03 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2-а-301/11/1408
Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Фасій Володимир васильович
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
доповідача, судді Димерлія О.О.
суддів: Єщенка О.В., Романішина В.Л.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу головного управління юстиції у Миколаївській області відділу державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень на постанову Врадіївського районного суду Миколаївської області від 20 травня 2011 року по справі за позовом управління Пенсійного фонду України у Врадіївському районі до головного державного виконавця головного управління юстиції у Миколаївській області відділу державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Коновалової З. О., підрозділу примусового виконання рішень головного управління юстиції у Миколаївській області відділу державної виконавчої служби про визнання неправомірними дій, -
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить визнати дії відповідача неправомірними та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 26.04.2011р., обґрунтовуючи вимоги тим, що УПФ у Врадіївському районі добровільно виконало постанову підрозділу ДВС про відкриття виконавчого провадження ВП №24860195 від 03.03.2011р. в межах встановленого в ній строку для добровільного виконання рішення суду,- в частині здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. включно в сумі 710,90.
За наслідками розгляду справи Врадіївським районним судом Миколаївської області 20 травня 2011 року прийнято постанову про задоволення адміністративного позову.
В своїй апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального процесуального права, просить скасувати зазначену постанову.
Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з'ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою про відкриття виконавчого провадження УПФ у Врадіївському районі було зобов'язано добровільно виконати рішення щодо здійснення перерахунку та виплаті ОСОБА_2 підвищення до пенсії, передбачене ст.. 6 «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року в семиденний строк з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження
На виконання вимог державного виконавця викладених у постанові ВП №24860195 від 03.03.2010р. та рішення суду, 18.03.2011р. УПФ у Врадіївському районі було здійснено перерахунок та виплачено ОСОБА_2 підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007р. включно в розмірі 710, 90 грн. та про прийняті заходи, 21.03.2011р., повідомлено на адресу відповідача (протокол від 18.03.2011р., лист вих.. №561-5/09-10 від 21.03.2011р.)
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» ( далі - Закон №606-XIV) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно пунктів 1, 3 ст.5 вищевказаного Закону №606-XIV вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України; та невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом. Також, згідно до вимог п.2 ст.5 Закону №606-XIV державний виконавець має право своєчасно, у встановлений ним строк, та безоплатно вимагати документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
УПФУ направлено на адресу підрозділу ДВС лист від 21.03.2011 року №561-5/09-10, в якому повідомлено про звернення УПФ у Врадіївському районі до суду з заявою про роз'яснення рішення суду у зв'язку неможливістю виконання рішення в частині через відсутність кінцевої дати виплати.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач у строк встановлений для добровільного виконання рішення суду виконав його повністю, а в частині здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії повідомив ДВС про звернення до суду для роз'яснення рішення. Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність вини позивача у невиконання рішення в частині здійснення перерахунку пенсії та правомірно визнав позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Однак суд погоджується з твердженням апеляційної скарги стосовно порушення предметної підсудності з огляду на наступне.
За змістом п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
Тому слід ураховувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Аналізуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення судом першої інстанції предметної підсудності, оскільки в даному випадку оскаржена постанова про стягнення виконавчого збору, а справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору належать до юрисдикції адміністративних судів. З огляду на це зазначена справа мала бути вирішена Миколаївським окружним адміністративним судом.
Згідно п. 1, ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 201, 207, 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу головного управління юстиції у Миколаївській області відділу державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень залишити без задоволення.
Постанову Врадіївського районного суду Миколаївської області від 20 травня 2011 року змінити з підстав, наведених у мотивувальній частині рішення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з часу отримання копії рішення сторонами.
Суддя-доповідач: Димерлій О.О.
Суддя: Єщенко О.В.
Суддя: Романішин В.Л.