09 жовтня 2014 року м.Київ К/800/55681/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді Заяць В.С.,
Стрелець Т.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» до Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування припису від 11 березня 2013 року №3-69,-
У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» звернулося до суду з адміністративним позовом до Харківської міської ради, в якому просило визнати протиправним та скасування припис від 11 березня 2013 року № 3-69 про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що розміщення вивіски, на якій зображується виключно знак для товарів і послуг, не є рекламою, а тому не потребує отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами. Вважає висновки відповідача щодо визнання щита на фасаді «Спортліга» та припис з вимогою його демонтажу неправомірними.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано припис, виданий головним спеціалістом відділу реклами Деапартаменту контролю Харківської міської ради, від 11 березня 2013 року №3-69 в частині пропозиції усунути порушення шляхом демонтажу щиту на фасаді «Спортліга»; в іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині визнання оскаржуваного припису протиправним та його скасування мотивоване тим, що розміщена позивачем інформація не містить закликів придбати товар або послугу, що ним реалізується, тому вивіска з текстом «Спортліга» на зовнішній стіні приміщення пункту розповсюдження білетів державних лотерейних білетів не є рекламою у розумінні ч.6 ст.9 Закону України «Про рекламу», оскільки підпадає під визначення вивіска чи табличка.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року задоволено частково апеляційну скаргу Харківської міської ради; скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено; визнано протиправним та скасовано припис про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові від 11 березня 2013 року №3-69 Відділу реклами Департаменту контрою Харківської міської ради.
При винесенні рішення суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про протиправність та скасування оскаржуваного припису, виходив із винесення відділом реклами Департаменту контролю Харківської міської ради припису про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений законодавством України.
Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, Харківська міська рада звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення, постановити нову ухвалу, якою відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування припису від 11 березня 2013 року №3-69 в повному обсязі.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що припис не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства згідно п.1 ч.1 ст.157 КАС України та п.1 ч.1 ст.17 КАС України; оскаржуваний припис винесений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, актами Харківської міської ради та виконавчого комітету; зображення на інформаційному полі знаку для товарів та послуг без інших складових, зазначених у ч.6 ст.9 Закону України «Про рекламу» не є вивіскою, а є зовнішньою рекламою, яка потребує отримання дозволу.
Товариство з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» у поданих запереченнях просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним спеціалістом відділу реклами Департаменту контролю Харківської міської ради винесено припис про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові від 01 березня 2013 року №3-69, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.», як розповсюджувач зовнішньої реклами, розмістив без відповідного дозволу зовнішню рекламу на спеціальній конструкції по вул.Стадіонний проїзд,11 у м.Харкові - щит на фасаді (2х0,6х1) Спортліга, виносний щит (1х0,5х2) Спортліга, у зв'язку із чим порушив ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу».
Приписом запропоновано позивачу у 3 денний термін усунути зазначені порушення шляхом демонтажу; зобов'язано про усунення порушень письмово інформувати відділ реклами Департаменту контролю Харківської міської ради у 3-денний термін; роз'яснено, що у випадку невиконання цього припису у зазначений термін спеціальні конструкції будуть демонтовані з покладенням на товариство витрат, пов'язаних з демонтажем спеціальних конструкцій та їх зберіганням.
На виконання вимог зазначеного припису, позивачем демонтовано виносний щит «Спортліга» (1х0,5х2), проте припис в частині вимог щодо демонтажу щиту на фасаді «Спортліга» (2х0,6х1), позивач вважає неправомірним.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч.2 ст.26 Закону України «Про рекламу» право надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень законодавства про рекламу мають органи державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу.
До таких органів, відповідно до ч.1 ст.26 Закону, відносяться:
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами;
- Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції;
- Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності;
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, - щодо реклами державних цінних паперів;
- Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку;
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах будівництва, архітектури, - щодо спорудження житлового будинку;
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення, - щодо реклами про вакансії (прийом на роботу).
Пунктом 6 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067, визначені повноваження Робочого органу - відділу, управління, іншого виконавчого органу, на який сільською, селищною, міською радою покладено вирішення питань з регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами, до повноважень якого належать:
- розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії;
- надання у разі потреби розповсюджувачам зовнішньої реклами архітектурно-планувальних завдань на опрацювання проектно-технічної документації для розташування складних (дахових) рекламних засобів;
- прийняття рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, продовження строку, на який встановлено зазначений пріоритет, або про відмову в установленні такого пріоритету;
- підготовка проекту рішення виконавчого органу ради щодо надання дозволу чи про відмову у його наданні;
- видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради;
- ведення інформаційного банку даних місць розташування рекламних засобів, плану їх розміщення та надання в установленому порядку інформації для оновлення даних містобудівного кадастру населених пунктів;
- подання територіальним органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі матеріалів про порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами.
З урахуванням положень вищевказаних норм закону, судом апеляційної інстанції обґрунтовано відзначено, що виконавчі органи міських рад (робочі органи) не наділені повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу та не мають права видавати обов'язкові для виконання приписи. У разі встановлення порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами, робочий орган має право подавати територіальним органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі матеріали про такі порушення.
Згідно ч.8 ст.7 Закону України «Про рекламу» розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.
Згідно ч.6 ст.9 Закону вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.
Як встановлено судами, розміщена на зовнішній стіні приміщення пункту розповсюдження білетів державних лотерей ТОВ «М.С.Л.» за адресою: м.Харків, вул.Стадіонний проїзд,11, вивіска із текстом «Спортліга», вказане позначення є знаком для товарів і послуг, зареєстроване відповідно до вимог чинного законодавства України в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, не є рекламою, а тому не потребує отримання дозволів на розміщення реклами.
Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, яким керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Зокрема, відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Оскаржуваний припис про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові від 11 березня 2013 року №3-63 Відділу реклами Департаменту контролю Харківської міської ради вищезазначеним вимогам не відповідає, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про визнання його протиправним та скасування.
Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Щодо доводів відповідача, що оскаржуваний припис не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, а тому справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Оскаржуваний припис за своїм змістом є правовим актом індивідуальної дії, оскільки містить зобов'язання та створює певні обов'язки для позивача - вчинити дії щодо усунення зазначені у цьому приписі порушення шляхом демонтажу, передбачає негативні наслідки - у разі невиконання цього припису у зазначений термін спеціальні конструкції будуть демонтовані з покладенням на розповсюджувача зовнішньої реклами витрат, пов'язаних з демонтажем спеціальних конструкцій.
Як встановлено п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, даний спір є публічно правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Харківської міської ради відхилити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді