Справа № 817/1626/13-а
09 жовтня 2014 року 16год. 25хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Данилюк І.Г.
відповідача: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар"єр"
доСарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар'єр" звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25.04.2013 року №0001151500 та №0001141500.
Судом допущено процесуальне правонаступництво, а саме Сарненську міжрайонну державну податкову інспекцію Рівненської області Державної податкової служби замінено на правонаступника Сарненську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Рівненській області.
Представник позивача у судовому засіданні надала пояснення аналогічні позовній заяві, зокрема пояснила суду, що висновки, викладені в акті перевірки, є безпідставними та необґрунтованими, акт перевірки не містить доказів, які б свідчили про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість при здійснені господарських операцій з ТОВ «Сервік», ТОВ «Юніверсал Карго Транс», ТОВ «АМ Групп» та ТОВ «Комп'ютерна академія ШАГ». Зазначила, що у позивача є усі підтверджуючі первинні бухгалтерські документи, розрахункові документи та податкові накладні, необхідні для ведення податкового та бухгалтерського обліку підприємства, складені на виконання вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».
Пояснила, що відповідачем безпідставно розширено коло документів, якими повинні підтверджуватися господарські операції. Позивач зауважив, що доказів того, що акти виконаних робіт чи розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними, відсутні. В акті перевірки немає також жодних доказів і тверджень про нереальність операцій, нікчемність чи недійсність договорів. Висновки попередніх двох перевірок стосуються тих же господарських договорів з ТОВ «Сервік», ТОВ «Юніверсал Карго Транс» та ТОВ «АМ групп», які зазначені в акті даної позапланової перевірки, що оскаржені в судовому порядку і рішення по яких набрали законної сили та прийняті на користь позивача.
Також, звернула увагу на ту обставину, що рішенням ДПА у Рівненській області від 18.04.2013р. частково скасовані податкові повідомлення-рішення, первісно прийняті за результатами даної перевірки. Оскільки правомірність формування від'ємного значення з ПДВ за жовтень 2012 року визнано вищестоящим податковим органом, то зменшення суми бюджетного відшкодування за листопад 2012 року є неправомірним в силу п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.
Зазначила, що неправильна дата укладеного з ТОВ «Комп'ютерна академія ШАГ» договору, вказана на податковій накладній, не робить податкову накладну недійсною, оскільки дата договору не є обов'язковим реквізитом податкової накладної. Просила позов задовольнити повністю.
Відповідач - Сарненська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області позов не визнав, про що подав письмові заперечення.
В своїх запереченнях відповідач вказав на відсутність всіх необхідних первинних документів (дозволу на ремонт і обслуговування колій, затвердженого проекту, актів, оформлених відповідно до вимог Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів залізничного транспорту і метрополітенів, документів на перевезення вантажів, недоліки заповнення податкової накладної) та зазначив що такі недоліки оформлення документів по отриманню послуг від ТОВ «Сервік , ТОВ «АМ групп», ТОВ «Юніверсал Карго Транс» та ТОВ «Комп'ютерна академія «Шаг» і недостатність документального підтвердження здійснених господарських операцій не доводять зв'язку витрат з власною господарською діяльністю. Вказав, що податкові повідомлення - рішення від 25.04.2013 року №0001141500 та №0001151500 прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, а відтак, є правомірними. Просив в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце судового розгляду, з урахуванням вимог ст.ст. 33,35 Кодексу адміністративного судочинства України, повідомлений належним чином.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника відповідача, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар'єр" зареєстроване як юридична особа Сарненською районною державною адміністрацією 30.07.2009 року, перебуває на податковому обліку в Сарненській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області з 31.07.2009 року.
На підставі направлення від 14.01.2013 року у період з 15.01.2013 року по 23.01.2013 року Сарненською міжрайонною державною податковою інспекцією Рівненської області Державної податкової служби проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Вирівський кар'єр» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2012 року та за листопад 2012 року.
За результатами проведеної перевірки складений акт від 30.01.2013 року №35/15/00290239, відповідно до якого податковим органом зроблений висновок про порушення ТОВ «Вирівський кар'єр» п.187.8 ст.187 пп.198.2, 198.3 ст.198, пп.200.4, 200.5 та 200.14 ст.200 Податкового кодексу України. (т.1 а.с.14-43).
