Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" жовтня 2014 р.Справа № 922/3194/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків
про стягнення 2468056,44 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Єфременко О.О., за довіреністю № 14-88 від 18.04.2014 року;
відповідача - Басарт Л.А., за довіреністю № 159/1 від 03.03.2014 року;
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" про стягнення 2468056,44 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору № 13/3142-ТЕ-32 купівлі - продажу природного газу від 28.12.2012 року щодо оплати спожитого природного газу.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 липня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 02 вересня 2014 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 01.09.2014 року від представника відповідача надійшли заперечення на позов (вх. № 29920), в яких відповідач позовні вимоги визнає частково, в частині стягнення основного боргу в сумі 1500000,00 грн. та зазначає, що на даний час підписаний договір на проведення взаєморозрахунків для проведення такої компенсації в розмірі 1500000,00 грн., що може відбутись наприкінці вересня - початку жовтня 2014 року. Щодо стягнення 3% річних, інфляційних витрат та пені, відповідач заперечує проти позовних вимог в цій частині та зазначає, що при здійсненні розрахунку інфляційних витрат, позивачем не було враховано дефляційні процеси, у зв'язку з чим сума інфляційних витрат значно збільшилась. Також, в своєму клопотанні відповідач просить суд відкласти розгляд справи, з метою надання часу для подання додаткових документів по справі.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2014 року розгляд справи було відкладено на 22.09.2014 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.09.2014 року розгляд справи було відкладено на 13.10.2014 року.
Представник позивача в судовому засіданні 13.10.2014 року позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 13.10.2014 року позовні вимоги визнав частково, просив суд зменшити розмір пені на 90%.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
28 грудня 2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (відповідач, Покупець) був укладений договір № 13/3142-ТЕ-32 на купівлю - продаж природного газу (надалі - Договір).
Відповідно до розділу 1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ (надалі - газ), а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 2.1 договору позивач передає відповідачу з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ в обсязі до 4130,0 тис. куб.м.
На виконання умов Договору позивач поставив протягом січня-грудня 2013р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3823942,79 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від31.01.2013 року за січень на суму 800478,93 грн., від 28.02.2013 року за лютий на суму 655913,13 грн., від 31.03.2013 року за березень на суму 676940,19 грн., від 30.04.2013 року на квітень на суму 130761,58 грн., від 31.10.2013 року за жовтень на суму 373093,20 грн., від 24.01.2014 року за листопад на суму 465453,34 грн., від 24.01.2014 року за грудень на суму 721302,42 грн.
Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Проте відповідачем, всупереч умовам Договору, не вчасно та не повному обсязі проводились розрахунки за поставлений природний газ, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 1908474,88 грн. (основна заборгованість), що й стало підставою для звернення останнього до суду.
Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 8781973,92 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором постачання природного газу № 13/3142-ТЕ-32 від 28.12.2012 року у сумі 1908474,88 грн. та визнав суму боргу в цій частині, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1908474,88 грн. заборгованості за договором постачання природного газу, правомірні та обґрунтовані, такі, що визнані відповідачем, тому підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 249642,10 грн., суд зазначає наступне.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Судом встановлено, що прострочення платежу було допущене по незалежним від відповідача обставинам. Обсяг невідшкодованої різниці між тарифами та собівартістю за минулі роки в даний час складає 6285861,09 грн., що підтверджено протоколом уповноваженої комісії Харківської обласної державної адміністрації, та свідчить про те, що вини відповідача у виникненні заборгованості та судового спору немає. Велика різниця між собівартістю теплової енергії та тарифами для населення та для бюджетних організацій в 2012р.-2013р. стала причиною затримки остаточного розрахунку за газ. Підставою неповного розрахунку відповідача з позивачем було невирішення на державному рівні питання про відшкодуванню різниці між тарифами та собівартістю на теплову енергію для населення.
Таким чином, беручи до уваги те, що підприємство має дебіторську заборгованість за відпущену теплову енергію, враховуючи що предметом спору є природний газ, що постачається позивачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, а також, зважаючи на те, що заборгованість відповідача виникла не з його вини, а внаслідок непокриття державою різниці між тарифами та собівартістю теплової енергії, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% та стягнути з відповідача 24964,21 грн. пені, в частині стягнення пені в сумі 224677,89грн. - відмовити.
Дана правова позиція узгоджується із практикою розгляду аналогічних справ у Вищому господарському суді України по справам № 08/369-07, 08/101-09, 58/156-10, 33/154-10, 5023/3165/12, 5023/3166/12, 5023/4764/12, 5023/5039/12.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 75754,77 грн. та інфляційних втрат в сумі 234184,68 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення 3% річних в сумі 75754,77 грн. та стягнення 234184,68 грн. інфляційних витрат заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 267, 509, 525, 530, 598, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 232, 233 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 12, 33, 43, 44-49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельні лікарняного комплексу» (61018, м. Харків, вул. Балакірєва, 3, п/р 26009300837 в АТ Банк "Меркурій", МОФ 351663, код ЄДРПОУ 31555944) на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; р/р 26002301921 в ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) 1908474,88 грн. суми основного боргу, 234184,68 грн. суми інфляційних витрат, 75754,77 грн. суми 3% річних, 24964,21 грн. пені та 49361,20 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення з відповідача пені в сумі 224677,89 грн. - відмовити.
Повне рішення складено 16.10.2014 р.
Суддя Н.С. Добреля
922/3194/14