16 жовтня 2014 р. справа №903/963/14
за позовом Приватного підприємства "Спека", м. Луцьк
до відповідача: підприємця ОСОБА_1, с. Залісці Рожищенського району
про стягнення 43 531 грн. 46 коп.
Суддя: Войціховський В.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Цехош А.М. - представник (дов. №17 від 14.10.2014р.)
від відповідача: не з'явились
Суть спору: Приватне підприємство "Спека" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_1 43 531,46 грн., в тому числі 40 225,27 грн. відсотків за користування товарним кредитом, нарахованих за період з 28.08.2013р. по 14.07.2014р. відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки №016 від 07.05.2013р. у зв'язку із наявністю у ті чи інші періоди заборгованості по оплаті відпущеного дизельного палива, а також 3 306,19 грн. тридцяти процентів річних, нарахованих за аналогічний період прострочки платежів.
Ухвалою суду від 02.10.2014р. за цим позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.
Присутній в судовому засіданні представник позивача пред'явлені позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити позов, поклавши при цьому на відповідача обов'язок відшкодування ПП "Спека" понесених підприємством у зв'язку з поданням позову до суду витрат. В обґрунтування пред'явленого позову представник посилається на укладення між сторонами договору поставки, відпуск позивачем згідно умов угоди відповідачу дизельного палива, його отримання підприємцем ОСОБА_1, проведення боржником оплати отриманих нафтопродуктів із пропуском визначених угодою строків, нарахування у зв'язку з цим відсотків за користування товарним кредитом та процентів річних.
При цьому представником сторони було долучено до матеріалів справи витребувані матеріали - платіжні документи в підтвердження проведення відповідачем оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей, а також надано для огляду в судовому засіданні оригінали обґрунтовуючих позов документів.
Відповідачем всупереч вимогам ухвали від 02.10.2014р. про порушення провадження у справі не було представлено суду письмових пояснень та інших витребуваних документів, компетентного представника в судове засідання підприємець ОСОБА_1 не направив, особисто в засідання суду не з'явився, хоча про день та час судового розгляду справи повідомлявся належним чином (зазначена ухвала направлялась на визначену позивачем у позовній заяві від 30.09.2014р. та відображену безпосередньо боржником в укладеному між сторонами договорі поставки №016 від 07.05.2013р. адресу підприємця: Волинська область Рожищенський район, с. Залісці, рекомендованою кореспонденцією та була повернута до суду без вручення адресату з підстав "за відмовою адресата від одержання" (конверт поштової кореспонденції із вмістом - а.с. 34-36).
Викладені обставини свідчать про повне виконання судом свого обов'язку щодо належного повідомлення сторони у справі (відповідача) з приводу здійснення судового розгляду справи за її участю.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подані, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
При цьому судом враховано, що у відповідності до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із наступними змінами) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У відповідності до отриманої з офіційного веб-сайту Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, технічним адміністратором котрого є державне підприємство "Інформаційно-ресурсний центр", інформації (а.с. 60-62), станом на 14.10.2014р. підприємець ОСОБА_1 в процесі припинення підприємницької діяльності не перебуває.
Присутній в судовому засіданні представник ПП "Спека" стосовно розгляду справи за відсутності відповідача чи його представника не заперечив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність пред'явлених ПП "Спека" позовних вимог.
Викладена позиція суду пов'язана з наступними встановленими обставинами:
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
В даному випадку відносини між сторонами носять договірний характер. Так, 07 травня 2013 року між Приватним підприємством "Спека", м. Луцьк (Постачальник) та підприємцем ОСОБА_1, с. Залісці Рожищенського району (Покупець) було укладено договір поставки №016 (а.с. 12-14) згідно з умовами котрого ПП "Спека" було взято на себе зобов'язання щодо поставки (передачі у власність) відповідачу товарів (нафтопродуктів) у визначених між сторонами асортименті та кількості, а підприємцем ОСОБА_1, в свою чергу, зобов'язання щодо прийняття товарів та здійснення їх оплати у визначеному угодою порядку.
Договір поставки №016 від 07.05.2013р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.
Пунктом 4.3 договору сторонами було визначено, що поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної, згідно замовлення Покупця.
