29 вересня 2014 року Справа № 876/6791/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.
суддів Левицької Н.Г., Сапіги В.П.
за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Івано-Франківській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся адміністративним позовом до управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Івано-Франківській області (надалі - відповідач; Управління) про визнання незаконним та скасування наказу №20-К від 24.03.2014 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи, поновлення на посаді та на роботі, яку він займав до звільнення з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог покликання маються на те, що звільнення є незаконним, таким, що порушує процедуру звільнення, оскільки при застосуванні такого крайнього заходу, як звільнення, відповідач обмежився лише загальними посиланнями на систематичне невиконання ним своїх посадових обов'язків, не вказавши конкретно суть порушення та не представивши жодного доказу на підтвердження своїх висновків, також для звільнення позивача не надано згоди профспілкового органу, а питання про звільнення позивача розглядалося без його участі. Окрім цього, при звільненні, відповідачем не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Управління за №20-К від 24.03.2014 року «Про звільнення ОСОБА_1». Поновлено позивача на посаді, яку він раніше займав та стягнуто в його користь середню заробітну плату.
Суд виходив з того, що доводи відносно не проведення позивачем планувальних заходів та не здійснення рибоохоронної роботи не підтвердженні. З приводу масово роз'яснювальної роботи, то наявні ряд статей та публікації в місцевих друкованих засобах масової інформації з питань рибоохорони. Відтак організація не навела жодних конкретних фактів допущених позивачем невиконання обов'язків, а наведені загальні посилання.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та прийняти рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В основному покликання маються на те, що 24.12.2013 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, даний наказ не оскаржено. Після публікацій в засобах масової інформації проведено службове розслідування 17.03.2014 року, де встановлено ряд порушень. 24.03.2014 року винесено наказ про звільнення на підставі зокрема порушення вимог наказу № 65 від 06.11.2013 року «Про оперативну групу, рибоохоронні райони та рибоохоронні дільниці», оскільки самоусунувся, не здійснював загального керівництва, не проводив планування, масово - роз'яснювальну роботу, не залучав правоохоронні та природоохоронні органи, засоби масової інформації, що призвело до незадоволення громадськості. Жодного разу не виїжджав на рейди та не виконував наказ № 61 від 29.10.2013 року «Про встановлення заборони вилову водних біоресурсів на зимувальних ямах». Заходи на його виконання розроблено іншою особою, хоча відповідальним був позивач. Крім того по табелю перебування на роботі, позивач 13.01.2014 року був відсутній.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, прийшла до наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 01.11.2004 року працював на роботі в Управлінні охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Івано-Франківській області.
Наказом відповідача за №14-К від 04.02.2013 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу охорони водних біоресурсів Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Івано-Франківській області, присвоєно йому 10 ранг державного службовця.
Відповідно до статті 139 Кодексу законів про працю України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Вимогами статті 141 цього Кодексу передбачено, що власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержуватись законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.
Оскаржуваний наказ Управління №20-К від 24.03.2014 року про звільнення ОСОБА_1 містить у собі посилання на конкретні факти порушення позивачем своїх службових обов'язків, визначених посадовою Інструкцією начальника відділу охорони водних біоресурсів, з чим відповідно не можна погодитись із позицією місцевого суду.
Так, згідно п.1.1. Посадової інструкції начальника відділу охорони водних біоресурсів (надалі Інструкції) в Управлінні введено посаду начальника відділу виключно для організації та здійснення на водних об'єктах області роботи з охорони та відтворення водних біоресурсів (аналогічне зазначено в п. 2.2 - 2-Інструкції). Згідно п.1.2, 1.4 Інструкції, у своїй діяльності начальник відділу керується розпорядженнями ОДА, наказами Івано-Франківськрибоохорони та безпосередньо підпорядкований начальнику Управління. Крім того, зобов'язаний вчасно та якісно виконувати накази та розпорядження начальника Управління та його заступника (п.2.2-1). Виходячи з розділу II, пунктів 2.1-1, 2.1-2, 2.1-5, 2.1-6, 2.1-7 2.1-8-Інструкції на начальника відділу покладені обов'язки в повній мірі організовувати та спрямовувати роботу відділу на виконання завдань щодо реалізації державної політики у сфері охорони водних біоресурсів та регулювання рибальства.
