Справа № 685/541/14-ц
Провадження № 2/685/173/14
09 жовтня 2014 року Теофіпольський районний суд Хмельницької області в складі
головуючого судді Самойловича А.П.,
при секретарі Дондель Т.В.,
за участі представника відповідача Косюк С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теофіполь цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до селянського (фермерського) господарства «Кузьминці», третя особа Хмельницька регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про визнання договору оренди землі недійсним,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 1 липня 2007 року між ним та СФГ «Кузьминці» була досягнута домовленість щодо оренди належної йому земельної ділянки площею 3,08 га, яка розташована в с. Кузьминці Теофіпольського району, та укладений договір оренди, про що 16 листопада 2007 р. вчинено запис за № 040776200048 у Теофіпольському відділі Хмельницької регіональної дирекції ДП «Центр ДЗК».
Позивач заявив вимогу визнати цей договір недійсним, оскільки у ньому не передбачено усіх істотних умов, зокрема, щодо урахування індексу інфляції при виплаті орендної плати, страхування об'єкту оренди, кадастрового номера земельної ділянки та умов передачі у заставу і внесення до статутного фонду права на її оренду, які визначені статтею 15 Закону України «Про оренду землі» як істотні.
Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача Косюк С.М. позовних вимог не визнала та пояснила, що на момент підписання спірного договору, який був укладений відповідно до діючого на той час типового договору оренди, не було визначено в якості істотних умов договору оренди землі тих умов, на відсутність яких, як підставу для визнання недійсним договору оренди, посилається позивач, враховуючи відсутність зворотної сили закону, а також факт реєстрації самого договору, в якій було б відмовлено при невідповідності договору визначеним вимогам.
Представник зазначила, що сторони при укладенні договору дійсно не визначили, на кого покладається обов'язок страхувати об'єкт оренди, однак п. 35 передбачено можливість страхування іншою стороною, з подальшим відшкодуванням витрат стороною, яка має нести витрати на страхування.
Щодо тверджень позивача про не підписання ним договору, вказала на його пояснення в ході розгляду іншої справи, де він пояснював суду, що саме він підписав спірний договір, крім того, впродовж 7 років з дня підписання договору позивач отримував орендну плату, що підтверджується звітом за ф. № 1-ДФ.
Пояснила також, що відповідач не приступив до обробітку землі через спір з селянами, які не допускають до обробітку землі, а щодо зівання верхнього родючого шару, на що посилається позивач, - сам позивач не пояснив, що таке «зірваний верхній родючий шар», а навіть якщо зірвано - відсутні докази того, що внаслідок діяльності відповідача.
Третя особа - відділ Держземагенства, про час та місце розгляду справи повідомлений, представника в суд не направив.
Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов переконання про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотні умови договору оренди земельної ділянки визначені в ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а частина 2 цієї ж статті передбачає, як підставу для визнання договору оренди землі недійсним, відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов.
ОСОБА_2 являється власником земельної ділянки площею 3,08 га на території Поляхівської сільської ради Теофіпольського району, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХМ № 047796 від 1 липня 2004 р.
1 липня 2007 року між сторонами справи був укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_2 передав вищезазначену земельну ділянку в оренду СФГ «Кузьминці» на 15 років.
16 липня 2007 р. договір зареєстрований у Теофіпольському відділі Регіональної філії Державного Підприємства Центру ДЗК за № 077076200048.
В оспорюваному договорі пункти 10, 33 та 34 щодо врахування індексу інфляції при обчисленні розміру орендної плати, необхідності страхування об'єкта оренди та за чий кошт страхування має здійснюватися викладено як альтернативні: з урахуванням (без урахування), підлягає (не підлягає) та орендар (орендодавець) відповідно.
Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору, не передбачені такі істотні умови як кадастровий номер земельної ділянки і умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, а порядок страхування об'єкта оренди та врахування індексу інфляції при обчисленні розміру орендної плати, згідно ч. 3 ст. 15 Закону, зазначаються в договорі за згодою сторін і не відносяться до істотних.
За змістом ст. 3 ЦПК України, ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У зв'язку з цим, відсутність у договорі оренди земельної ділянки істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду земельної ділянки», не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним, та при вирішенні суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавця у зв'язку з відсутністю в договорі оренди таких умов, визначити істотність цих умов, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав позивача. Вказаний висновок викладений у постановах Верховного суду України від 25 грудня 2013 року у справах № 6-78цс13 та 6-94цс13 та, в силу ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковим для всіх судів України.
Заявляючи позов про визнання недійсним договору оренди, позивач обґрунтував свої вимоги лише тим, що оспорюваний договір не містить усіх істотних умов договору, однак порушення будь-яких прав та інтересів внаслідок відсутності у договорі оренди не вказав, припустивши існування загрози передачі відповідачем права оренди земельної ділянки у заставу або внесення у статутний фонд підприємства.
З огляду на положення ст. ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації та набирає чинності після його державної реєстрації.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди - вирішується в судовому порядку.
Державна реєстрація оспорюваного договору оренди була проведена 16 листопада 2007 року, а зміни до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» щодо включення до переліку істотних умов договору оренди землі умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, а також необхідність зазначення кадастрового номера об'єкту оренди, були внесені Законами України від 16 вересня 2008 р. № 509-VI та 7 липня 2011 р. № 3613-VI відповідно, тобто після початку дії договору.
Таким чином, впродовж більш ніж 2 років виконання договору після останніх змін законодавства, сторони не позбавлялись можливості внести зміни до договору оренди та необхідні уточнення, але пропозицій з цього приводу від жодної сторони не надходило.
Можливі порушення умов виконання договору, на які посилається позивач, зокрема, відсутність обробітку землі та вивезення урожаю неналежним способом, внаслідок чого зірвано верхній родючий шар, не можуть бути підставою для визнання недійсним такого договору з моменту укладення.
З урахуванням цього, суд приходить до висновку, що вимоги заявленого позову слугують лише формальним приводом для припинення договірних відносин, тому підстав для задоволення позову не вбачається.
Керуючись ст.ст. 15, 18, 20, 30 Закону України «Про оренду землі», п. 1 Постанови КМ України «Про затвердження Типового договору оренди землі» від 03.04.2004 р. № 220, ст.ст. 3, 15, 213-215, 360-7 ЦПК України, суд
Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову до селянського (фермерського) господарства «Кузьминці» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01 липня 2007 року.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подання апеляційної скарги через Теофіпольський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: