іменем україни
3 вересня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Амеліна В.І., Гончара В.П., Савченко В.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Дніпрозв'язок» (далі - ПрАТ «Дніпрозв'язок») до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, пов'язаної з незаконним звільненням працівника, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 червня 2014 року,
У січні 2014 року прокурор звернувся до суду з указаним позовом в інтересах держави, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано незаконним та скасовано наказ ПрАТ «Дніпрозв'язок» про звільнення ОСОБА_5 у зв'язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, поновлено останнього на роботі та стягнуто з ПрАТ «Дніпрозв'язок» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 33 780 грн 45 коп., 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 6 000 грн на відшкодування витрат на правову допомогу. Посилаючись на те, що незаконне звільнення працівника відбулося з вини ОСОБА_4, просив суд стягнути вищевказані суми з відповідача.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 31 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 червня 2014 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПрАТ «Дніпрозв'язок» 33 780 грн 45 коп. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного звільнення працівника.
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що відповідач є службовою особою, яка винна у незаконному звільненні працівника, а відтак на нього покладається обов'язок відшкодувати завдану підприємству шкоду у розмірі сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Питання щодо залучення ОСОБА_4 в якості третьої особи мало вирішуватися у справі про поновленні ОСОБА_5 на роботі і він мав право захистити порушене право шляхом оскарження судових рішень про поновлення працівника на роботі.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують судів, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: В.І. Амелін
В.П. Гончар
В.О. Савченко