Справа № 594/1065/14-ц
30 вересня 2014 року
Борщівський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Денисової Т.С.
з участю секретаря Козар Т.І.
представника позивача Сперкач І.О.
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача - приватного підприємства "Редакція газети "Галицький вісник плюс" Довгошиї П.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Борщеві цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Провідна" до ОСОБА_1, приватного підприємства "Редакція газети "Галицький вісник плюс" про захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,
Позивач приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "Провідна" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1, приватного підприємства "Редакція газети "Галицький вісник плюс" про захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, в якому просить визнати інформацію про приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "Провідна", поширену у газеті «Галицький вісник плюс», НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право ПрАТ «СК «Провідна» на недоторканість ділової репутації, та зобов'язати відповідачів спростувати недостовірну інформацію про приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "Провідна", поширену у вищевказаній газеті, у спосіб, у який була поширена недостовірна інформація, а також стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача моральну шкоду, завдану поширенням такої інформації у розмірі 45000 гривень.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у газеті «Галицький вісник плюс», НОМЕР_1 надрукована стаття під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2» автором якої є ОСОБА_1. Тираж газети 2200 примірників. У статті відповідач звертається до голови Борщівської райдержадміністрації ОСОБА_2 із проханням, дослівно - «розглянути доцільність перебування і роботи на теренах нашого району проросійської страхової компанії «Провідна». В той час, як народ України матеріально підтримує нашу армію в боротьбі з віроломним московським окупантом, група проросійських страхових компаній («Провідна», «Наста», «ІНГО-Україна», «ПРО100страхування», «АС-Альфа страхування») заробляють на наших людях і надають в бюджет Росії колосальні кошти. Тільки за 9 місяців 2013 року було перераховано понад півтора мільярда гривень».
Викладену відповідачем ОСОБА_1 в статті інформацію позивач вважає недостовірною та такою, що позиціонує позивача «як проросійську страхову компанію» та звинувачує «... у зароблянні на наших людях» та у здійсненні фінансування Російської Федерації шляхом надання до бюджету Росії колосальних коштів, «... за які Росія може придбати велику кількість смертоносної зброї, з якої вбиватиме наших хлопців на Сході України.». Зазначає, що наведені у статті висловлювання автора статті свідчить про його бажання переконати читачів газети у відсутності у позивача юридичного та морального права працювати в Україні, оскільки Позивач «... заробляє на українцях гроші для агресора, який нищить українців.».
Стверджує, що метою поширення відповідачем у газеті негативної інформації було саме бажання завдати шкоду діловій репутації позивача як страховика, зганьбити його в очах клієнтів, партнерів, потенційних та теперішніх страхувальників, заплямувати його репутацію страховика, з надією безкарно скористатися в особистих цілях (Відповідач 1 є працівником іншої страхової компанії) загальним вкрай негативним ставленням суспільства до всього, що пов'язане з Російською Федерацією. Більшість читачів газети після прочитання в статті негативної та неправдивої інформації про позивача сприйняли її як достовірну та правдиву, в зв'язку з чим у них виникло відторгнення позивача, як можливого страховика, що призвело до зниження як престижу, так і підриву довіри до діяльності позивача у регіоні розповсюдження засобу масової інформації та до зниження конкурентоздатності позивача, перешкоджанні його вільній підприємницькій діяльності, дискредитації способу ведення чи результатів його господарської (підприємницької) діяльності.
Поширення відповідачем такої недостовірної інформації завдало позивачу моральної шкоди, що виражається у зниженні престижу та підриву довіри до діяльності позивача як до страхової компанії у регіоні розповсюдження засобу масової інформації, створенні негативного іміджу, як про страховика, який підтримує та фінансує військову агресію Російської Федерації на сході України, в порушеннях організаційної діяльності позивача в цілому, порушенні найважливіших параметрів його організаційного клімату, руйнуванні його стратегічного планування.
Відповідачі по справі подали письмові заперечення на позовні вимоги, в яких, зокрема, відповідач ОСОБА_1 зазначив, що у своєму зверненні до голови Борщівської РДА, яке подав для публікації в газеті «Галицький вісник плюс» використав інформацію, яку отримав в мережі Інтернет на сайтах державних установ, ЗМІ та самої юридичної особи. Звертаючись до керівника органу місцевої виконавчої влади, висловив свою думку про те, що в стані війни з Росією проросійські підприємства і установи не мають морального права працювати в Україні і не повинні мати юридичного права на це, оскільки, проросійські підприємства і установи заробляють на українцях гроші і виводять капітали за межі України, частина з яких використовується для потреб агресора.
