04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"13" жовтня 2014 р. Справа№ 910/9190/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Дідиченко М.А.
Руденко М.А.
за участю представників:
від позивача - Дирдін М.Є., довіреність № б/н від 11.12.2013;
від відповідача - ОСОБА_3;
від третьої особи - представник не прибув;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.09.2014 у справі № 910/9190/14 (колегія суддів у складі: Літвінова М.Є. - головуючий суддя, судді: Босий В.П., Сташків Р.Б.) за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 1077/13 за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, за участю третьої особи - приватного підприємства "ЄС-Сервіс" про стягнення заборгованості
Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Договором кредиту в розмірі 903 536,79 дол. США, що еквівалентно 7 221 969,56 грн.
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 14.02.2014 у справі №1077/13 позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задоволено частково, вирішено стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь банку заборгованість у розмірі 6 886 715,97 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до господарського суду міста Києва з заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 14.02.2014 у справі №1077/13.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.09.2014 у справі № 910/9190/14 відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 у задоволені заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 14.02.2014 у справі №1077/13.
Ухвала суду мотивована тим, що обставини викладені відповідачем у заяві не можуть бути підставами для скасування рішення третейського суду.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 03.09.2014 у справі № 910/9190/14 скасувати та заяву задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що дана справа не підвідомча третейському суду, у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки зобов'язання відповідача за договором поруки припинились в порядку ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.
В судовому засіданні 13.10.2014 року представник апелянта - відповідача у справі, підтримав вимоги за апеляційною скаргою та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Крім цього, апелянтом подано до суду клопотання про відкладення розгляду даної справи, у зв'язку з тим, що на даний час Одеським апеляційним господарським судом розглядається апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Одеської області від 18.06.2014 у справі №916/1493/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та приватного підприємства "ЄС-Сервіс" про визнання договору поруки припиненим.
У клопотанні заявник посилається на те, що обидві справи пов'язані, оскільки рішення господарського суду Одеської області, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі.
Колегією суддів наведене клопотання відповідача відхиляється, оскільки обставини, встановлені оскаржуваним рішенням не можуть бути підставою для скасування рішення третейського суду, про що буде наведено нижче у даній постанові.
Крім цього, відкладення розгляду справи є також неможливим через сплив 15-денного строку, встановленого ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України для розгляду апеляційних скарг на ухвали суду.
Клопотання про продовження строку до суду не подавалось
Представник позивача надав пояснення, яким просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін.
Третя особа не скористалась правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином; ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження була направлена за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням приватного підприємства "ЄС-Сервіс".
Будь-яких заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи з наданням доказів поважності неможливості участі в засіданні суду від третьої особи не надійшло.
Крім того, явка представників сторін та третьої особи не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.
За наведених обставин, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як вже було зазначено вище, публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Договором кредиту в розмірі 903 536,79 дол. США, що еквівалентно 7 221 969,56 грн.
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 14.02.2014 у справі №1077/13 позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задоволено частково, вирішено стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь банку заборгованість у розмірі 6 886 715,97 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до господарського суду міста Києва з заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 14.02.2014 у справі №1077/13.
В обґрунтування поданої заяви заявник посилається, зокрема, на те, що дана справа не підвідомча третейському суду, оскільки зобов'язання відповідача за договором поруки припинились в порядку ст. 559 Цивільного кодексу України, у зв'язку з непред'явленням поручителю протягом шестимісячного строку від дня настання строку виконання зобов'язання вимоги.
Наведені доводи підставою для скасування рішення третейського суду бути не можуть, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 122-5 Господарського процесуального кодексу України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо:
1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано судом недійсною;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Згідно п 6.1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Отже, у разі оскарження рішення третейського суду з інших підстав, ніж наведені в частині другій статті 122-5 Господарського процесуального кодексу України, у прийнятті відповідної скарги слід відмовити з посиланням на частину четверту статті 122-1 і відповідний пункт частини другої статті 122-5 Господарського процесуального кодексу України названого Кодексу.
Відповідач посилається на те, що дана справа не підвідомча третейському суду, у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки зобов'язання відповідача за договором поруки припинились в порядку ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, відсутність предмету спору не свідчить про непідвідомчість справи третейському суду.
Відповідач помилково вважає, що відсутність предмету спору має наслідком непідвідомчість.
Так, згідно п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.
Статтею 6 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:
1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;
2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов'язаних з державною таємницею;
4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);
5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;
7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;
8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;
9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;
10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах міжгосподарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;
11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;
12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;
13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;
14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Предметом даного спору є вимоги позивача про стягнення з відповідача кредитної заборгованості.
Отже, враховуючи зазначене вище, дана справа у якій прийнято рішення третейського суду, підвідомча третейському суду, а доводи апелянта про відсутність предмету спору, у зв'язку з припиненням правовідносин поруки не можуть бути підставою для скасування цього рішення, оскільки перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 14.02.2014 у справі №1077/13.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 03.09.2014 у справі № 910/9190/14 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Матеріали справи №910/9190/14 повернути до господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Дідиченко
М.А. Руденко