Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"14" жовтня 2014 р. Справа № 911/3899/14
Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до Комунально-побутового підприємства «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради, Київська область, м. Ірпінь
про стягнення 3202094,02 грн.
секретар судового засідання Колісник Ю.І.
за участю представників:
від позивача: Іванкіна Ю.Б. (довіреність №14-91 від 18 квітня 2014 року);
від відповідача: Данилюк Л.В. (довіреність №68 від 10 лютого 2014 року).
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунально-побутового підприємства «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради (далі - відповідач) про стягнення 3202094,02 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу за №13/2128-ТЕ-17 від 28 грудня 2012 року, а саме, відповідач не сплатив грошові кошти за отриманий газ, в результаті чого до суду передано вимогу щодо стягнення з відповідача боргу у розмірі 2242462,88 грн. Додатково, за прострочення виконання умов договору, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 477503,01 грн., інфляційні втрати в розмірі 357424,09 грн. та 3% річних в розмірі 124704,04 грн.
Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 12 вересня 2014 року та призначено справу до розгляду на 24 вересня 2014 року.
У судовому засіданні 24 вересня 2014 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14 жовтня 2014 року.
Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував частково та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.
14 жовтня 2014 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) 28 грудня 2012 року укладено договір купівлі-продажу природного газу за №13/2128-ТЕ-17.
Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Згідно пункту 2.1 договору продавець передає покупцеві у період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 6595 тис. куб.м.
Додатковою угодою №2 до договору сторонами вирішено доповнити п. 2.1 договору абзацом у наступній редакції: «Продавець передає у січні-червні 2014 року газ, спожитий покупцем за цим договором у листопаді-грудні 2013 року.».
Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа наступного за місяцем поставки газу.
Згідно пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору покупець зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується підписаними уповноваженими сторонами позивача та відповідача актами приймання - передачі природного газу від 26 вересня 2013 року (на суму 1833295,02 грн.), від 26 вересня 2013 року (на суму 1389222,23 грн.), від 31 березня 2013 року (на суму 1416670,92 грн.), від 30 квітня 2013 року (на суму 659178,27 грн.), від 31 жовтня 2013 року (на суму 442297,51 грн.), від 24 січня 2014 року (на суму 808416,60 грн.) та від 24 січня 2014 року (на суму 1472167,91 грн.), а всього, на загальну суму 8021248,46 грн.
Відповідач взяті на себе зобов'язання у повному обсязі не виконав, а саме, не сплатив існуючу за договором заборгованість, в результаті чого, за ним утворилась заборгованість у розмірі 2242462,88 грн.
Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не погасив існуючу перед позивачем заборгованість. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2242462,88 грн. заборгованості підлягає задоволенню.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Як встановлено судом, розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 477503,01 грн. за період, який наведений у розрахунку, що доданий позивачем до позовної заяви, є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.
У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розмір 3% річних, визначений позивачем, складає 124704,04 грн.
Зазначений розмір 3% річних є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.
Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, складає 357424,09 грн.
Зазначений розмір інфляційних втрат є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Комунально-побутового підприємства «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Паризької комуни, 11, код 32973584) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) - 2242462 (два мільйони двісті сорок дві тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 88 коп. заборгованості, 477503 (чотириста сімдесят сім тисяч п'ятсот три) грн. 01 коп. пені, 124704 (сто двадцять чотири тисячі сімсот чотири) грн. 04 коп. 3% річних, 357424 (триста п'ятдесят сім тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 09 коп. інфляційних втрат та 64041 (шістдесят чотири тисячі сорок одна) грн. 88 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено - 16 жовтня 2014 року
Суддя Заєць Д.Г.