На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:
- №0000041640 від 08.02.2013 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з ПДВ на 159 579,00 грн. за жовтень 2012 року та на 158 576,00 грн. за листопад 2012 року (т.1 а.с.44).
- №0000051640 від 08.02.2013 року, яким позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування з ПДВ на 83 782,00 грн. за жовтень 2012 року та на 159 579,00 грн. за листопад 2012 року, застосовано штрафні санкції в сумі 121 681,00 грн. (т.1 а.с.45).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Вирівський кар'єр» вказані податкові повідомлення - рішення оскаржено в адміністративному порядку. Рішенням ДПА у Рівненській області від 18.04.2013 року №168/10с/10-210/52 частково задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вирівський кар'єр» (а.с.46-50). Скасовано податкове повідомлення - рішення №000041640 від 08.02.2013 року в частині зменшення від'ємного значення ПДВ на 159 579,00 грн. за жовтень 2012 року та скасовано податкове повідомлення - рішення №000051640 від 08.02.2013 року в частині зменшення бюджетного відшкодування ПДВ на 32 265,00 грн. та зменшено штрафні санкції на суму 16 133,00 грн.
У результаті часткового задоволення скарги ТОВ «Вирівський кар'єр» Сарненською МДПІ Рівненської області ДПС 25.04.2013 року прийняті податкові повідомлення - рішення:
- №0001141500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 211 096,00 грн., в тому числі 83 782,00 грн. за жовтень 2012 року та 127 314,00 грн. за листопад 2012 року, застосовані штрафні санкції в розмірі 50% від суми завищення бюджетного відшкодування на суму 105 548,00 грн. (т.1 а.с.11).
- №0001151500, яким зменшено суму від'ємного значення з ПДВ на 158 576,00 грн. за листопад 2012 року (т.1 а.с.12).
З акту перевірки від 30.01.2013 року №35/15/00290239 вбачається покликання податкового органу на акт позапланової перевірки від 20.11.2012 року №565/15/00290239, яким встановлено порушення, що призвели до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень 2012 року на суму 83 782,00 грн. (т.1 а.с.23-24).
Акт перевірки Сарненської МДПІ Рівненської області ДПС №56/15/00290239 від 20 листопада 2012 року стосується правомірності нарахування ТОВ «Вирівський кар'єр» бюджетного відшкодування ПДВ за липень, серпень та вересень 2012 року.
Таким чином, податковим повідомленням - рішенням форми "В1" №0001141500 від 25.04.2013 року позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму 83 782,00 грн., яка перенесена в акт перевірки від 30.01.2013 року за №35/15/00290239 з акту попередньої перевірки від 20.11.2012 року №565/15/00290239. Дана обставина сторонами не заперечується.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.03.2013 року у справі №817/577/13-а за позовом ТОВ «Вирівський кар'єр» до Сарненської МДПІ Рівненської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.09.2014 року № К/800/33514/13, позов задоволено повністю та скасовано податкове повідомлення - рішення Сарненської МДПІ від 29.11.2012 року №1003071540, яким зменшено суму від'ємного значення по податку на додану вартість на 83 782,00 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Згідно з п.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З огляду на вищенаведене, судове рішення у справі №817/577/13-а має преюдиційне значення для даної адміністративної справи.
Отже, висновок податкового органу про завищення ТОВ "Вирівський кар'єр" суми бюджетного відшкодування за жовтень 2012 року на суму 83 782,00 грн. не відповідає встановленим судом обставинам та спростовується матеріалами справи.
Досліджуючи рішення ДПА у Рівненській області від 18.04.2013 року, суд встановив часткове скасування податкових повідомлень - рішення від 08.02.2013 року, первісно прийнятих за результатами документальної позапланової перевірки Сарненської МДПІ, матеріали якої оформлені актом від 30.01.2013 року №35/15/00290239.
Пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Отже, скасування ДПА у Рівненській області податкового повідомлення - рішення від 08.02.2013 року №0000041640 в частині зменшення розміру від'ємного значення ПДВ в сумі 159 579,00 грн. за жовтень 2012 року повинно мати наслідком скасування податкового повідомлення - рішення від 08.02.2013 року №0000051640 в частині зменшення бюджетного відшкодування ПДВ на таку ж суму за листопад 2012 року, тобто на 159 579,00 грн. Разом з тим, податковий орган прийняв рішення про скасування податкового повідомлення - рішення від 08.02.2013 року №0000051640 лише на 32 265,00 грн., що суперечить вимогам пункту 200.3 та пункту 200.4 ст.200 Податкового кодексу України.
Та обставина, що частина від'ємного значення податку на додану вартість, задекларована у складі бюджетного відшкодування за листопад 2012 року, фактично сплачена сторонами не заперечується.
З урахуванням вищенаведеного, висновок податкового органу про завищення ТОВ "Вирівський кар'єр" суми бюджетного відшкодування за листопад 2012 року на загальну суму 127 314,00 грн. не відповідає встановленим судом обставинам та спростовується матеріалами справи.
Крім того, судом встановлено, що податковий орган дійшов до висновку про безпідставне включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 4 821,04 грн. за жовтень та 4 821,04 грн. за листопад 2012 року по операціях з ТОВ "Сервік", які не підтверджені необхідними первинними документами та не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ "Вирівський кар'єр" (т.1 а.с.24-27, а.с.39-40).
При перевірці правомірності таких висновків податкового органу про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування з ПДВ суд встановив та врахував наступне.
Між ТОВ "Сервік" (підрядник) та ТОВ "Вирівський кар'єр" (замовник) 01.03.2012 року укладено договір поточного обслуговування під'їзної залізничної колії № 01/12, відповідно до п.1.1 якого підрядник зобов'язувався прийняти на поточне обслуговування під'їзну залізничну колію (загальна розгорнута довжина 9514,35 м.п. та 8 стрілочних переводів), власником якої є ТОВ "Вирівський кар'єр". Згідно даного договору підрядник підтримує у робочому стані колійне господарство замовника з метою безперебійної подачі та відправки вагонів, для чого щомісячно здійснює профілактичні заходи на колії (т.1 а.с.77-80). До даного договору долучено Калькуляція місячної вартості послуг по поточному утриманню залізничної колії і стрілочних переводів з Розрахунком до калькуляції (т.1 а.с.81-82).
Власність ТОВ «Вирівський кар'єр» на під'їзні залізничні шляхи підтверджена Реєстраційним посвідченням на об'єкти нерухомого майна від 02.07.2001 року, виданим Бюро технічної інвентаризації, наказом Фонду державного майна України від 15.06.2001 року №207 з Переліком нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "Вирівський кар'єр" та даними бухгалтерського обліку (т.2 а.с.166-170).
До податкового кредиту ТОВ "Вирівський кар'єр" по взаємовідносинах з ТОВ "Сервік" при виконанні вищевказаного договору віднесено податок на додану вартість за податковою накладною №24 від 01.10.2012 року на 28 926,24 грн. (в т.ч. ПДВ 4 821,04 грн.) у жовтні 2012 року і податковою накладною №28 від 02.11.2012 року на 28 926,24 грн. (в т.ч. ПДВ 4 821,04 грн.) у листопаді 2012 року.
Виконання підрядних робіт по договору у жовтні 2012 року підтверджується актом №7 від 01.10.2012 року та у листопаді 2012 року актом №8 від 02.11.2012 року. Розрахунки проведені у безготівковій формі, заборгованість перед ТОВ «Сервік» відсутня, що підтверджується актом перевірки (т.1 а.с.24).
Суд не погоджується з твердженнями відповідача про відсутність проекту, позаяк відповідно до п.65 розділу 4 Статуту залізниць України, на який покликається податковий орган в акті перевірки, лише будівництво і реконструкція залізничних під'їзних колій здійснюється за проектами, погодженими з Укрзалізницею або за її дорученням з начальником залізниці. ТОВ «Сервік» фактично ні будівництва, ні реконструкції не здійснював, а проводив лише поточне обслуговування залізничної колії.
