22 вересня 2014 р. Справа № 876/11634/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.07.2013р. по справі № 807/2158/13-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі про скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі про скасування рішення № 241 від 26.04.2013 року.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.07.2013р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, та з наведених в ній підстав з посиланням на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального права та неповне з'ясування всіх обставин справи просить скасувати оскаржувану постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.07.2013р. по справі № 807/2158/13-а та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1
Апелянт просив розгляд справи проводити без його участі.
Управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі в запереченні на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта та просить оскаржувану постанову суду залишити без змін.
Спір вирішено в порядку письмового провадження, відповідно до ст.197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 11.02.2013 року ОСОБА_1 був поданий звіт до управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі. В графі 3 поданого звіту платником вказано суму нарахованого єдиного внеску, яка належить до сплати.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Статусу платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування суб'єкти господарювання набувають з дня взяття їх на облік Пенсійним фондом, зокрема на підставі відповідної заяви або відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Положеннями п. 1 ч. 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а згідно пункту 4 цієї ж статті - подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що єдиний внесок відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Відповідно до пункту 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні такими суб'єктами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах сплачують страховий внесок в розмірі 34,7% від суми, що визначається такими платниками самостійно, як для себе, так і зазначених членів його сім'ї. При цьому сума, з якої нараховується єдиний внесок не може бути меншою ніж мінімальна заробітна плата.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, статтею 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визначено на 2011 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні.
Мінімальний страховий внесок у 2011 році становив з 01.01.2011 року -326 грн. 53 коп., 01.04.2011 року - 333 грн. 12 коп., 01.10.2011 року -341 грн. 80 коп., 01.12.2011 року -348 грн. 39 коп.
Статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» визначено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073,00 грн., з 1 квітня - 1094,00 грн., з 1 липня - 1102,00 грн., з жовтня - 1118,00 грн., з 1 грудня - 1134,00 грн.
Мінімальний страховий внесок у 2012 році, становив на січень-березень 2012 року - 372,33 грн., квітень-червень 2012 року - 379,62 грн., липень-вересень 2012 року - 382,39 грн., жовтень - листопад 2012 року - 387,95 грн., а в грудні 2012 року - 393,50 грн.
Аналіз наведеного вище дає підстави колегії суддів апеляційного суду прийти до висновку,що позивач повинен був сплатити до органів Пенсійного фонду за 2012 рік фіксований розмір єдиного внеску в сумі 4572,42 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з даних картки особового рахунку, позивачем частково було здійснено сплату в розмірі 2274,58 грн., тобто на момент формування вимоги про сплату боргу від 30.01.2013 р. № 183/1, борг ОСОБА_1 перед УПФ у Воловецькому районі становив 2297,84 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30.01.2013 року відповідачем винесено та направлено позивачу вимогу про сплату боргу № Ф 183/1 , в якій зазначено, що відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивачем підлягає до сплати недоїмка з єдиного соціального внеску за 2012 рік в загальній сумі 2297,84 грн.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, вважається недоїмкою.
Частиною 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції.
Положення п. 2 ч. 11 ст. 25 цього ж Закону, вказує, що територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штраф у розмірі 10% своєчасно не сплачених сум.
Крім цього, відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Таким чином, зв'язку з несвоєчасною сплатою платником ФО СПД ОСОБА_1 єдиного внеску, 26.04.2013 року управлінням Пенсійного фонду України в Воловецькому районі прийнято рішення № 241,яким застосовано до платника штрафну санкцію в розмірі 10 % своєчасно не сплачених сум, що становить 229,78 грн. з нарахуванням пені в сумі 197,61 грн. за період з 21.01.2013 року до 17.04.2013 року .
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 04 березня 2013 року позивач отримав Рішення УПФ у Воловецькому районі від 26 квітня 2013 року № 241, яке оскаржив в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на Рішення від 26 квітня 2013 року № 241 УПФ у Воловецькому районі - скаргу залишено без задоволення, а рішення без змін .
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що рішення управлінням Пенсійного фонду України в Воловецькому районі № 241 від 26.04.2013 року прийнято правомірно та суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.160, ст.ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.07.2013р. по справі № 807/2158/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.І. Запотічний
Судді О.І.Довга
А.М.Ліщинський