскільки вказана звітність стосується діяльності Компанії TMM Real Estate Development plc, а не безпосередньо відповідача - Фірми Т.М.М. - Товариства з обмеженою відповідальністю, а тому вказана консолідована фінансова звітності не підтверджує фінансовий стан відповідача.
До того ж, суд зауважує, що наявність зобов'язань за іншими правочинами та наявність інших боргових зобов'язань, за якими заявник здійснює щомісячні платежі, не звільняє Фірму Т.М.М. - Товариство з обмеженою відповідальністю від виконання зобов'язання за договором фінансового лізингу №1006/09/2007 від 18.09.2007, та не є виключною підставою для відстрочки виконання рішення суду.
Враховуючи відсутність підстав, з якими норми статті 121 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість відстрочки виконання рішення у справі, суд дійшов висновку, що заява відповідача про надання відстрочки виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 у справі № 910/9116/13 задоволенню не підлягає.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Вищого господарського суду України у справах №910/8848/13 від 18.06.2014, №910/16249/13 від 26.06.2014, № 910/9555/13 від 14.07.2014, № 910/9559/13 від 22.07.2014 та № 910/16237/13 від 30.07.2014 року.
З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 33-34, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю та відстроченні виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/9116/13 від 03.02.2014 року - відмовити.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 02.10.2014 року.
Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
та підписано 07.10.2014 року
Головуючий суддя К.В. Полякова
Суддя М.Є. Літвінова
Суддя О.М. Спичак