Оскільки відповідачем до матеріалів справи не надано доказів того, що залізничні колії, які належать на праві власності ТОВ «Вирівський кар'єр», підлягали будівництву, то суд відхиляє доводи податкового органу про необхідність уведення їх в експлуатацію в порядку, який встановлений Положенням про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів залізничного транспорту і метрополітенів (наказ Мінтрансу від 21.10.1999 року №507) та оформлення при цьому актів встановленої цим Положенням форми.
Також, суд не бере до уваги твердження податкового органу про відсутність у ТОВ «Сервік» спеціальних дозволів, які дають йому право виконувати роботи по поточному обслуговуванню колій позивача, оскільки у п.112 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 року №15, вказано, що роботи, які безпосередньо виконуються при обслуговуванні залізничного транспорту, електротранспорту, рухомого складу потребують не спеціального дозволу, а лише спеціального навчання і щорічної перевірки знань з питань охорони праці.
Порядок видачі дозволів на виконання робіт з підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року, №1107. Додатком 2 до цього порядку визначений Перелік видів робіт підвищеної небезпеки, до якого роботи, пов'язані з обслуговування та проведенням поточних ремонтів залізничних колій не включені і не потребують отримання дозволу. Це підтверджує і ДП «Рівненський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» в листі ТОВ «Вирівський кар'єр» від 20.11.2012 року (т.1 а.с.83).
Поряд з тим, дослідженими в ході судового розгляду матеріалами справи встановлено, що між ТОВ "Юніверсал Карго Транс" (експедитор) та ТОВ "Вирівський кар'єр" (клієнт) укладено договір № 329/9312225 від 15.02.2012 року про організацію перевезень вантажів (т.1 а.с.92-97).
Згідно п.1.2 договору експедитор за дорученням клієнта, на підставі заявок клієнта, за його рахунок та за винагороду (плату) організовує перевезення вантажів в залізничному рухомому складі й пов'язані з цим послуги шляхом укладання договорів з підприємствами, уповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами - власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами, а клієнт сплачує й приймає надані експедитором послуги на умовах договору.
Експедитор надав клієнту код платника транспортних послуг 9312225 для внесення в перевізні та інші документи, подальшого відправлення (отримання) вантажів у залізничному рухомому складі та проведення розрахунків за надані послуги, що підтверджується додатком № 1 від 15.02.2012 року до цього договору (т.1 а.с.98).
На підтвердження виконання цього договору позивачем додано до матеріалів справи копії заявок на організацію перевезень, рахунки постачальника послуг, акти виконання робіт (надання послуг), податкові накладні, регістри бухгалтерського обліку.
Так, у жовтні 2012 року до податкового кредиту по послугах з організації перевезень у взаємовідносинах з ТОВ "Юніверсал Карго Транс" включено податок на додану вартість в сумі 110 000,00 грн. по податковій накладній №20 від 31.10.2012 року, у листопаді 2012 року в сумі 153 333,33 грн. по податковій накладній №21 від 30.11.2012 року.
Фактичне надання ТОВ "Юніверсал Карго Транс" послуг по договору № 329/9312225 від 15.02.2012 року підтверджується актом №571 від 31.10.2012 року, у жовтні, актом № 1201 від 30.11.2012 року, у листопаді 2012 року. Також фактичне надання послуг підтверджується звітами експедитора про обсяги наданих послуг за жовтень 2012 року і листопад 2012 року, в яких відображена інформація про дату відвантаження, вантажовідправника та вантажоодержувача, станції відправлення та призначення, номери вагонів, номери залізничних документів, відомості про вантаж (т.1 а.с.106-112, 131-138).
Судом досліджений наданий до матеріалів справи Договір про надання послуг з організації подачі рухомого складу від 08.11.2011 року, який передбачає, що виконавець ТОВ «АМ групп» на підставі окремих щомісячних заявок надаватиме послуги із забезпечення потреб замовника у придатному для завантаження рухомому залізничному складі шляхом організації його фізичної подачі, а також послуги з організації контролю за цільовим використанням поданого у відповідному місяці рухомого складу (т.1 а.с.180-186).
До складу податкового кредиту за жовтень 2012 року включена податкова накладна №1 від 30.11.2011 року, виписана ТОВ «АМ групп» на суму податку 12 492,67 грн. Надання послуг підтверджується актом від 01.12.2011 року №111102.
