29 вересня 2014 року Справа № 50382/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.
суддів Левицької Н.Г., Сапіги В.П
за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011року по справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000381720/0 від 19.04.2011 року.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 4716 гривень сформовано з сум податкового кредиту за попередній звітний період, внаслідок утворення від'ємного значення зобов'язань з сплати податку на додану вартість, що утворена за наслідками господарських операцій по сплаті цього податку в ціні придбаних запчастин та матеріалів, які були використані для ремонту транспортних засобів, якими він здійснює свою підприємницьку діяльність та ремонту приміщення перукарні, де позивач також здійснює господарську діяльність..
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011року задоволено позовні вимоги. Суд виходив з того, що позивачем придбано запчастини для проведення ремонту транспортних засобів та меблі для облаштування перукарні, які використовуються у господарській діяльності. Зменшення податковим органом сум бюджетного відшкодування є помилковим, оскільки згідно законодавства реєстрація транспортних засобів проводиться лише на юридичних та фізичних осіб, а на СПД ФО не передбачено, подібне стосується реєстрації магазину. Всі придбані запчастини встановлені на автомобілі, які використовуються у власній господарській діяльності, так само як і меблі, що підтверджено актами списання запчастин та актами приймання виконаних робіт. Крім того, СПД ФО не є платником податку на прибуток, немає обов'язку вести бухгалтерський облік.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволені позову.
Покликання маються на те, що отримуючи статус підприємця, фізична особа не перестає бути учасником цивільних відносин і не позбавляється статусу фізичної особи. Не передбачено вважати майно, що перебуває в приватній власності фізичної особи основними фондами суб'єкта господарювання. Коли платник податку придбає матеріальні та нематеріальні активи, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, та сума ПДВ сплачено у зв'язку з таким придбанням, до складу податкового кредиту не включається.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що в період з 12.04 - 15.04.2011 року Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області проведено документальну виїзну позапланову перевірку достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 34759 гривні.
В ході проведення вказаної перевірки відповідачем встановлені порушення податкового законодавства, допущені позивачем, зокрема підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 4716 гривень.
Підставою для визначення вказаного порушення слугував висновок відповідача про те, що позивач до складу податкового кредиту включив суму податку на додану вартість від придбаних товарів, які не використовувались в підприємницькій діяльності за грудень 2010 року, а саме сум податку на додану вартість на закупівлю запчастин та ремонт транспортних засобів, оскільки фізична особа підприємець, фактично не є суб'єктом права власності на автомобілі, не має законних підстав щодо податкового кредиту з податку на додану вартість.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач здійснює підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії В01 №024373, а також здійснює ліцензійну діяльність автомобільного перевізника на підставі ліцензії серії АВ за №352719 виданої Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт». На всі транспортні засоби, які використовуються позивачем у господарській діяльності на дозволених видах робіт відповідно ліцензії, останнім отримані ліцензійні картки. Всі ці транспортні засоби відповідно до свідоцтв про реєстрацію, виданих Калуським ВРЕР УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області зареєстровані за позивачем, також в його власності перебуває будівля магазину та перукарні по вулиці Січових Стрільців (Червоноармійська) №8 «а»в місті Болехів Івано-Франківської області.
Відповідно до статті 13 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закону) визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пунктом 5.2 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.2 - 5.7 цієї статті.
Фізична особа підприємець не є платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерський облік, тому формує витрати тільки згідно з переліком статті 5 «Валові витрати» зазначеного Закону та не здійснює формування валових витрат за статтею 8 «Амортизація»цього ж Закону.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції, оскільки відсутність обов'язку вести бухгалтерський облік і обов'язку обліковувати основні засоби, що використовуються для ведення господарської діяльності підприємця фізичної особи не може бути перешкодою для включення до складу валових витрат сум грошових коштів сплачених за закупівлю запчастин та проведеного ремонту транспортних засобів, що використовуються таким підприємцем при провадженні господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт»
З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011року по справі № 2а-1427/11/0970 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.М. Обрізко
Судді Н.Г. Левицька
В.П. Сапіга
Повний текст виготовлено 06.10.2014 року.