08 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 522/7743/14-а
Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Абухін Р. Д.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Шляхтицького О.І.
при секретарі - Філімович І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Туристично-виробнича фірма «ІНФОРМАЦІЯ_1», ОСОБА_3, про визнання незаконним та відміну рішення,
30.04.2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради, за участю третіх осіб ПАТ «Туристично-виробнича фірма «ІНФОРМАЦІЯ_1», ОСОБА_3 про визнання незаконним та відміну рішення Одеської міської ради про надання земельної ділянки, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради № 972-ХХІІІ від 28.04.2000 року «Про затвердження проекту відведення та надання Відкритому акціонерному товариству туристично-виробничій фірмі «ІНФОРМАЦІЯ_1» земельної ділянки, площею 0,3417 га, за адресою: АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування готельного комплексу.
В ході судового розгляду справи представник ПАТ «Туристично-виробнича фірма «ІНФОРМАЦІЯ_1» заявив клопотання про залишення вищезазначеного позову без розгляду, в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27 червня 2014 року клопотання представника третьої особи по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, за участю третіх осіб публічного акціонерного товариства «Туристично-виробнича фірма «ІНФОРМАЦІЯ_1», ОСОБА_3 про визнання незаконним та відміну рішення Одеської міської ради про надання земельної ділянки - задоволено. Позовну заяву ОСОБА_2 до Одеської міської ради, за участю третіх осіб публічного акціонерного товариства «Туристично-виробнича фірма «ІНФОРМАЦІЯ_1», ОСОБА_3 про визнання незаконним та відміну рішення Одеської міської ради про надання земельної ділянки залишено без розгляду.
Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою на зазначену ухвалу, просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що 12 листопада 2010 року господарським судом Одеської області було порушено провадження у справі № 26/177-10-4486 за позовом прокуратури Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі виконавчого комітету Одеської міської ради, до Відкритого акціонерного товариства «Туристично-виробнича фірма «ІНФОРМАЦІЯ_1», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА», про знесення самовільно збудованої споруди та приведення приміщення до попереднього стану.
Позовні вимоги у справі № 26/177-10-4486 стосувалися об'єкту за адресою: АДРЕСА_1 у межах проекту реконструкції будівель по АДРЕСА_2 з організацією торгового комплексу та допоміжних приміщень готелю «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1.
Будівництво об'єкту (сучасна назва об'єкту: чотирьохповерхова торговельно-допоміжна прибудова з мансардним поверхом до будівлі готельного комплексу по АДРЕСА_1, згідно із декларацією про початок будівельних робіт реєстр № ОД08311064981 від 26.10.2011 року) здійснювалося на земельній ділянці, відведеної ВАТ «ТВФ «ІНФОРМАЦІЯ_1» в оренду рішенням Одеської міської ради №972-ХХШ від 28.04.2000 року «Про затвердження проекту відведення та надання Відритому акціонерному товариству туристично-виробничій фірмі (ВАТ ТВФ) «ІНФОРМАЦІЯ_1» земельної ділянки площею 0,3417 га, за адресою: АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування готельного комплексу» та на підставі укладеного на виконання даного рішення Одеської міської ради договору на право тимчасового користування землею, на умовах оренди від 20.12.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, peг. № 13036, зі змінами. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.01.2011 року ОСОБА_2 було залучено до участі у справі № 26/177-10-4486 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, що підтверджується матеріалами справи. Позивачка у справі скористалась своїми правами, та навіть апелювала постанову господарського суду.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.ч. 1 і 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Правові наслідки пропуску строку звернення до суду передбачені чинним положенням ч. 1 ст. 100 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії.
Колегія суддів вважає, що факт залучення договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 20.12.2001 року, в якому є посилання як на оскаржене в цієї справі рішення Одеської міської ради, так й на додаток до нього - план, підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області у справі №26/177-10-4486 від 26.01.2011 року. Посилання на рішення Одеської міської ради №972-ХХШ від 28.04.2000 року міститься безпосередньо у п. 1.1. Розділу 1 «Предмет договору» договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 20.12.2001 року.
