08 жовтня 2014 року Справа № 10272/13/876
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,
з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,
а також сторін (їх представників):
від відповідача - Гузьо М.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської обл. на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.06.2013р. в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської обл. до Публічного акціонерного товариства «Квантор» про стягнення заборгованості по невідшкодованих витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, -
03.06.2013р. позивач Управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської обл. звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ «Квантор» на його користь 4686 грн. 24 коп. для відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах (а.с.3-4).
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.06.2013р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.33-35).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач Управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог (а.с.36-38).
В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що в силу Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач має право вимагати відшкодування заборгованості по витратах на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах. За лютий - травень 2013 року згідно розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку спірних пенсій нараховано до відшкодування суму в розмірі 4686 грн. 24 коп., вказаний борг частково сплачений підприємством. При цьому, сплаченими коштами частково погашено борг відповідача по іншому судовому рішенню, кошти зараховані в рахунок погашення минулої заборгованості в порядку календарної черговості виникнення боргу.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач ПАТ «Квантор» зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської обл. та відповідно до вимог ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є платником страхових внесків (а.с.6-7).
Заявлений позов стосується стягнення з відповідача сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», колишнім працівникам ПАТ «Квантор» ОСОБА_4 і ОСОБА_5, при цьому заборгованість відповідача перед пенсійним органом за лютий-травень 2013 року склала 4686 грн. 24 коп. (а.с.5).
Із матеріалів справи слідує, що впродовж лютого-травня 2013 року пенсійним органом було нараховано та виплачено вказаним у розрахунках особам (ОСОБА_4 і ОСОБА_5.) пільгові пенсії на загальну суму 7998 грн. 40 коп., що підтверджується копіями скерованих відповідачу Розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.8-11).
За змістом п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За правилами абз.4 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списками №№ 1 і 2, покриваються підприємствами та організаціями.
Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абз.5 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно.
Аналіз положень п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у контексті ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає підстави для висновку про те, що порядок за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Звідси, висновок суду першої інстанції про обов'язок відповідача відшкодувати пенсійному органу витрати на виплату та доставку пенсій, які призначені працівникам підприємства відповідно до пунктів «б»-«з» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Також позивачем дотримані вимоги Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затв. постановою правління Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки пенсійний орган скерував на адресу відповідача відповідні розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, що були отримані відповідачем 20.02.2013р., 19.03.2013р., 22.05.2013р. та 16.04.2013р. (а.с.8-11).
Скеровані на адресу відповідача розрахунки-повідомлення складені за формою додатка 6, затвердженого п.6.4 зазначеної Інструкції, яка є нормативно-правовим актом в розумінні ст.117 Конституції України.
Вказані розрахунки не оскаржувалися відповідачем, що сторонами не заперечується.
Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем були надані суду докази сплати розглядуваної заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зокрема, відповідно до наданих платіжних доручень відповідачем сплачено пенсійному органу наступні кошти:
№ 27 від 20.02.2013р. на суму 1046 грн. 78 коп. з призначенням платежу «пільгові пенсії за лютий 2013 року»;
№ 34 від 19.03.2013р. на суму 3036 грн. 89 коп. з призначенням платежу «пільгові пенсії за березень 2013 року»;
№ 49 від 29.04.2013р. на суму 1236 грн. 78 коп. з призначенням платежу «пільгові пенсії за квітень 2013 року»;
№ 71 від 27.05.2013р. на суму 677 грн. 95 коп. з призначенням платежу «пільгові пенсії за травень 2013 року».
Згідно пояснення Управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської обл. сплачені кошти були в порядку ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зараховані у погашення боргу по постанові Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.12.2011р. у справі № 2а-1970/3485/11 (сума боргу за цим рішенням становить 15753 грн. 15 коп.) (зворот а.с.37).
Між тим, вказане зарахування коштів не можна вважати правомірним, оскільки згідно з п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004р., кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.
За таких умов платежі для покриття пільгових пенсій слід вважати зарахованими саме за той період, який визначений платником у призначенні платежу.
Відповідач під час розгляду справи та в поданій апеляційній скарзі не навів положень чинного законодавства, які б дозволяли органам Пенсійного фонду України змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником.
При цьому, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги покликання позивача на положення ч.5 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки вона втратила чинність з 01.01.2011р. згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Окрім цього, колегія суддів враховує, що зарахування сплачених коштів проведено пенсійним органом в рахунок погашення боргу, стягнутого за рішенням суду, що підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби.
Таким чином, у позивача відсутні повноваження щодо зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником у платіжному дорученні про сплату коштів на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
З урахуванням наведеного, заявлений позов є безпідставним, а тому не підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської обл. на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.06.2013р. в адміністративній справі № 819/1472/13-а залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: М.В.Костів
Н.В.Савицька