Копія
Справа № 822/2286/14
28 серпня 2014 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К.
при секретаріВересняк А.А.
за участі:представника позивача Бляхарського ЯС. представника відповідача Ковальчука О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом торгівельно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Сантекс" до державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати протиправними та скасувати прийняті на підставі акту перевірки № 414/2340/31653933 від 07.05.2009 року податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Дунаєвецькому районі Хмельницькій області від 22.05.2009 року № 0001162340/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 41933,0 грн., в т.ч. 2898,0 грн. основного платежу та 12948,0 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0001172340/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24 442,50 грн. основного платежу та 12221,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій і № 0022201740/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 403,65 грн., в т.ч.: 134,55 грн. основного платежу та 269,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
На думку позивача, зазначені податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки базуються на безпідставних висновках відповідача про відсутність реальних наслідків господарських операцій з придбання товару від ПП «Мост» та недійсність укладеного з зазначеним контрагентом договору поставки, а також щодо порушення пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 і пп.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у зв»язку з не утриманням та не перерахуванням до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 134,55 грн. під час нарахування доходу ПП ОСОБА_6
Вважає, що має всі первинні документи, оформлення яких передбачене законами України «Про податок та додану вартість» і «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідні для формування валових витрат і податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, а висновки щодо нікчемності договору поставки перечать вимогам Господарського та Цивільного кодексів.
Крім того, вказує на те, що зазначені в акті висновки сформовані всупереч Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги, в повному обсязі.
Представник Дунаєвецької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, яка у зв»язку з реорганізацією, є правонаступником державної податкової інспекції в Дунаєвецькому районі Хмельницькій області, проти позову заперечив, вважає спірні податкові повідомлення-рішення законними, оскільки факт порушення позивачем законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість і валових витрат по операції з придбання товару відповідно до недійсного договору поставки, укладеного з ПП «Мост», який не мав реальних наслідків, встановлений під час перевірки позивача і зафіксований в акті перевірки № 414/2340/31653933 від 07.05.2009 року.
На думку відповідача про недійсність договору поставки свідчать такі обставини: під час перевірки був відсутній письмовий договір з ПП «Мост»; документи, якими оформлена поставка (рахунок - фактура від 05.05.2008 року, довіреності та товарно-транспортні накладні) містять розбіжності щодо дат їх оформлення; видаткові накладні та податкові накладні на поставку товару і банківські виписки містять розбіжності щодо суми поставки.
Крім того, зазначив, що перевіркою також встановлено порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1354,0 грн., у т.ч.: за ІІІ квартал 2008 року в сумі 1354,0 грн., в результаті зайвого включення накладної № 115 від 26.06.2008 року, виданої ПП "Плутос-2006". Дану помилку виправлено підприємством самостійно в ІV кварталі 2008 року без нарахування штрафних санкцій та пп. пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 134,55 грн. з доходу виплаченого ОСОБА_6
Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з урахуванням викладеного нижче.
Суд встановив, що позивач - торгівельно-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Сантекс" 21.11.2001 року зареєстроване Дунаєвецькою райдержадміністрацією Хмельницької області. З 27.11.2001 року перебуває на податковому обліку в Дунаєвецькій ОДПІ.
В березні-квітні 2009 року на підставі ч.1 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» відповідно до плану - графіка проведення планових перевірок та направлення працівниками Дунаєвецької ОДПІ проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, результати якої оформлені актом № 414/2340/31653933 від 07.05.2009 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.05.2009 року № 0001162340/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 41933,0 грн., в т.ч. 2898,0 грн. основного платежу та 12948,0 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0001172340/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24 442,50 грн. основного платежу та 12221,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій і № 0022201740/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 403,65 грн., в т.ч.: 134,55 грн. основного платежу та 269,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Не погоджуючись з цими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
Податкові повідомлення-рішення від 22.05.2009 року № 0001162340/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 41933,0 грн., в т.ч. 2898,0 грн. основного платежу та 12948,0 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0001172340/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24 442,50 грн. основного платежу та 12221,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (надалі - Закон №334/94-ВР), який діяв на час існування спірних відносин, що призвело до заниження податкових зобов»язань з податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 13541,0 грн., у т.ч.: за ІІІ квартал 2008 року в сумі 13541,0 грн., в результаті зайвого включення накладної № 115 від 26.06.2008 року, виданої ПП "Плутос-2006" (дана помилка виправлена підприємством самостійно в ІV кварталі 2008 року без нарахування штрафних санкцій), та заниження податку на прибуток у зв'язку з безпідставним включенням до валових витрат вартості товару (металопродукції), придбаного від ПП «Мост» в сумі 28985,0 грн., не підтверджених первинними документами, а також порушення пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР із наступними змінами і доповненнями (надалі - Закону № 168/97-ВР), який діяв на час існування спірних відносин, в результаті безпідставного включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 24442,50 грн. по вказаній вище операції з придбання товару від ПП «Мост».
Суд встановив, що згідно до договору поставки №0108 від 01.01.2008 року, укладеного між позивачем та ПП «Мост», останнє зобов»язалось поставити позивачу товар, оплата якого здійснюється на підставі рахунку, виставленого продавцем (п. п. 1.1 і 3.2 договору). Пунктом 4.2 договору визначено, що товар відпускається зі складу продавця на умовах самовивозу. Умовами договору також передбачений обов'язок покупця (позивача) здійснити 100 % попередню оплату вартості товару на підставі рахунку, виставленого продавцем (п.4.1 договору).
На виконання договору поставки №0108 від 01.01.2008 року в травні-червні 2008 року відповідно до видаткових накладних №254 від 07.05.2008 року і №378 від 26.06.2008 року поставило позивачеві металовироби (труби) на загальну суму 139127,60 грн., в тому числі ПДВ 23187,60 грн. В рахунок попередньої оплати зазначеного товару на підставі рахунку №389 від 05.05.2008 року платіжним дорученням №248 від 06.05.2008 року позивач перерахував ПП «Мост» 28080,0 грн.
Від імені позивача на підставі виданих довіреностей придбаний товар на складі постачальника отримували ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що підтверджується відповідними наказами про прийняття їх на роботу, журналом реєстрації довіреностей та підписами зазначених осіб на видаткових та товарно-транспортних накладних на перевезення товару.
Доставка придбаних металовиробів від їх постачальника здійснена на замовлення та за рахунок позивача ФОП ОСОБА_9 відповідно до укладеного договору перевезення вантажів від 11.02.2008 року і підтверджується копією Ліцензії серії АБ №152725 на перевезення вантажу, товарно-транспортними накладними від 04.05.2008 року та від 25.06.2008 року, актами № № 7 і 10 здачі-приймання послуг з перевезення товару по маршруту м.Дунаївці - м.Дніпропетровськ - м.Дунаївці та видатковими касовими ордерами від 07.05.2008 року і від 01.07.2008 року на оплату послуг з перевезення.
Придбаний від ПП «Мост» товар позивач оприбуткував в складському та бухгалтерському обліку та використав у власній господарській діяльності для виробництва металовиробів. Зазначене підтверджується складеними завідуючою складом відомостями за травень-червень 2008 року про прихід продукції на склад, накладними а відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 07.05.2008 року та від 27.06.2008 року, актами оприбуткування лишків ТМЦ, остаточними калькуляціями вартості виробництва продукції, актом списання №СА-0060 від 30.06.2008 року та пояснення свідка ОСОБА_10
Виготовлені з придбаних труб металовироби позивач реалізував і отримав прибуток.
Крім того відповідно до умов договору поставки на підставі отриманих від ПП «Мост» рахунків-фактур №579 від 19.06.2008 року та №586 від 23.06.2008 року платіжними дорученнями №351 від 23.06.2008 року на суму 128955,0 грн., в т.ч. ПДВ 21492,5 грн. і №352 від 23.06.2008 року на суму 17700,0 грн., в т.ч. ПДВ 2950,0 грн. позивач здійснив попередню оплату металовиробів. По факту отримання коштів ПП «Мост» виписало позивачу податкові накладні №4.2306 від 23.06.2008 року на суму 107462,5 грн., в т.ч. ПДВ 21492,50 грн., і №3.2306 від 23.06.2008 року на суму 14750,0 грн., в т.ч. ПДВ 2950,0 грн.