Тобто, послуги ТОВ "Юніверсал Карго Транс" та ТОВ «АМ групп» полягали у забезпеченні подачі вагонів для завантаження готової продукції ТОВ «Вирівський кар'єр» для доставки її до покупців.
Дослідженими в судовому засіданні первинними документами підтверджуються факти реального надання позивачу послуг з організації подачі рухомого складу (вагонів), господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій з придбання послуг у контрагентів.
Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що Податковий кодекс України не ставить в залежність до податкового обліку господарських операцій наявність чи відсутність уніфікованих транспортно - експедиторських документів з наслідками формування податкових витрат та податкового кредиту з ПДВ.
Господарська діяльність щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів залізничним транспортом згідно статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 року №273/96-ВР, на яку покликається податковий орган, провадиться на підставі ліцензії, яка видається в порядку, встановленому законодавством.
Дослідженими судом угодами не передбачається і документально не підтверджується надання послуг з перевезення, тому твердження податкового органу про обов'язкове отримання ліцензій ТОВ «АМ групп» та ТОВ «Юніверсал Карго Транс» є безпідставним.
Факт здійснення господарських операцій з отримання послуг суд вважає доведеним, оскільки підтверджується документами, які містять необхідний обсяг інформації про фактично надані послуги. Спірні витрати позивача є необхідною умовою здійснення ним статутної діяльності, а тому є пов'язаними з його господарською діяльністю, а отже, належать до бухгалтерських та податкових витрат підприємства.
Дані бухгалтерського обліку позивача (картки рахунку) підтверджують відображення в бухгалтерському обліку фактичне придбання позивачем послуг від ТОВ "Сервік", ТОВ "Юніверсал Карго Транс" та «ТОВ «АМ групп», про що зазначено в акті перевірки.
Відомості щодо неподання чи несвоєчасного подання податкової звітності ТОВ «Сервік», ТОВ «АМ групп» та ТОВ «Юніверсал Карго Транс» в акті перевірки відсутні. Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що вони є добросовісними платниками податків.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд вважає за необхідне врахувати наступні вимоги чинного законодавства.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Як передбачено п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Наведені приписи Податкового кодексу України вказують, що для підтвердження правомірності формування податкового кредиту платнику податків під час перевірки необхідно надати податковому органу первинні документи, розрахункові документи та податкові накладні. Надання інших документів, які би підтверджували право платника податків на податковий кредит, Податковий кодекс не вимагає.
Для цілей оподаткування, у відповідності до п.44.1 ст.44 ПКУ платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 року від N 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст.9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п.п.2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року N88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року N742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" роз'яснено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, і що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Документи ТОВ "Вирівський кар'єр" по взаємовідносинах з ТОВ "Сервік", ТОВ "Універсал Карго Транс" та ТОВ «АМ групп» відповідають вимогам Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача. Отже, дані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів ст.70 КАС України, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано спірний податковий кредит, відповідають вимогам Податкового кодексу України, що відповідачем не заперечується.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що придбання ТОВ «Вирівський кар'єр» послуг за досліджуваними господарськими операціями відповідає основному виду господарської діяльності позивача та спрямоване на одержання доходу, реальність зазначених господарських операцій підтверджена належними та допустимими доказами.
Також, судом досліджений Договір №115 від 23.11.2011 року про організацію та проведення навчання працівника ТОВ «Вирівський кар'єр» (Замовник) з ТОВ «Комп'ютерна академія ШАГ» (Виконавець). За цим договором Виконавець бере на себе організацію та проведення навчання ОСОБА_5 (Слухача), який працює гірником на маркшейдерських роботах, а Замовник зобов'язується вчасно оплачувати навчання (т.1 ст.191-195).
По взаємовідносинах з ТОВ «Комп'ютерна академія «Шаг» позивачем відображена сума податкового кредиту з ПДВ в листопаді 2012 року на підставі податкової накладної №1922 від 23.10.2012 року.
