«14» жовтня 2014 р. м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів секретар судового засідання учасники судового провадження: прокурорОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну матеріали судового провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Сокирянського районного суду м. Чернівецької області від 04 вересня 2014 року, -
Даною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 , який відбуває покарання в Сокирянській виправній колонії відділу Державної пенітенціарної служби України в Чернівецькій області про умовно-дострокове звільнення від покарання.
На вказану ухвалу суду, засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить суд ухвалу Сокирянського районного суду м. Чернівецької області від 04 вересня 2014 року скасувати і винести нову ухвалу, якою застосувати до нього вимоги ст. 81 або 82 КК України. При цьому, апелянт посилається на те, що висновки суду першої інстанції в ухвалі не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та основні доводи апеляційної скарги, прокурора, який просив ухвалу суду залишити без змін, провівши апеляційний розгляд, дослідивши матеріали судового провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Провадження №11-кп/794/351/14 Головуючий в І Інстанції: ОСОБА_7
Категорія ст. 539 КПК України Суддя-доповідач: ОСОБА_1 .
Так, згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
Диспозицією ст. 82 КК України передбачено, що до осіб засуджених за умисний тяжкий злочин, якщо вони стали на шлях виправлення, заміна покарання невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована після відбуття не менше половини строку покарання призначеного судом.
Пунктами 2 і 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, а при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким - того, що засуджений став на шлях виправлення. Судам, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Як вбачається з матеріалів особової справи, ОСОБА_6 засуджений вироком Приморського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2011 року, за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 з застосуванням ст. 69, ч. 1 ст. 304, ст. 70 КК України, до 5 (п'яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна. Строк відбування покарання відраховується з 11.12.2009 року, а кінець строку 11.12.2014 ріку, тобто ОСОБА_6 засуджений за вчинення умисних, у тому числі тяжких злочинів і на даний час відбув більше двох третин строку призначеного покарання.
Апеляційним судом встановлено, що згідно характеристики затвердженої начальником Сокирянської виправної колонії №67 в Чернівецькій області від 29.08.2014 року, засуджений ОСОБА_6 у місцях позбавлення волі перебуває з 11.12.2009 року. За час перебування в слідчому ізоляторі м. Одеси в одному випадку притягувався до дисциплінарної відповідальності. Стягнення погашене у встановленому законом порядку. Заохочень не мав. До СВК №67 відділу ДПтС України в Чернівецькій області прибув 07.12.2011 року. По прибуттю до установи і по даний час періодично був працевлаштований на підприємстві установи вантажником вантажно-розвантажувальної дільниці. До роботи відносився посередньо, встановлену норму виробітку виконував не в повному обсязі. За час перебування в установі до дисциплінарної відповідальності не притягувався, має одне заохочення. По відношенню до представників адміністрації колонії стриманий, тактовний. Участь у програмах диференційованого виховного впливу не приймав. Заходи виховного характеру, які проводяться у відділенні відвідував, реагував на них посередньо. По відношенню до засуджених не конфліктний, товариський. Соціально-корисні зв'язки на волі підтримує з рідними шляхом листування, отримання посилок, телефонних розмов. Матеріальних збитків, завданих вчиненим злочином не має. Розкаюється у вчиненому.
Відповідно характеристик, затверджених начальником Сокирянської виправної колонії № 67 в Чернівецькій області:
- від 14.12.2011 року - засуджений не довів, що став на шлях виправлення і на переведення до дільниці соціальної реабілітації не заслуговує;
- від 13.06.2012 року - засуджений не довів, що став на шлях виправлення і не заслуговує на заміну невідбутої частини покарання більш м'яким;
- від 16.04.2013 року - засуджений не довів своє виправлення і не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;
- від 29.08.2014 року - засуджений дотримується вимог режиму відбування покарання.
З наявних в особовій справі засудженого ОСОБА_6 атестаційних листів вбачається, що згідно висновків комісії Сокирянської виправної колонії: в період: з 11.10.2011 року по 30.01.2013 року, з 30.01.2012 року по 19.07.2012 року, з 18.07.2012 року по 25.01.2013 року, з 25.01.2013 року по 15.07.2013 року та з 15.07.2013 року по 20.01.2014 року, не став на шлях виправлення, а в період з 20.01.2014 року по 18.07.2014 року, дотримувався вимог режиму.
Згідно довідок, виданих відділом організації та нормування праці Сокирянської виправної колонії №67 ОСОБА_6 за час відбування покарання був періодично працевлаштований на підприємстві установи і встановлену норму виробітку виконував не в повному обсязі. Проте, згідно довідки про заохочення і стягнення на засудженого, ОСОБА_6 має одну подяку від 01.08.2014 року.
За таких обставин висновки Сокирянського районного суду Чернівецької області про те, що станом на час розгляду справи судом першої інстанції засуджений ОСОБА_6 не довів свого виправлення, у зв'язку з чим відсутні достатні підстави для його умовно-дострокового звільнення, є обґрунтованими та відповідають фактичним обставинам справи.
З огляду на наведене колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги засудженого ОСОБА_6 і скасування ухвали районного суду не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 81, 82 КК України, ст. ст. 404, 407, 537 та 539 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити - без задоволення, а ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 04 вересня 2014 року, про відмову у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 , про його умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання - без змін.
Головуючий СуддіОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3