По операції з придбання металевих труб від ПП «Мост» за даними перевірки позивач на підставі зазначених вище видаткових та податкових накладних відніс до валових витрат у 2 кварталі 2008 року 115940,0 грн. та до податкового кредиту в червні 2008 року - ПДВ в сумі 24442,0 грн. , сплачене в рахунок попередньої оплати.
Позивач та його контрагент ПП «Мост» відобразили операції з поставки металовиробів та попередньої оплати у бухгалтерському та податковому обліку.
Отримавши від постачальника товару ПП «Мост» видаткові накладні, які засвідчують факт придбання товару, та податкові накладні, які засвідчують попередню оплату товару, позивач відніс до валових витрат витрати на придбання зазначеного товару, а податок на додану вартість - до податкового кредиту звітного періоду.
В силу пп.5.2.1 п.5.2 ст.2 Закону №334/94-ВР, який діяв на час існування спірних відносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з підпунктом 11.2.1. п.11.2. ст..11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.
Отже, законодавством передбачено, що платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів та зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.
З урахуванням положень п.5.1 і 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР невід'ємною ознакою правомірності віднесення будь-яких витрат, до складу валових витрат є зв'язок цих витрат з її господарською діяльністю.
За змістом п.1.32. Закону №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Досліджені судом докази свідчать по те, що придбаний товар позивач використав у господарській діяльності для виробництва металовиробів.
Відтак, позивач правомірно скористався визначеним Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» правом на включення до валових витрат вартості придбаного від ПП «Мост» товару.
При цьому, суд враховує, що факт поставки товарів від вказаного контрагента, їх оплати, оприбуткування та використання позивачем в господарській діяльності для виробництва металовиробів підтверджений дослідженими в судовому засіданні первинними документами та не спростовані відповідачем в судовому засіданні.
Суд також враховує, що в судовому засіданні представник відповідача не заперечив факт отримання позивачем товару в обсягах та вартістю, зазначених у видаткових накладних №254 від 07.05.2008 року і №378 від 26.06.2008 року.
На підставі належним чином оформлених ПП «Мост» податкових накладних, позивач включив до податкового кредиту з ПДВ податок на додану вартість в сумі 24442,50 грн.
За змістом пп. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.
З урахуванням зазначених вище положень Закону №168/97-ВР право на нарахування податкового кредиту виникає у покупця товару за умови отримання від його постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару або факт попередньої оплати.
Під час перевірки посадові особи відповідача не встановили, та в судовому засіданні представник відповідача не довів, що податкові накладні податкові накладні №4.2306 від 23.06.2008 року на суму 107462,5 грн., в т.ч. ПДВ 21492,50 грн., і №3.2306 від 23.06.2008 року на суму 14750,0 грн., в т.ч. ПДВ 2950,0 грн. оформлені ПП «Мост» з порушенням вимог п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, якою встановлені вимоги до податкових накладних.
В силу п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР лише у випадку відсутності податкової накладної покупець позбавлений права включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку Законом не передбачено.
Відтак, суд вважає, що наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, продавцем товару (ПП «Мост») по факту отримання передньої оплати товару, є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.
Суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача щодо нікчемності договору поставки №0108 від 01.01.2008 року, укладеного між позивачем та ПП «Мост», та, відповідно, відсутності у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з викладеним нижче.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків.
Підставою недійсності правочину (ст. 215 ЦК України) є недодержання в момент вчинення правочину у стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Нікчемним зокрема є правочин, який порушує публічний порядок ( ч.2 ст.228 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
В ході судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідності змісту договору поставки №0108 від 01.01.2008 року, укладеного між позивачем та ПП «Мост», вимогам цивільного законодавства, або існування будь-яких визначених законом заборон (обмежень) щодо укладання зазначеного договору.
Судом також не встановлено та не доведено відповідачем, що укладаючи цей договір, позивач та його контрагент ПП «Мост» діяли з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.
Натомість, досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагент - ПП «Мост» не тільки вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договору, а й виконали договір. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», які свідчать про отримання позивачем товару від ПП «Мост».
Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності ПП «Мост» за місцезнаходженням на дату проведення перевірки, як підставу нікчемності договору, оскільки задовго до проведення перевірки господарські відносини позивача з зазначеним контрагентом, в тому числі розрахунок за придбаний товар, завершились. При цьому відповідачем не надано жодного доказу щодо відсутності господарської діяльності контрагента позивача на дату поставки товару.
Відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту на підставі видаткових та податкових накладних, які підтверджують факт поставки нафтопродуктів .
Крім того, відповідно до ч.2 ст.317 Цивільного кодексу України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Тому, відсутність у власника майна складських приміщень для його зберігання не є перешкодою для здійснення ним повноважень власника щодо володіння, користування та розпорядження, які в сукупності складають зміст права власності.
В судовому засіданні судом не встановлено та не доведено відповідачем, що придбані позивачем від ПП «Мост» металовироби на момент поставки належали іншому власнику.
При цьому, помилки, допущені під час оформлення накладних та товарно-транспортних накладних не можуть слугувати підставою для визнання цієї поставки такою, що не відбулась, оскільки факт отримання товару, постачальником якого є ПП «Мост», підтверджується також іншими дослідженими судом доказами.
Суд також не бере до уваги посилання відповідача на відсутність у ПП «Мост» достатньої кількості працівників (за інформацією відповідача - 7 працівників), як на одну з підстав недійсності договорів, оскільки відповідач не довів, а суд не встановив наявність будь яких визначених нормативно-правовими актами нормативів кількості працюючих, необхідної для укладання певних видів господарських договорів. Тому, висновки відповідача щодо відсутності достатньої кількості працюючих суперечать ст.ст.6 і 12 Господарського кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Таким чином, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо заниження податку на прибуток у зв'язку з безпідставним включенням до валових витрат вартості товару (металопродукції), придбаного від ПП «Мост» в сумі 28985,0 грн., та податкового кредиту ПДВ в сумі 24442,50 грн. по операції з попередньої оплати товару від ПП «Мост» на яких базуються податкові повідомлення-рішення від 22.05.2009 року № 0001162340/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 41933,0 грн., в т.ч. 2898,0 грн. основного платежу та 11594, 0 грн. штрафних (фінансових) санкцій і № 0001172340/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24 442,50 грн. основного платежу та 12221,50 грн. штрафних санкцій.
Крім того, податкове повідомлення-рішення від 22.05.2009 року № 0001162340/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в частині штрафних санкцій в розмірі 1354,0 грн. базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР, що призвело до заниження податкових зобов»язань з податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 13541,0 грн., у т.ч.: за ІІІ квартал 2008 року в сумі 13541,0 грн., в результаті зайвого включення накладної № 115 від 26.06.2008 року, виданої ПП "Плутос-2006" (дана помилка виправлена підприємством самостійно в ІV кварталі 2008 року без нарахування штрафних санкцій).
Визначені податковим повідомленням-рішенням від 22.05.2009 року № 0001162340/0 штрафні санкції в частині 1354,0 грн. визначені відповідачем на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2182-ІІІ (надалі - Закон №2182-ІІІ), який діяв на час існування спірних відносин.
Підпунктом 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2182-ІІІ передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
За змістом підпункту "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2182-ІІІ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
Таким чином, застосування пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2182-ІІІ для визначення розміру штрафних санкції можливе за наявності одночасно таких умов: 1). самостійне виявлення під час перевірки контролюючим органом заниження або завищення платником податків суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях та 2) самостійне донарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податків за підставами.
За даними перевірки на підставі виписаної ПП «Плутос-2006» податкової накладної №115 від 26.06.2008 року на суму 65000,56 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 10833,43 грн. (попередня оплата згідно договору) позивач помилково включив до валових витрат у 2 кварталі 2008 року 54167,14 грн. Виявивши зазначену помилку, позивач 14.07.2008 року (задовго до початку перевірки) подав до податкової інспекції розрахунок №25/4.2306 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 23.06.2008 року та самостійно виправив помилку, допущену у податковій звітності. Зазначене відображене на стор. 12 акту.
