07 жовтня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/3016/14
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Василяки Д.К.,
при секретарі: Івлевій В.О., за участю позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Бериславське відділення) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
встановив:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Бериславське відділення) (далі по тексту - Новокаховська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Бериславським відділенням Новокаховского ОДПІ пред'явлено податкове повідомлення - рішення № 0252562600 від 17.06.2014р. на сплату орендної плати фізичною особою в розмірі 1271грн.60 коп. Вказане повідомлення - рішення позивач вважає неправомірним, оскільки позивачем укладено договір оренди земельної ділянки в адміністративних границях Шляхівської сільської ради Бериславського району Херсонської області площею 4.99га та відповідно до п.9 вказаного договору оренди, розмір орендної плати складав 59.88грн. на рік. У 2013році розмір орендної плати складав 77грн.73 коп., тобто збільшився на 29 відсотків. Позивач вважає, що відповідно до умов договору, який діє на теперішній час, орендна плата за 2014рік повинна складати 81грн.61коп., але відповідачем її збільшено в 15 разів розміру плати, обумовленої в договорі. Крім того вказав, що відповідно ст. 30 Закону України "Про оренду землі", що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. Також вказав, що Новокаховська ДПІ, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача до суду не з'явився. Надав до суду заперечення та просив провести розгляд справи без його участі. Заперечення обґрунтовані тим, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків, то порядок нарахування та сплати останнього регламентований положеннями Податкового кодексу України, тому положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать Податковому кодексу України в частині визначення розміру орендної плати, не можуть застосовуватися та мати пріоритет над нормами Податкового кодексу України. Крім того вказав, що відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Крім того, у 2014 році нормативна грошова оцінка земель населених пунктів, земель сільськогосподарського призначення та земель несільськогосподарського призначення (крім земель у межах населених пунктів), яка проведена за вихідними даними попередніх років, підлягає індексації станом на 01.01.2014 на коефіцієнт 3,2, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за: 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік-1,0, 2013 рік - 1,0. Також вказав, що згідно з пп. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України викладено в новій редакції , розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.
В задоволенні адміністративного позову просив відмовити в повному обсязі.
Розглянувши подані документи, врахувавши позицію позивача, заперечення відповідача, адміністративний позов та документи покладені в його основу, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, суд приходить до наступного: у 2005 році між Бериславської районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,99 гектара на території Шляхівської сільської ради Бериславського району.
17 червня 2014 року Бериславським відділенням Новокаховского ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення № 0252562600 від 17.06.2014р. про стягнення орендної плати в розмірі 1271 грн.60 коп.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.
Згідно з п. 14.1.167 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою ( п. 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 3 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, встановлено, що в разі якщо законодавчими актами передбачені інші правила справляння податків, зборів, що регулюються цим Кодексом, застосовуються правила цього Кодексу.
Суд приходить до висновку, що правовідносини щодо плати за оренду землі визначаються відповідно до Податкового кодексу України.
Так, до 01.01.2011р. взаємовідносини пов'язані з орендою землі, яка перебуває в державній та (або) комунальній власності були врегульовані Законом України "Про плату за землю". 01.01.2011 р. Закон втратив чинність на підставі Податкового кодексу України N 2755-VI від 02.12.2010 р., яким визначено розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів та відповідальність платників, контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Проаналізувавши викладене, суд зазначає, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків, то порядок нарахування та сплати останнього регламентований положеннями Податкового кодексу України. Тому положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать Податкового кодексу України в частині визначення розміру орендної плати, не можуть застосовуватися та мати пріоритет над нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до пп. 271.1.1 п. 271.1. ст. 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Згідно п. 289. 1 ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року (п.289.2 ст. 289 Податкового кодексу).
Відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 10.01.2014 р. № 12-28-0.22-95/2-14 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель", нормативну грошову оцінку земель станом на 01.01.2014 за 2013 рік необхідно індексувати на коефіцієнт індексації, що дорівнює 1,0, який відповідно до п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України розраховано виходячи з індексу споживчих цін за 2013 рік -100,5%.
У 2014 році нормативна грошова оцінка земель населених пунктів, земель сільськогосподарського призначення та земель несільськогосподарського призначення (крім земель у межах населених пунктів), яка проведена за вихідними даними попередніх років, підлягає індексації станом на 01.01.2014 на коефіцієнт 3,2, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за: 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік-1,0, 2013 рік - 1,0. Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки Державним агентством земельних ресурсів України не індексувалась.
З 27.03.2014 р. прийнято Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", яким внесено зміни до пп. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України, відповідно до яких, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.
Відповідно до 9 договору оренди земельної ділянки укладеного між Бериславською районною державною адміністрацією ОСОБА_1, визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 42688,23 грн. Отже, розмір орендної плати за 2014 рік за дану земельну ділянку має складати 1662,31 грн. за винятком суми орендної плати за січень та березень 2014 року.
У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими і такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, не можуть бути підставами для скасування податкового повідомлення-рішення, а тому задоволенню не підлягають.
Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що в даному випадку відповідачем надано достатньо належних та допустимих доказів правомірності своїх дій, щодо оскаржуваного рішення.
У зв'язку з цим, суд, аналізуючи викладене приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Бериславське відділення) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 12,17,18, 19,128, ч. 1 ст. 158, 159, 160-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13 жовтня 2014 р.
Суддя Василяка Д.К.
кат. 8.3.13