іменем україни
8 жовтня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Дьоміної О.О.
суддів: Коротуна В.М., Попович О.В., Амеліна В.І., Ступак О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором про надання споживчого кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного комерційного банку «УкрСиббанк», ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки припиненим, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 травня 2014 року,
У березні 2011 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 03 серпня 2007 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредитні кошти у розмірі 31 500 швейцарських франків. На виконання зобов'язань ПАТ "УкрСиббанк" перерахувало зазначену суму кредитних коштів на поточний рахунок ОСОБА_1
03 серпня 2007 року на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1.
03 серпня 2007 року на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки.
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 18 лютого 2011 року утворилась заборгованість у розмірі 347 182 грн 60 коп., яку ПАТ «УкрСиббанк» і просило стягнути на свою користь з відповідачів.
В листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до АКБ «УкрСиббанк», ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки припиненим, обґрунтовуючи вимоги тим, що ПАТ "УкрСиббанк" не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та не надав їй кредитних коштів, в зв'язку з чим договір іпотеки є припиненим.
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 травня 2014 року, у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір іпотеки, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» від 03 серпня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 1929 - припиненим.
Виключено з Державного реєстру іпотек від 03 серпня 2007 року № 1929 у зв'язку із укладенням між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» договору іпотеки від 03 серпня 2007 року про державну реєстрацію обтяження майнових прав на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис від 03.08.2007 року за № 1929 у зв'язку з укладенням між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» договору іпотеки від 03.08.2007 року.
Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2014 року позов «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення коштів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку заборгованості за кредитним договором у розмірі 347 182 грн 60 коп.
У касаційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк» просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ «УкрСиббанк» задовольнити, в задоволенні зустрічного позову відмовити, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із безпідставності позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» та наявності підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1
Проте з такими висновками судів погодитися не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Судами встановлено, що 03 серпня 2007 року між АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредитні кошти у розмірі 31 500 швейцарських франків. На виконання зобов'язань ПАТ "УкрСиббанк" перерахувало зазначену суму кредитних коштів на поточний рахунок ОСОБА_1
03 серпня 2007 року на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1.
03 серпня 2007 року на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки.
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, станом на 18 лютого 2011 року утворилась заборгованість у розмірі 347 182 грн 60 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним, з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, установлених договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Із матеріалів справи вбачається, що 03 серпня 2007 року між АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір у письмовій формі, як те вимагається ч. 1 ст. 1055 ЦК України.
Пунктом 1 цього договору було передбачено, що банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти у розмірі 31 500 швейцарських франків.
Також умовами договору було передбачено, що кредит надається банком тільки шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника згідно з умовами договору.
Судами встановлено, що банк перерахував на поточний рахунок ОСОБА_1 обумовлену кредитним договором грошову суму.
Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» та задовольняючи зустрічний позов суди виходили із того, що оскільки ОСОБА_1 грошові кошти за кредитним договором від 03 серпня 2007 року не отримувала, а кредитні кошти були видані іншій особі - ОСОБА_2, то у ОСОБА_1 не виникло обов'язку перед банком повертати суму кредитних коштів і забезпечувати кредитні зобов'язання за рахунок свого іпотечного майна, а тому в стягненні кредитних коштів необхідно відмовити та договір іпотеки слід визнати припиненим.
Так, дійсно з вироку Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 травня 2012 року та уxвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 липня 2013 року у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 191 КК України вбачається, що злочинними діями ОСОБА_2 заволодів коштами ОСОБА_1, які всупереч її інтересам використав на власний розсуд.
Проте, вирішуючи справу, суди не надали належної оцінки рішенню апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2010 року, згідно якого в позові ОСОБА_1 до АКБ «УкрСиббанк» про визнання неукладеним договору про надання споживчого кредиту від 03 серпня 2007 року, визнання недійсним договору іпотеки від 03 серпня 2007 року, зняття обтяжень на нерухоме майно та стягнення безпідставно сплачених коштів було відмовлено.
При цьому вказаним рішенням було встановлено, що на відкритий в банку на ім'я ОСОБА_1 рахунок 03 серпня 2007 року було зараховано кредитні кошти в сумі 31 500 швейцарських франків і позивачка неодноразово отримувала із каси банку кредитні кошти, а також сплачувала кошти на погашення сум основного боргу та процентів.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2011 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено. Рішенню апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2010 року залишено без змін.
Таким чином, вирішуючи справу, суди дійшли помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 грошові кошти за кредитним договором від 03 серпня 2007 року не отримувала та відповідно не повинна нести відповідальності перед банком за кредитним договором.
Виходячи з зазначеного, безпідставним є також висновок суду про те, що у ОСОБА_1 не виникло обов'язку перед банком забезпечувати кредитні зобов'язання за рахунок свого іпотечного майна.
Таким чином, вирішуючи справу, суди належним чином не перевірили, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення сторін, якими доказами вони підтверджуються; не визначилися з нормами матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, не встановили усіх фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повністю не встановлені, судами порушено норми матеріального та процесуального права, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 травня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: В.М. Коротун
В.І. Амелін
О.В. Попович
О.В. Ступак