Право платника податків на самостійне виправлення допущених помилок у податковій звітності встановлене п.5.1 ст.5 Закону №2182-ІІІ, в силу якого, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. За змістом п.5.1 ст.5 Закону №2182-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Отже, поданий позивачем уточнюючий розрахунок, прийнятий податковим органом, свідчить про самостійне виправлення помилки у податковій звітності за 2 квартал 2008 року та узгодження позивачем відповідних податкових зобов»язань.
Відтак, завищення податкових зобов»язань встановлене не перевіряючими, а самим позивачем, який виправив помилку у податковій звітності у встановленому законом порядку до проведення перевірки. Відтак, висновки перевіряючих про встановлене перевіркою заниження податкових зобов»язань з податку на прибуток у ІІІ кварталі 2008 року в сумі 13541,0 грн. є необґрунтованим і не відповідає фактичним обставинам.
В силу п.17.1 ст.17 Закону №2182-ІІІ визначені цією статтею штрафні санкції накладаються за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.
В судовому засіданні представник відповідача не довів, а суд не встановив факт порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині визначення податкових зобов»язань з податку на прибуток за 2 квартал 2008 року по взаємовідносинах з ПП «Плутос-2006».
Тому, застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2182-ІІІ за самостійне виправлення помилки у податковій звітності є неправомірним.
Податкове повідомлення-рішення від 22.05.2009 року № 0022201740/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 403,65 грн., в т.ч.: 134,55 грн. основного платежу та 269,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача про порушення позивачем пп. пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року N 889-IV (далі - Закон N 889-IV), в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 134,55 грн. з доходу виплаченого ОСОБА_6
Суд встановив, що в жовтні 2008 року позивач придбав у фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 (Свідоцтво про державну реєстрацію Серії НОМЕР_1) зареєстрованої як платник податку на додану вартість (Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ НОМЕР_2) засувку вартістю 897,6о грн., в т.ч. ПДВ 149,60 грн., що підтверджується податковою накладною №41 від 22.10.2008 року та платіжним дорученням №41 від 22.10.2008 року на вказану суму.
Встановивши під час перевірки відсутність у позивача Свідоцтва про реєстрацію ОСОБА_6 суб»єктом підприємницької діяльності та Свідоцтва про сплату єдиного податку, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону Закон N 889-IV та на підставі підпункту "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 і пп. 17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону №2182-ІІІ спірним податковим повідомленням-рішенням визначив позивачу податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 134,55 грн. основного платежу та 269,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
В силу 17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону №2182-ІІІ у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).
Відповідно до підпункту "з" п. 1.3 ст. 1 Закону N 889-IV дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України.
Підпунктом 9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону N 889-IV оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
До спеціального законодавства, в даному випадку, належать спеціальна система оподаткування, запроваджена Указом Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та загальна система оподаткування, чинна відповідно до розділу IV Декрету Кабінету Міністрів від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", які діяли на час існування спірних відносин.
Відповідно до частини 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Відтак, позивач, не мав законодавчих підстав для нарахування та утримання податку з доходу, виплаченому фізичній особі, зареєстрованій у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності.
Той факт, що виплачений позивачем дохід в сумі 897,60 грн. є доходом від підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 підтверджується оформленою позивачем податковою накладною №41 від 22.10.2008 року та платіжним дорученням №41 від 22.10.2008 року на вказану суму про перерахування коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_6
При цьому, що Законами №2182-ІІІ і N 889-IV не передбачена відповідальність за відсутність у особи, що виплачує дохід фізичні особі - підприємцю, під час його виплати Свідоцтва про державну реєстрацію.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність спірних рішень, а отже позовні вимоги позивача про визнання їх протиправними та скасування підлягають до задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись Цивільним кодексом України, законами України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок з доходів фізичних осіб» та ст.ст. 11, 70, 71, 99, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі Хмельницької області від 22.05.2009 року № 0001162340/0, № 0001172340/0 та № 0022201740/0.
Стягнути з державного бюджету України на користь торгівельно-виробничого "Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантекс" 3,40 грн. судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 02 вересня 2014 року
Суддя/підпис/О.К. Ковальчук
"Згідно з оригіналом" Суддя