іменем україни
08 жовтня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В. О.,
суддів: Ізмайлової Т. Л., Наумчука М. І.,
Мостової Г. І., Остапчука Д. О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 03 червня 2014 року,
У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» (далі - ТОВ «Кредекс Фінанс»), посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору від 15 серпня 2007 року № 11198601000, звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути солідарно з позичальника та ОСОБА_4 як поручителя 144 591 грн 27 коп. заборгованості за вказаним договором та 1 445 грн 92 коп. судового збору.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» 144 591 грн 27 коп. заборгованості за кредитним договором від 15 серпня 2007 року № 11198601000 та 1 445 грн 92 коп. судового збору.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 03 червня 2014 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року змінено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 15 серпня 2007 року № 11198601000, а саме: 77 019 грн 13 коп. заборгованості за основним зобов'язанням, 33 391 грн 09 коп. заборгованості за відсотками та 10 951 грн 49 коп. пені, а також 1 213 грн 62 коп. судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалені у справі судові рішення просить скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, тому позивач має право на повернення кредиту з урахуванням відсотків за користування ним та пені солідарно з позичальника та поручителя.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення відсотків за користування кредитом, апеляційний суд виходив із того, що заборгованість за відсотками підлягає стягненню у межах строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.
Проте з такими висновками апеляційного суду повністю погодитись не можна з огляду на наступне.
Судами встановлено, що 15 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк) та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 11198601000, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 16 158 доларів США, а останній зобов'язався повернути кредит у строк до 15 серпня 2014 року та сплатити відсотки за користування ним у розмірі 13 % річних.
Цього ж дня із метою забезпечення вказаного договору між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 134038, згідно з умовами якого останній взяв на себе зобов'язання у випадку неналежного виконання боржником зобов'язань за зазначеним кредитним договором відповідати перед банком нарівні з боржником як солідарний боржник.
20 квітня 2012 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» укладено договір факторингу № 05/12, згідно з умовами якого АКІБ «УкрСиббанк» відступило, а ТОВ «Кредекс Фінанс» прийняло право вимоги за кредитним договором від 15 серпня 2007 року № 11198601000.
Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Обґрунтовуючи позов, ТОВ «Кредекс Фінанс» посилалось на те, що ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 25 квітня 2013 року виникла загальна заборгованість у сумі 144 591 грн 27 коп., яка складається із: 77 019 грн 13 коп. - заборгованості за основним зобов'язанням, 54 430 грн 36 коп. - заборгованості за відсотками за користування кредитом, 2 190 грн 30 коп. - 3 % річних, 10 951 грн 49 коп. - пені за прострочення строків виконання зобов'язань, яку позивач просив стягнути на свою користь.
За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов᾽язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до додатку № 1 до кредитного договору погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору. Погашення нарахованих процентів згідно з п. 1.3.4 кредитного договору відбувається з 01 по 15 числа кожного місяця, наступного за тим, на які були нараховані проценти.
Відповідно до п. 4.1 вказаного договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню у розмірі, передбаченому цим договором.
Із матеріалів справи вбачається, що сторонами кредитного договору узгоджено графік щомісячних платежів погашення кредиту (а. с. 13).
Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.
Так за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту та сплата відсотків повинні здійснюватись позичальником щомісячними платежами, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
У випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
До вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Отже, аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду.
У той же час, вирішуючи спір по суті та стягуючи у солідарному порядку з відповідачів заборгованість за кредитним договором, розраховану станом на 25 квітня 2013 року, суди на порушення приписів ст. ст. 212, 303 ЦПК України необхідних розрахунків не навели, період часу, за який ця заборгованість виникла, не визначили, правильність наданого позивачем до позовної заяви розрахунку кредитної заборгованості не перевірили.
За відсутності розрахунку заборгованості за вказаний період суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити правильність та обґрунтованість нарахування як відсотків за користування кредитом, так і штрафних санкцій. Таке ставить під сумнів правильність стягнутого апеляційним судом розміру кредитної заборгованості.
Крім того, заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 посилався на те, що у січні 2012 року первісний кредитор ПАТ «УкрСиббанк» вже звертався до суду з позовом про дострокове повернення позичальником та поручителем ОСОБА_4 у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором від 15 серпня 2007 року № 11198601000, обґрунтовуючи це невиконанням позичальником своїх кредитних зобов'язань з січня 2009 року.
Вирішуючи спір по суті, на порушення приписів ст. ст. 212, 303 ЦПК України суди не перевірили наявність такого позову у судах, чи був він предметом судового розгляду, якщо так, то які наслідки його розгляду.
При цьому суди не встановили дати, з якої настав строк виконання основного зобов'язання та чи не було такий строк змінено відповідно до п.п. 3.1.2 та 6.1.2 вказаного кредитного договору.
З'ясування цих обставин має значення для визначення терміну, з якого настав строк виконання основного зобов'язання. Якщо такий термін настав, то з якого часу та чи не припинилася за таких обставин порука ОСОБА_4 відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Від з'ясування зазначених обставин залежить правильність вирішення спору по суті, зокрема, стягнення кредитної заборгованості в межах строку позовної давності, про застосування якого просив позичальник, та можливість пред'явлення вимоги про стягнення кредитної заборгованості до поручителя.
Порушення судами при розгляді справи норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому ухвалені ними судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 03 червня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В. О. Кузнєцов
Судді: Т. Л. Ізмайлова
Г. І. Мостова
М. І. Наумчук
Д. О. Остапчук