На виконання умов договору позивачем згідно накладних на відвантаження палива №000449 від 27.08.2013р. на суму 20 199,60 грн., №000519 від 30.09.2013р. на суму 5 076 грн., №000520 від 30.09.2013р. на суму 220 грн., №000600 від 30.10.2013р. на суму 11 494,80 грн., №000599 від 30.10.2013р. на суму 5 952 грн., №000671 від 26.11.2013р. на суму 20 125,20 грн., №000672 від 26.11.2013р. на суму 726 грн., №000746 від 30.12.2012р. на суму 9 058,20 грн., №000013 від 27.01.2014р. на суму 21 724,80 грн., №000098 від 28.02.2014р. на суму 9 912 грн., №000111 від 03.03.2014р. на суму 31 180,80 грн. було відпущено підприємцю ОСОБА_1, а останнім прийнято нафтопродуктів загальною вартістю 135 669,40 грн.
Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Судом встановлено, що накладні на відпуск підприємством "Спека" відповідачу нафтопродуктів та їх отримання підприємцем ОСОБА_1 підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відтисками печаток господарюючих суб'єктів, містять всі визначені чинним законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на підставі останніх, згідно умов підписаного договору поставки №016 від 07.05.2013р. господарських операцій.
Пунктом 5.1 договору від 07.05.2013р. №016 сторонами було передбачено, що Покупець має право здійснити повну або часткову оплату отриманого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом семи календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.
Проте, підприємець ОСОБА_1 взяті на себе згідно договору №016 від 07.05.2013р. зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків в обумовлені строки по оплаті відпущених нафтопродуктів не виконував, їх вартість в повному об'ємі не оплачував у зв'язку з чим у нього у певні періоди виникала та чи інша заборгованість по оплаті товару. Остаточну оплату отриманих нафтопродуктів відповідачем було проведено лише 14.07.2014р. (документи щодо проведення розрахунків - банківські виписки про рух коштів, долучено до матеріалів справи - а.с. 37-59).
Пунктами 5.2.-5.4 договору №016 від 07.05.2013р. сторонами було передбачено, що у випадку не оплати Покупцем відвантаженої партії товару у строки, зазначені в п.5.1. договору, Покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар, рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з дня після відвантаження товару з нарахуванням Покупцю 1% за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов'язаний оплатити суми товарного кредиту і відсотків за його використання, в терміни вказані в п. 5.3 даного договору.
Покупець зобов'язаний оплатити суму товарного кредиту і відсотків за його використання на 31-й день від дати відвантаження, вказаної в накладній. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості.
Якщо після закінчення 30 календарних днів користування товарним кредитом, Покупець не внесе всіх передбачених договором платежів - він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості.
Судом встановлено, що відповідні розрахунки відповідачем здійснювались нерегулярно, з порушенням встановлених угодою термінів, у зв'язку з чим покупцем у певні періоди допускалось прострочення платежів на той чи інший час.
Здійснивши аналіз здійснених відповідачем у різні періоди часу платежів, суд встановив дати проведення остаточних оплат та періоди прострочки платежів, нараховані за вказані періоди суми відсотків за користування товарним кредитом (всього 40 225,27 грн.), зокрема:
- пальне, відпущене згідно накладної №000449 від 27.08.2013р. на суму 20 199,60 грн., відповідачем було повністю оплачено 04.09.2013р., прострочення платежів тривало з 28.08.2013р. по 04.09.2013р., нараховано за цей період 153,33 грн. відсотків;
- пальне, відпущене згідно накладної №000519 від 30.09.2013р. на суму 5 076 грн., відповідачем було повністю оплачено 23.10.20123р., прострочення платежів тривало з 01.10.2013р. по 23.10.2013р., нараховано за цей період 1 167,66 грн. відсотків;
- пальне, відпущене згідно накладної №000520 від 30.09.2013р. на суму 220 грн., відповідачем було повністю оплачено 23.10.2013р., прострочення платежів тривало з 01.10.2013р. по 23.10.2013р., нараховано за цей період 1 218,26 грн. відсотків;
- пальне, відпущене згідно накладної №000600 від 30.10.2013р. на суму 11 494,80 грн., відповідачем було повністю оплачено 02.12.2013р., прострочення платежів тривало з 01.11.2013р. по 02.12.2013р., нараховано за цей період 1 599,80 грн. відсотків;
- пальне, відпущене згідно накладної №000671 від 26.11.2013р. на суму 20 125,20 грн., відповідачем було повністю оплачено 02.12.2013р., прострочення платежів тривало з 27.11.2013р. по 02.12.2013р., нараховано за цей період 1 389,35 грн. відсотків;