Відповідач заперечує право позивача на відображення податкового кредиту з ПДВ по податковій накладній №1922 від 23.10.2012 року з тих підстав, що наданий для перевірки договір не відповідає договору, що вказаний в податковій накладній, а також відсутні будь-які інші підтверджуючі первинні документи, які свідчать про фінансово-господарські відносини між Замовником і Виконавцем.
Позивач визнає, що в податковій накладній від 23.10.2012 року вказана неправильна дата укладеного з ТОВ «Комп'ютерна академія ШАГ» договору (помилково вказана дата 23.10.2012 року замість 23.11.2011 року).
Судом враховано, що нормою п.198.6 ст.196 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як вказано у п.201.1 ст.200 Податкового кодексу, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Отже, обов'язковим реквізитом податкової накладної Податковий кодекс України визначає лише вид цивільно-правового договору, а не його дату.
Суд вважає, що окремий незначний недолік податкової накладної сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного податкового і одночасно розрахункового документа, а отже, позбавлення покупця права на формування податкового кредиту. Таким чином тільки відсутність податкової накладної, не заповнення її обов'язкових реквізитів, а не її окремий недолік позбавляє платника податків права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
Такої правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в постанові від 24.10.2013 року №К/800/7300/13.
В дослідженому судом акті перевірки відсутні покликання податкового органу на нереальність здійснення господарських операцій.
Відтак, твердження податкового органу про віднесення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість за операціями, що не підтверджені належними документами та не пов'язані з господарською діяльністю, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються дослідженими доказами.
При цьому суд враховує, що наявними в матеріалах справи доказами стверджено, що на час господарських взаємовідносин з позивачем відомості про контрагентів наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відтак відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" такі відомості вважаються достовірними та можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Всі контрагенти перебувають на податковому обліку та зареєстровані платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.
За даними податкового органу відомості про розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями контрагентів відсутні.
В силу приписів ст.44 та ст.83 Податкового кодексу України посадові особи відповідача під час проведення перевірки були зобов'язані врахувати надані ТОВ "Вирівський кар'єр" первинні документи, що підтверджують факт вчинення господарських операцій з обумовленими контрагентами. У разі якщо первинні документи, надані платником податків під час проведення перевірки, викликають сумніви у їх достовірності, акт документальної перевірки повинен містити посилання на докази, що доводять складання таких документів без реального здійснення господарських операцій.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що у Позивача були наявні всі підстави щодо формування податкового кредиту за вищевказаними операціями.
За висновками акту податкової перевірки від 30.01.2013 року №35/15/00290239 позивач порушив п.187.8 ст.187 пп.198.2, 198.3 ст.198, пп.200.4, 200.5 та 200.14 ст.200 Податкового кодексу України.
Пункт 187.8 ст.187 Податкового кодексу України вказує правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України. Разом з тим, в акті перевірки і в судових засіданнях обставини щодо імпортних операцій позивача відсутні.
Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу визначає дату виникнення податкових зобов'язань платників податків. Проте, в акті перевірки і в судових засіданнях про неправильне визначення дати виникнення податкових зобов'язань відповідачем не стверджувалося.
Пункт 198.3 статті 198 вказує, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Факт придбання позивачем послуг податковим органом не заперечується, про нереальність господарських операцій не йдеться, що свідчить про відсутність порушень з боку ТОВ «Вирівський кар'єр» вищевказаної норми Податкового кодексу України.
Пункт 200.5 статті 200 Податкового кодексу України вказує на те, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:
- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);
- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Разом з тим, в акті перевірки не заперечується той факт, що позивач має право і фактично отримує бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Отже і ця норма ТОВ «Вирівський кар'єр» не порушена.
Відтак твердження податкового органу про порушення позивачем п.187.8 ст.187 пп.198.2, 198.3 ст.198, пп.200.4, 200.5 та 200.14 ст.200 Податкового кодексу України є безпідставним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не довів правомірність прийнятого ним рішення.
Враховуючи наведене, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що винесені відповідачем податкові повідомлення - рішення від 25.04.2013 року №0001151500 та №0001141500 підлягають скасуванню.
Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету у загальному розмірі 2294,00 грн.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції від 25.04.2013 року №0001141500 та №0001151500.
Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар"єр" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294,00 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Нор У.М.