"07" жовтня 2014 р.Справа № 916/3219/14
за позовом Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту)
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „УКРХЛІББУД"
про стягнення 2 584,14 грн.
Суддя Власова С.Г.
Представники:
Від позивача: Науменко О.В. за довіреністю №3255 від 30.12.2013р.; Каракай І.М. за довіреністю №3253 від 30.12.2013р.
Від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні приймали участь:
Від позивача: Каракай І.М. за довіреністю №3253 від 30.12.2013р.
Від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: 13.08.2014р. за вх.№3284/14 Державне підприємство „Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „УКРХЛІББУД", в якому просить суд стягнути з останнього 2 584,14 грн., з яких 2 374,48 грн. - основний борг, 172,58 грн. - пеня, 37,08 грн. - 3% річних.
Підставою позовних вимог є неналежне виконання ВАТ „УКРХЛІББУД" вимог листа-заявки №189 від 13.06.2013р. щодо оплати наданих протипожежних послуг.
Ухвалою суду від 14.08.2014р. провадження у справі порушено та присвоєно №916/3219/14.
21.08.2014р. за вх.№21959/14 господарський суд Одеської області одержав письмові пояснення про стягнення заборгованості, пені та 3% річних, відповідно до яких позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Позивач позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позові та у письмових поясненнях та просить суд стягнути з відповідача 2 584,14 грн., з яких 2 374,48 грн. - основний борг, 172,58 грн. - пеня, 37,08 грн. - 3% річних.
Відповідач про час і місце судових засідань повідомлений належним чином, проте у судові засідання не з'явився та витребуваних судом доказів не надав.
У судовому засіданні від 07.10.2014р. за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд, у порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України, встановив наступне:
На підставі листа-заявки від 13.06.2013р. №189 ВАТ „УКРХЛІББУД" просить Одеську філію Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" узгодити здійснення вогневих робіт на території 23-го причалу порту на період проведення Відповідачем будівельно-монтажних робіт з 13.06.2013р. до завершення робіт.
Відповідно до умов листа-заявки відповідач гарантує оплату протягом 10-ти банківських днів з моменту одержання рахунку.
Наказом Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" №2 від 13.06.2013р. затвердженно місцеві тарифи (без ПДВ) на роботи та послуги, що надаються на території Одеського порту згідно додатку №1. Відповідно до вищевказаного додатку тариф на узгодження здійснення вогневих та інших пожежонебезпечних робіт на берегових об'єктах дорівнює 109,93 грн. без ПДВ.
Позивач виконав умови листа-заявки та надав ВАТ „УКРХЛІББУД" послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №226 на суму 1 187,24 грн. з ПДВ у кількості 9 робіт та №305 на суму 1 187,24 грн. з ПДВ у кількості 9 робіт, які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.
На підставі вищезазначених актів здачі-прийняття робіт позивач виставив відповідачу рахунки №150235 від 04.10.2013р. на суму 1 187,24 грн. та №150292 від 04.11.2013р. на суму 1 187,24 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов листа-заявки щодо оплати наданих послуг, позивач звернувся до ВАТ „УКРХЛІББУД" з листом №34А/332 від 16.12.2013р. та з претензією, відповідно до якої просить відповідача перерахувати на розрахунковий рахунок Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" заборгованість в сумі 2 374,48 грн.
За твердженнями позивача відповіді на лист та претензію від відповідача не надходили, отже на момент розгляду справи заборгованість відповідача становить 2 374,48 грн.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
За ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до положень ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
У ст. 207 Цивільного кодексу України встановлені вимоги до письмової форми правочину, а саме, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.ст. 640, 641 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (СТ. 642 Цивільного кодексу України )
Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідач на підставі листа-заявки від 13.06.2013р. №189 просить Одеську філію Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" узгодити здійснення вогневих робіт на території 23-го причалу порту на період проведення Відповідачем будівельно-монтажних робіт з 13.06.2013р. до завершення робіт. В свою чергу, Одеська філія Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" виконала умови листа-заявки та надала ВАТ „УКРХЛІББУД" послуги, що підтверджується вище переліченими актами здачі-прийняття робіт. Отже, суд дійшов висновку про те, що між сторонами укладено договір про надання послуг.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 Господарського Кодексу України).
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Як вище встановлено господарським судом, позивач виконав свої зобов'язання у відповідності до листа-заявки від 13.06.2013р. №189, що підтверджується вище переліченими актами здачі-прийняття робіт, проте, відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг не виконані, як то передбачено умовами листа-заявки. У зв'язку з цим, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 2 374,48грн.
Окрім основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 172,58 грн.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.
В силу вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, зокрема, пені, а в силу вимог ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що між сторонами не встановлено згоди (не укладено договір) щодо нарахування пені, заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 172,58 грн. не підлягають задоволенню.
Окрім основного боргу та пені, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 37,08 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи.
Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) щодо стягнення основного боргу та 3% річних Позивачем обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „УКРХЛІББУД" (65029, м. Одеса, провулок Каретний,18, кв.14, код ЄДРПОУ 00952982) на користь Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр-т Перемоги,14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 38728457, р/р 260001517 в ПАТ ПУМБ м. Донецьк, МФО 334851) основний борг в сумі 2 374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) грн. 48 коп., 3% річних в сумі 37 (тридцять сім) грн. 08 коп. та судовий збір в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
3. У решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У зв'язку з перебуванням судді Власової С.Г. на лікарняному з 10.10.2014р. по 13.10.2014р. включно повний текст рішення по даній справі підписано 14.10.2014р. відповідно до довідки від 14.10.2014р.
Повне рішення складено 15 жовтня 2014 року.
Суддя С.Г. Власова