10 вересня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І., Остапчука Д.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 квітня 2014 року,-
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу.
Вимоги за позовом обґрунтовував тим, що між КС «Афіна» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 25 400,00 грн на строк до 25 серпня 2007 року зі сплатою процентів за користування кредитом 0,15 % від суми залишку за кожен день. Крім того, договором передбачено, що у разі порушення строку погашення заборгованості, плата за користування кредитом буде становити 70 % річних. У зв'язку з порушенням ОСОБА_5 строку погашення заборгованості станом на 21 липня 2011 року утворилась заборгованість, яка складається з основної суми кредиту - 23 051,05 та процентів - 81 390,89 грн.
10 квітня 2013 року між позивачем та КС «Афіна» було укладено угоду про відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором, згідно якої КС «Афіна» відступила позивачу право вимоги боргу з урахуванням суми неповернутого займу, невиплачених відсотків та неустойки, передбачених договором, тому він звернувся до суду з зазначеним позовом.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 квітня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4, не погоджуючись з даними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків місцевого та апеляційного судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень.
Судом першої інстанції повно встановлені фактичні обставини справи на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів та вірно застосовані норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що до нього перейшло право вимоги за договором, укладеним між КС «Афіна» та ОСОБА_5
Крім того, за приписами ст.1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу можуть виступати фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Зазначені норми передбачають укладення договорів щодо відступлення права грошової вимоги, але при цьому повинні бути відповідні умови та повноваження щодо заняття такою діяльністю, зокрема фізична особа повинна бути суб'єктом підприємницької діяльності яка передбачає право на заняття факторинговими операціями, а фінансова установа, відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відповідно до ст.4 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" до фінансових послуг належить операції з факторингу.
Статтею 21 вказаного Закону встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо ринків фінансових послуг - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
В матеріалах справи відсутні дані щодо позивача, що він є суб'єктом підприємницької діяльності та має право на заняття факторинговими операціями.
Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення місцевого суду. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та прийшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для скасування рішення місцевого суду.
За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-
Касаційну скаргу ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Т.Л. Ізмайлова Г.І. Мостова Д.О. Остапчук