- пальне, відпущене згідно накладної №000672 від 26.11.2013р. на суму 726 грн., відповідачем було повністю оплачено 15.01.2014р., прострочення платежів тривало з 27.11.2013р. по 15.01.2014р., нараховано за цей період 4 440,90 грн. відсотків;
- пальне, відпущене згідно накладної №000746 від 30.12.2012р. на суму 9 058,20 грн., відповідачем було оплачено 18.02.2014р., прострочення платежів тривало з 31.12.2013р. по 18.02.2014р., нараховано за цей період 4 279,26 грн. відсотків;
- пальне, відпущене згідно накладної №000013 від 27.01.2014р. на суму 21 724,80 грн., відповідачем було оплачено 03.03.2014р., прострочення платежів тривало з 28.01.2014р. по 28.02.2014р., нараховано за цей період 6 050,65 грн. відсотків;
- пальне, відпущене згідно накладної №000098 від 28.02.2014р. на суму 9 912 грн., відповідачем було оплачено 03.03.2014р., прострочення платежів тривало з 01.03.2014р. по 03.03.2014р., нараховано за цей період 470,86 грн. відсотків;
- пальне, відпущене згідно накладної №000111 від 03.03.2014р. на суму 31 180,80 грн., відповідачем було оплачено 14.07.2014р., прострочення платежів тривало з 04.03.2014р. по 14.07.2014р., нараховано за цей період 19 455,21 грн. відсотків;
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Товарний кредит - це товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості (п. 14.1.245 ст. 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 14.1.206 ст. 14 Податкового кодексу України, проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включаються платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку; платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу); винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з викупом, сплачена фізичною особою платнику податку, на користь якого відступлено право на отримання таких платежів.
Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
В даному випадку, беручи до уваги те, що відповідач своєчасно не оплачував передані у його власність нафтопродукти, допускав у зв'язку з цим прострочення платежів понад терміни, встановлені у п. 5.1 договору поставки від 07.05.2013р., суд вважає, що товарно-матеріальні цінності, відпущені згідно накладних №000449 від 27.08.2013р., №000519 від 30.09.2013р., №000520 від 30.09.2013р., №000600 від 30.10.2013р., №000599 від 30.10.2013р., №000671 від 26.11.2013р., №000672 від 26.11.2013р., №000746 від 30.12.2012р., №000013 від 27.01.2014р., №000098 від 28.02.2014р., №000111 від 03.03.2014р., були передані відповідачу на умовах товарного кредиту із сплатою відсотків за користування товарним кредитом, а тому вимога позивача про стягнення з підприємця ОСОБА_1 40 225,27 грн. відсотків за користування товарним кредитом є обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення (розгорнуті розрахунки нарахування відсотків - а.с. 9-10).
Зазначена позиція суду узгоджується із матеріалами численної судової практики, зокрема, постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2011р. у справі №5004/1810/11, від 03.12.2012р. у справі №5004/1248/12, від 11.12.2012р. у справі №5019/1263/12, постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2011р. у справі №12/23 та ін.
Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В даному випадку положеннями п. 8.2 договору поставки №016 від 07.05.2013р. сторонами був визначений обов'язок Покупця, у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, сплатити Постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми. Згідно з представленими суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України та з врахуванням положень п. 8.2 угоди від 07.05.2013р. було нараховано відповідачу 3 306,19 грн. тридцяти процентів річних за період прострочки платежів з 28.08.2013р. по 14.07.2014р.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення суми тридцяти процентів річних, господарський суд вважає, що останні підставні та підлягають до задоволення в повному об'ємі. Судом також встановлена арифметична вірність здійснених позивачем розрахунків (а.с. 11), відповідність розрахунків, сум заборгованостей, вихідних даних для здійснення нарахувань фактичним обставинам справи.
Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок підприємця ОСОБА_1
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 14 Податкового кодексу України, ст.ст. 144, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 11, 509, 525-527, 536, 599, 625-629, 692, 694, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (Рожищенський район, с. Залісці, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Спека" (м. Луцьк, вул. Вахтангова, 16, код ЄДРПОУ 20134464) 40 225,27 грн. відсотків за користування товарним кредитом та 3 306,19 грн. тридцяти процентів річних, а всього 43 531,46 грн., 1 827 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.
Суддя В. А. Войціховський
Повне рішення
складено
16.10.2014р.