Крім того, як було встановлено в судовому засіданні суду першої інстанції, ОСОБА_2 підтвердила, що про існування спірного рішення Одеської міської ради № 972-ХХІІІ від 28.04.2000 року «Про затвердження проекту відведення та надання Відкритому акціонерному товариству туристично-виробничій фірмі «ІНФОРМАЦІЯ_1» земельної ділянки, площею 0,3417 га, за адресою: АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування готельного комплексу», вона дізналася у 2011 році.
Починаючи з 10.01.2011 року ОСОБА_2, як сторона у справі, предметом якої було знесення самовільно побудованого об'єкту на земельній ділянці, яка була відведена в оренду АТ «ТВФ «ІНФОРМАЦІЯ_1» за договором на право тимчасового користування землею, на умовах оренди від 20.12.2001 року, укладеного на виконання рішення Одеської міської ради № 972-ХХІІІ від 28.04.2000 року, ознайомлювалася із матеріалами справи, отримувала рішення господарського суду Одеської області від 26.01.2011 року, подавала апеляційну скаргу на дане рішення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що станом на 2011 рік ОСОБА_2 було відомо про існування спірного рішення Одеської міської ради № 972-ХХІІІ від 28.04.2000 року, про що остання не заперечувала під час розгляду справи судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що про порушення своїх прав рішенням Одеської міської ради № 972-ХХІІІ від 28.04.2000 року ОСОБА_2 дізналася з матеріалів справи № 916/2791/13 лише після 04.11.2013 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, так як, навіть у такому випадку, позивачка пропустила процесуальний строк звернення до суду. Так, судова колегія вже зазначала, що відповідно до вимог ч.2 ст. 99 КАС України особа може дізнатися або повинна дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судова колегія вважає, що позивачка як повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів ще у 2011 році так й дізналася про це саме в той час.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка просить визнати незаконним та скасувати вищезазначене рішення Одеської міської ради № 972-ХХІІІ від 28.04.2000 року, при цьому з вищевказаним адміністративним позовом позивачка звернулась до суду лише 30.04.2014 року, тобто з пропуском процесуального строку звернення до суду.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 99 КАС України, колегія суддів вважає, що позивачем було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав. З клопотанням щодо поновлення пропущеного процесуального строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_2 не зверталась.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач пропустив встановлений КАС України строк для звернення до суду без поважних причин. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що позовну заяву слід залишити без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачкою неправильно обраний спосіб захисту свого порушеного права. Так, як вбачається з матеріалів справи та висловленої в судовому засіданні суду апеляційної інстанції позиції позивачки, фактично мова йде про порушення її прав змістом плану тимчасового землекористування до договору на право тимчасового користування землею, на умовах оренди від 20.12.2001 року, але позивачка не оскаржує цей договір, невід'ємною частиною якого є зазначений план (а.с. 27-32).
Також колегія суддів вважає, що апелянт помилково посилається на норми цивільного судочинства, а саме: на вимоги п.1 ч.1 ст. 268 ЦК України, які передбачають інші, ніж встановлені КАС України процесуальні строки, які по своєму терміну перевищують 6 місяців. По-перше, оскільки справа розглядається в рамках адміністративного судочинства. По-друге, така правова позиція, аналогічна спірної позиції позивачки, була предметом розгляду ВСУ та визнана такою, яка є помилковою (рішення ВСУ від 15.10.2013 №21-240а13).
На думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно застосував норми КАС України щодо порушення позивачем позовної давності при зверненні з позовом до адміністративного суду.
Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що ухвала підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195; 196; 199; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27 червня 2014 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.
Повний текст судового рішення виготовлений 10.10.2014 року.
Головуючий: О.В. Джабурія
Суддя: А.В. Крусян
Суддя: О.І. Шляхтицький