Відтак, з огляду на наведене, не є аргументованими доводи позивача, що він не відповідає за роботу всього відділу, займаючи посаду начальника відділу охорони водних біоресурсів в Управлінні.
Разом з тим, виходячи з матеріалів справи, 02 вересня 2013 року на службовій нараді начальником Управління висловлені зауваження щодо недостатнього професійного виконання посадових обов'язків ОСОБА_1 та висловлено йому усне попередження.
На думку сторони відповідача, особлива недбалість до виконання свої посадових обов'язків проявилася також в період організації в області ярмарків. Згідно розпорядження Івано-Франківської ОДА від 20.09.2013 року № 632 «Про проведення ярмарків» Івано-Франківськрибоохороні було доручено забезпечити 4 ярмарки в Івано-Франківську живою рибою. Проте, 28 вересня, 5 та 12 жовтня 2013 року надходження живої риби на ярмарки було недостатнє, що призвело до визнання роботи Управління на колегії ОДА 21.10.2013 року як незадовільною. Причиною вказаного висновку є некомпетентність, непрофесійність виконання своїх службових обов'язків начальником відділу ОСОБА_1 та невміння ним правильно організувати роботу відділу, чим порушено ним п.2.1.-п.п.2., п.2.2.-п.п.2. Інструкції.
У виступах на цій же колегії журналіста ОСОБА_2 та представника громадської організації «Голос народу» також вказано на відсутність будь якої організації роботи відділу охорони водних біоресурсів щодо боротьби з браконьєрами, в тому числі особисто ОСОБА_1. В результаті вивчення ситуації, публічно озвученої на колегії, 6 листопада 2013 року видано наказ щодо перерозподілу рибоохоронних районів та дільниць у відділі рибоохорони, з метою покращення координації роботи відділу рибоохорони та ОСОБА_1 був переведений в Коломийський рибоохоронний район з меншим обсягом роботи.
03 грудня 2013 року за результатами проведення перевірки додержання вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення посадовими особами Управління, прокуратурою Івано-Франківської області винесено подання за №07/1/2-251вих-13 з вимогою, зокрема, притягнути до дисциплінарної відповідальності начальника відділу охорони водних біоресурсів - ОСОБА_1.
На підставі вищевказаного подання, з врахуванням пояснень позивача, в яких останній свою вину заперечував, 24 грудня 2013 року, на підставі наказу №85-К на ОСОБА_1, накладено дисциплінарне стягнення шляхом оголошення догани, з яким позивач ознайомився та правомірність застосування до нього такого виду стягнення не оскаржував.
В подальшому, 14 січня 2014 року винесено наказ про звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин, вчинений 13 січня 2014 року, однак в подальшому 17 січня 2014 року, згідно з наказом Управління за №3-К скасовано по причині звільнення позивача під час перебування на листку непрацездатності. Разом з тим, поважність відсутності позивача 13 січня 2014 року на робочому місці судом не встановлена, що свідчить про порушення позивачем обов'язків покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку ( п.8.2., п.9.3., п.9.5.- колективного договору, п.6.1.- правил внутрішнього трудового розпорядку). Службовим розслідуванням від 14.01.2014 року цей факт встановлений як прогул без поважних причин, про що відмічено в табелі виходу на роботу. Копія мається в матеріалах справи.
14 березня 2014 року громадськість міста Коломиї у своєму звернені до губернатора Івано-Франківської ОДА вказує на те, що Державна рибоохорона не виконує свою безпосередню роботу по захисту рибних запасів, більш того відомі випадки, коли працівники рибоохорони співпрацюють з браконьєрами. Така ситуація виникла тому, що протягом 2013 року та І кварталу 2014 року було здійснено тільки декілька рибоохоронних рейдів в Коломийський район.
Надалі, на підставі наказу №9 від 17.03.2014 року «Про проведення службового розслідування» комісією з службового розслідування проведено три засідання щодо розгляду відомостей, викладених у засобах масової інформації та на зборах громадськості рибалок-любителів Коломийського району, щодо можливих порушень чинного законодавства начальником відділу охорони водних біоресурсів ОСОБА_1, що відображені в Акті №3 про результати проведення службового розслідування від 24.03.2014 року
За наслідками розслідування було встановлено, що до цього призвело неналежне виконання посадових обов'язків начальником відділу ОСОБА_1. Останній не виконуючи вимоги наказу № 65 від 06.11.2013 року та п.2.2-п.п.1 -Інструкції, фактично самоусунувся від виконання посадових обов'язків, а саме за період дії наказу і на час його звільнення не здійснював загального керівництва Коломийським рибоохоронним районом, не проводив жодного планування роботи в ньому, не організовував та не проводив рибоохоронну (п.2.1.-п.п -п.п.2-Інструкції), та масово роз'яснювальну роботу на водоймах району та серед населення (п.4.21-Положення про Управління Івано-Франківськрибоохорони) не залучав до роботи правоохоронні та природоохоронні органи, засоби масової інформації (п.2.1.- п.п.5 Інструкції), що в кінцевому підсумку призвели до виникнення невдоволення серед жителів та рибалок Коломийського району, негативних публікацій в засобах масової інформації, виступах по телебаченню щодо оцінки роботи Івано-Франківськрибохорони.
Згідно наказу № 65 від 06.11.2013 року, ОСОБА_1 зобов'язаний здійснювати рибоохоронну роботу в Коломийському районі, тобто 1-3 рази в тиждень організовувати та особисто приймати участь в рибоохоронних рейдах у вказаному районі. Рейди, згідно наказу Державного комітету рибного господарства України від 06.12.1999 року № 158, проводяться відповідно до внутрішньо управлінського наказу і є обов'язковими для виконання. З часу дії наказу і до дня звільнення, позивач виписав тільки 3 накази на виїзд в Коломийський район, хоча минуло мінімум 18 тижнів, тобто 15 раз не виконав наказ начальника Управління.
Крім цього, ОСОБА_1 хоча й виписав за цей час 3 накази на виїзд в Коломийський район, однак рейди туди не здійснював, про що свідчать записи в робочих щоденниках членів його групи головних інспекторів Гордійчука А.В., Суходольського В.Ю., чим ще тричі порушив накази керівництва Управління.
Невиконання позивачем трудових обов'язків (п.8.1.- колективного договору, п.2.2.-п.п.2.1 - Інструкції) проявилося у невиконанні наказу № 61 від 29 жовтня 2013 року «Про встановлення заборони вилову водних біоресурсів на зимувальних ямах» в якому п. 5 було зобов'язано ОСОБА_1 створити пункти спостереження за зимівлею риби та здійснювати заходи щодо запобігання явищам задухи та загибелі водних біоресурсів. Згідно з цим наказом позивач мав визначити пункти спостереження, закріпити за ними відповідальних рибінспекторів та подати керівнику на затвердження заходи з попередження задухи риб у водоймищах Івано-Франківської області протягом зимового періоду.
Даний наказ позивач не виконав, за що отримав усне попередження про недопустимість невиконання наказів. Заходи були розроблені 22 січня 2014 року старшим інспектором сектора іхтіології ОСОБА_3, копія знаходиться в матеріалах справи.
Згідно розділу V посадової Інструкції, начальник відділу в межах чинного законодавства, несе відповідальність за неякісне або несвоєчасне виконання посадових обов'язків та бездіяльність. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не реагував на неодноразові зауваження керівництва Управління щодо покращення роботи відділу, самоусунувся від його керівництва своєю бездіяльністю.
На підставі встановлених порушень комісія з службового розслідування дійшла висновків про неналежне виконання позивачем своїх посадових обов'язків та доцільне застосувати до нього заходів дисциплінарного стягнення. Причому, як зазначено вище, до позивача вже було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Частиною 3 статтею 149 Кодексу законів про працю України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Такими, що системно порушують трудову дисципліну визнаються працівники, які мали дисциплінарне стягнення чи громадське стягнення за порушення трудової дисципліни і порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення.
Виходячи з цього, при звільненні працівника з підстав, передбачених даною нормою закону, відповідачем наведено конкретні факти допущеного позивачем невиконання обов'язків, зазначено, коли саме вони мали місце, які проступки він вчинив після застосування до нього стягнення.
Відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню, позаяк підставою звільнення послужило безпосереднє порушення позивачем трудової дисципліни та невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності не знятого заходу дисциплінарного стягнення.
Проаналізувавши вищенаведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198 п.3 ч.1, 202, 205, 207, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Івано-Франківській області задоволити, скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року по справі № 809/1297/14 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Івано-Франківській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.М. Обрізко
Судді Н.Г. Левицька
В.П. Сапіга
Повний текст виготовлено 06.10.2014 року.