Справа № 164/1745/14-а
п/с 2-а/164/35/2014
10 жовтня 2014 року Маневицький районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Невара О.В.,
при секретарі Долі О.І.,
з участю представника позивача Рейкіна С.О.,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі адміністративну справу за позовом управління Державної міграційної служби України у Волинській області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 про примусове видворення, -
Управління Державної міграційної служби України у Волинській області звернулося в суд з позовом до громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 про примусове видворення. Свої вимоги обґрунтували тим, що 18.06.2014 року під час проведення працівниками Маневицького РС УДМС України у Волинській області оперативно-профілактичних заходів, спрямованих на протидію нелегальній міграції, в с. Рудники Маневицького району було виявлено громадянина Російської Федерації ОСОБА_2, який порушив правила перебування в Україні, зокрема, після закінчення передбаченого законом терміну перебування в Україні він ухилився від виїзду за межі території України. В ході проведеної перевірки було встановлено, що відповідач 14.11.2009 року легально прибув в Україну, після чого почав проживати в будинку батька ОСОБА_4 у АДРЕСА_1. Після закінчення 13.05.2010 року передбаченого законом терміну перебування в Україні ОСОБА_2 ухилився від виїзду за межі території України, з приводу продовження терміну перебування в Україні до ВГІРФО Маневицького РВ УМВС, а на даний час - Маневицького РС УДМС України у Волинській області, не звертався. За вчинене правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, щодо відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення, а в подальшому - притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді 510 гривень штрафу, який ним сплачено 18.06.2014 року. На даний час ОСОБА_2 ніде не працює, перебуває на території України без відповідних документів, що надають йому таке право. 18.06.2014 року Маневицьким РС УДМС України у Волинській області прийнято рішення про примусове повернення відповідача за межі території України до 28.06.2014 року без заборони подальшого в'їзду на територію України, про що останнього було проінформовано під розпис. Рішення про примусове повернення за межі території України громадянин Російської Федерації ОСОБА_2 в суді не оскаржив, однак в зазначені у ньому строки не покинув територію України. В ході проведеної перевірки будь-яких поважних причин невиконання відповідачем рішення про примусове повернення за межі території України не було встановлено. Зазначені дії ОСОБА_2 свідчать, що він ухиляється від виконання рішення про примусове повернення за межі території України. Посилаючись на зазначені обставини, просили суд примусово видворити громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 за межі території України.
В судовому засіданні представник позивача Рейкін С.О. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у поданій до суду позовній заяві, просив примусово видворити громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 за межі території України.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, проти задоволення позову заперечує. Підтвердив, що після закінчення передбаченого законом терміну перебування в Україні він ухилився від виїзду за межі території України, з приводу продовження терміну перебування в Україні до ВГІРФО Маневицького РВ УМВС, а на даний час - Маневицького РС УДМС України у Волинській області, не звертався. Йому відомо, що 18.06.2014 року Маневицьким РС УДМС України у Волинській області прийнято рішення про примусове повернення його за межі території України до 28.06.2014 року без заборони подальшого в'їзду на територію України. Рішення про примусове повернення за межі території України він в суді не оскаржував. Підтвердив, що в зазначені у вказаному рішенні строки він не покинув територію України без поважних причин.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є підставним і підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1, 3 ст. 9 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 26 вказаного Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України. Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту державного кордону. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду. Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Згідно ч. 1-2, 8 ст. 30 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави. Рішення суду про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом. Положення цієї статті не застосовуються до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України „Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
Відповідно до ч. 1-2 ст. 31 вказаного Закону іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.
В судовому засіданні встановлено, що 18.06.2014 року під час проведення працівниками Маневицького РС УДМС України у Волинській області оперативно-профілактичних заходів, спрямованих на протидію нелегальній міграції, в с. Рудники Маневицького району було виявлено громадянина Російської Федерації ОСОБА_2, який порушив правила перебування в Україні, зокрема, після закінчення передбаченого законом терміну перебування в Україні він ухилився від виїзду за межі території України. В ході проведеної перевірки було встановлено, що відповідач 14.11.2009 року легально прибув в Україну, після чого почав проживати в будинку батька ОСОБА_4 у АДРЕСА_1. За його зверненням термін перебування в Україні було продовжено ще на 90 днів. Останній раз термін перебування в Україні було продовжено до 20.02.2011 року. Після закінчення 20.02.2011 року передбаченого законом терміну перебування в Україні ОСОБА_2 ухилився від виїзду за межі території України, з приводу продовження терміну перебування в Україні до ВГІРФО Маневицького РВ УМВС, а на даний час - Маневицького РС УДМС України у Волинській області, не звертався. За вчинене правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, щодо відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення, а в подальшому - притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді 510 гривень штрафу, який ним сплачено 18.06.2014 року. На даний час ОСОБА_2 ніде не працює, перебуває на території України без відповідних документів, що надають йому таке право. 18.06.2014 року Маневицьким РС УДМС України у Волинській області прийнято рішення про примусове повернення відповідача за межі території України до 28.06.2014 року без заборони подальшого в'їзду на територію України, про що останнього було проінформовано під розпис. Рішення про примусове повернення за межі території України громадянин Російської Федерації ОСОБА_2 в суді не оскаржив, однак в зазначені у ньому строки не покинув територію України. В ході проведеної перевірки будь-яких поважних причин невиконання відповідачем рішення про примусове повернення за межі території України не було встановлено, що свідчить про те, що він ухиляється від виконання рішення про примусове повернення за межі території України. Зазначені обставини підтвердив представник позивача в судовому засіданні, дані обставини не оспорюються відповідачем, а також підтверджуються дослідженими судом письмовими доказами, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ПР МВП № 008221 від 18.06.2014 року, постановою про накладення адміністративного стягнення серії ПН МВП № 008221 від 18.06.2014 року, паспортом громадянина Російської Федерації № 12 06 833106, вкладним талоном до паспортного документа щодо продовження терміну перебування, рішенням про примусове повернення з України від 18.06.2014 року, зобов'язанням ОСОБА_2 залишити територію України від 18.06.2014 року.
Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що оскільки відповідач ОСОБА_2, будучи громадянином Російської Федерації, порушив правила перебування в Україні, після закінчення передбаченого законом терміну перебування в Україні ухилився від виїзду за межі території України, з приводу продовження терміну перебування в Україні не звертався, рішення про примусове повернення за межі території України у визначений термін та в подальшому не виконав без поважних причин, що, на думку суду, свідчить про його ухилення від виконання рішення про примусове повернення за межі території України, визначених законом підстав, які перешкоджають його примусовому видворенню, в судовому засіданні не встановлено, слід примусово видворити громадянина Російської Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі території України.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7-14, 18, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 183-5, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 року, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Примусово видворити громадянина Російської Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі території України.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Маневицький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: