Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"29" вересня 2014 р. Справа № 911/3724/14
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/3724/14
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД АКТИВ", ідентифікаційний код: 39127304, місцезнаходження: 47708, Тернопільська обл., Тернопільський район, с. Довжанка, вул. Містечко, буд. 48; адреса для листування: 46027, м. Тернопіль, а/с 566,
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: 09100, АДРЕСА_1,
про стягнення заборгованості,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився, -
Обставини справи:
товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД АКТИВ" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за дистрибуторським договором від 10.03.2011 року за № 100308 у вигляді основного боргу в сумі 8074,38 грн. (вісім тисяч сімдесят чотири гривні 38 коп.), пені в сумі 3877,68 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят сім гривень 68 коп.), 19-ти процентів річних у сумі 4927,94 грн. (чотири тисячі дев'ятсот двадцять сім гривень 94 коп.).
Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за дистрибуторським договором від 10.03.2011 року за № 100308 з оплати отриманого товару, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу в сумі 8074,38 грн. (вісім тисяч сімдесят чотири гривні 38 коп.), пені в сумі 3877,68 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят сім гривень 68 коп.), 19-ти процентів річних у сумі 4927,94 грн. (чотири тисячі дев'ятсот двадцять сім гривень 94 коп.).
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.09.2014 року порушено провадження у справі № 911/3724/14, розгляд якої призначено на 29.09.2014 року.
29.09.2014 року Позивач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 03.09.2014 року виконав в повному обсязі. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 03.09.2014 року не виконав.
У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 29.09.2014 року.
Згідно абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що неявка в судове засідання представників Позивача та Відповідача не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що ухвалу про порушення провадження від 03.09.2014 року направлено на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які Відповідач би посилався, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Детально розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -
відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
10.03.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» (Товариство) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Дистрибутор) укладено дистрибуторський договір від 10.03.2011 року за № 100308 (далі за текстом Договір), згідно п. 1.1 якого Товариство бере на себе зобов'язання постачати товар Дистрибутору згідно замовлення, а Дистрибутор бере на себе зобов'язання його прийняти та оплатити на умовах, зазначених в даному Договорі.
За умовами п. 1.2. Договору, асортимент, кількість та терміни поставок Товару визначаються Сторонами на кожну партію окремо. Замовлення на кожну партію товару погоджується з Товариством шляхом подання заявки Дистрибутора, що надсилається Товариству, листом, телеграмою, факсовим повідомленням, усно або будь-яким іншим зручним для Сторін способом.
Договір у п. 2.6. передбачає, що перехід права власності на товар від Товариства до Дистрибутора, а також ризиків його пошкодження чи загибелі відбувається в момент передачі товару і супроводжувальних документів.
Відповідно до п. 3.1.16. Договору, Дистрибутор зобов'язується провести оплату за Товар незалежно від кількості перепроданого Товару згідно умов, вказаних в п. 5.1.
Згідно із п. 5.1. Договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються Дистрибутором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства або шляхом внесення готівки в касу Товариства. Оплата товару проводиться на умовах відтермінування платежу 21 (двадцять один) календарний день від дати отримання товару. Оплата перших трьох поставок здійснюється на умовах передоплати.
Договір у п. 5.2. передбачає, що зобов'язання Дистрибутора по оплаті вартості отриманого товару вражаються виконаними: - при безготівкових розрахунках - з моменту зарахування коштів, перерахованих Дистрибутором, на поточному рахунку Товариства в банківській установі; - при розрахунках готівкою - з моменту внесення готівки в касу Товариства.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Товариство 13.07.2011 року на виконання вимог п.п. 1.1., 1.2., 2.1., 2.5. Договору, з дотриманням положень ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, поставило товар, що підтверджується видатковою накладною від 13.07.2011 року за № НТ-0004457, копія якої знаходяться в матеріалах справи.
Вказана видаткова накладна підписана від імені Відповідача на виконання вимог п.п. 1.1., 2.4., 2.5., 2.6. Договору і ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаній видатковій накладній вартості, кількості та якості поставленого Товариством товару з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем товару в обсязі, кількості, якості та вартості, визначених у видатковій накладній. Тобто, підписана Відповідачем видаткова накладна без будь-якого зазначення Відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаній накладній вартістю, строками, обсягом, кількістю та якістю поставленого Товариством товару свідчить про належне виконання Товариством своїх зобов'язань за Договором.
Як вказує Позивач, Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за п.п. 1.1., 3.1.16., 5.1. Договору з повної та своєчасної оплати отриманого ним товару згідно видаткової накладної від 13.07.2011 року за № НТ-0004457, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією банківської виписки, в зв'язку з чим, за Відповідачем наявна заборгованість за Договором в сумі 8074,38 грн. (вісім тисяч сімдесят чотири гривні 38 коп.).
В ході розгляду справи встановлено, що 01.07.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» та товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД АКТИВ" з дотриманням вимог ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 Цивільного кодексу України, укладено договір відступлення права вимоги (цесії) від 01.07.2014 року за № 5, згідно п.п. 1, 3 якого товариство з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» безоплатно відступило на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД АКТИВ" право вимоги за дистрибуторським договором від 10.03.2011 року за № 100308 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у вигляді основного боргу в сумі 8074,38 грн. (вісім тисяч сімдесят чотири гривні 38 коп.), пені в сумі 3877,68 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят сім гривень 68 коп.), 19-ти процентів річних у сумі 4927,94 грн. (чотири тисячі дев'ятсот двадцять сім гривень 94 коп.).
Про укладення договору відступлення права вимоги (цесії) від 01.07.2014 року за № 5 товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД АКТИВ" на виконання вимог ст. 516 Цивільного кодексу України повідомило фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за допомогою листа від 01.07.2014 року за № 12/9 про заміну кредитора у зобов'язанні, який направлений на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 01.07.2014 року за допомогою поштового зв'язку.
В ході розгляду справи, судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми основного боргу Відповідача перед Позивачем у розмірі 8074,38 грн. (вісім тисяч сімдесят чотири гривні 38 коп.), за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача. Доказів повної чи часткової оплати вказаної суми заборгованості Відповідачем суду не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми основного боргу за Договором у сумі 8074,38 грн. (вісім тисяч сімдесят чотири гривні 38 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.
Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, пеню, передбачену п. 7.1. Договору, у сумі 3877,68 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят сім гривень 68 коп.).
Договір у п. 7.1. передбачає, що у разі прострочення Дистрибутором строків оплати вартості отриманого товару він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення платежу, за кожен день прострочення, а також 19 % річних від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати.
Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої Законом та Договором відповідальності.
Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.ст. 1, 3 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 7.1. Договору, товариством з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» Відповідачу нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на період прострочення виконання грошового зобов'язання, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення виконання грошових зобов'язань на загальну суму 3877,68 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят сім гривень 68 коп.).
З метою дослідження правильності визначення товариством з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» суми пені, судом здійснено розрахунок пені за заявлені Позивачем періоди, за результатами якого суд погоджується з сумою, розміром та періодом нарахування товариством з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» Відповідачу пені за Договором в сумі 3877,68 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят сім гривень 68 коп.).
Доказів сплати в добровільному порядку пені за Договором Відповідач суду не надав та наявність заборгованості зі сплати пені Позивачу не заперечував.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару за Договором у сумі 3877,68 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят сім гривень 68 коп.) підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, просить суд стягнути з Відповідача 19-ть процентів річних у сумі 4927,94 грн. (чотири тисячі дев'ятсот двадцять сім гривень 94 коп.). Розрахунок суми 19-ти процентів річних знаходиться в матеріалах справи.
У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дослідженням змісту п. 7.1. Договору судом встановлено, що Сторони останнього при його укладенні досягли на виконання вимог ст. 625 Цивільного кодексу України згоди про визначення розміру 19-ти процентів річних від простроченої суми.
При дослідженні розрахунку 19-ти процентів річних, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» та заявлених Позивачем, судом встановлено, що розрахунок 19-ти процентів річнихздійснено об'єктивно та вірно.
Станом на момент розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу заборгованості у вигляді 19-ти процентів річних у сумі 4927,94 грн. (чотири тисячі дев'ятсот двадцять сім гривень 94 коп.), внаслідок чого вимоги Позивача про стягнення 19-ти процентів річних підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
Поряд з цим, Позивач просить суд покласти на Відповідача судовий збір за подання позову в сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги задоволення вимог позивача в повному обсязі, а також те, що даний спір виник виключно внаслідок неправильних дій Відповідача через невиконання останнім Договору при наявності права і можливості виконувати Договір своєчасно та належним чином, то суд, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору в сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД АКТИВ" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: 09100, АДРЕСА_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД АКТИВ", ідентифікаційний код: 39127304, місцезнаходження: 47708, Тернопільська обл., Тернопільський район, с. Довжанка, вул. Містечко, буд. 48; адреса для листування: 46027, м. Тернопіль, а/с 566, заборгованість за дистрибуторським договором від 10.03.2011 року за № 100308 у вигляді основного боргу в сумі 8074,38 грн. (вісім тисяч сімдесят чотири гривні 38 коп.), пені в сумі 3877,68 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят сім гривень 68 коп.), 19-ти процентів річних у сумі 4927,94 грн. (чотири тисячі дев'ятсот двадцять сім гривень 94 коп.) та господарські витрати у вигляді судового збору в сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Скутельник П.Ф.
Повний текст рішення складено та підписано 06 жовтня 2014 року