Приватне підприємство "Редакція газети "Галицький вісник плюс" у письмовому запереченні звертає увагу, що в газеті опубліковано не статтю журналіста, а звернення мешканця м.Борщева ОСОБА_1 до керівника органу виконавчої влади, що регламентовано Законом України «Про звернення громадян», викликане складною політичною ситуацією, створеною в нашій державі Російською Федерацією, котра відкрито підтримує терористів на сході України, постачаючи їм озброєння, амуніцію, посилаючи своїх військовиків воювати на боці терористів. Стверджує, що редакція не зобов'язана і не має права впливати на зміст персонального звернення громадянина, гарантуючи таким чином останньому свободу слова та виявлення думки. Звертає увагу, що зміст опублікованого звернення не стосується саме позивача. Текст звернення викладений в жанрі публіцистики, є наявними авторська оцінка явищ та спонукання до висновків. Фактично автор вдався до оціночних суджень. Останній припускає, що російські акціонери отримують прибутки, адже це закономірна річ у бізнесі, а якщо отримують прибутки, то, звісно, сплачують податки у своїй державі.
Представник позивача І.О.Сперкач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просить задовольнити позов з підстав, наведених у позовній заяві та надала суду пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що, як громадянин України, вболіваючи за долю країни, вважав за необхідне долучитися до викриття російського капіталу, що працює в Україні.
Представник відповідача - приватного підприємства "Редакція газети "Галицький вісник плюс" Довгошия П.І. в судовому зсіданні позов також не визнав та пояснив, що інформація, викладена в опублікованому у газеті зверненні ОСОБА_1 до керівника органу місцевої виконавчої влади, є оціночним судженням автора. Газета, публікуючи таке звернення особи дотрималась вимог Конституції України щодо права на свободу думки і слова, не порушила жодних обмежень, встановлених у законодавчих актах про пресу та інформацію. Вважає, що позивачем не доведено поширення недостовірної інформації та не доведено, що поширена інформація порушила особисті немайнові права юридичної особи.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові документи, оцінивши докази, надані сторонами, вважає, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 у газеті «Галицький вісник плюс», НОМЕР_1, надруковано звернення ОСОБА_1 від 22 липня 2014 року під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2» наступного змісту: «Голові Борщівської районної державної адміністрації ОСОБА_2. Прошу розглянути доцільність перебування і роботи на теренах нашого району проросійської страхової компанії «Провідна». В той час як народ України матеріально підтримує нашу армію в боротьбі з віроломним московським окупантом, група проросійських страхових компаній («Провідна», «Наста», «ІНГО-Україна», ПРО100страхування», «АС-Альфа страхування») заробляють на наших людях і надають в бюджет Росії колосальні кошти. Тільки за 9 місяців 2013 року було перераховано понад півтора мільярда гривень. За ці гроші Росія може придбати велику кількість смертоносної зброї, з якої вбиватиме наших хлопців на Сході України. Не мають морального і не повинні мати юридичного права такі підприємства і установи працювати в Україні і заробляти на українцях гроші для агресора, який нищить українців.»
Відповідно до ст. 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати, таким чином.
Вирішуючи спір щодо порушення особистого немайнового права позивача на недоторканність ділової репутації, судом враховано вимоги ст.34 Конституції України, якою кожному гарантується право на свободу думки та слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, та положення ст.40 Конституції України, якими визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, сторінки 5-ої газети «Галицький вісник плюс», НОМЕР_1, в колонці під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», надруковано звернення ОСОБА_1, м.Борщів, від 22 липня 2014 року до голови Борщівської районної державної адміністрації ОСОБА_2.
Даний факт визнаний сторонами в судовому засіданні, а тому додатковому доказуванню не підлягає, що обумовлено ч.1 ст.61 ЦПК України.
Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що житель м..Борщева ОСОБА_1 при зверненні до керівника органу виконавчої влади скористався своїм конституційним правом.
При вирішенні питання щодо поширення інформації, що стосується саме позивача, та поширення недостовірної інформації, судом враховано положення п.19 Постанови №1 Пленуму ВСУ від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», за якими, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до ч.2 ст.47-1 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведеності їх правдивості.
Таким чином, відповідно до ст.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського сулу з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Зі змісту оскаржуваної статті вбачається, що опубліковане в газеті звернення громадянина до органу виконавчої влади стосується діяльності ряду страхових компаній («Провідна», «Наста», «ІНГО-Україна», ПРО100страхування», «АС-Альфа страхування»), в тому числі, позивача по справі, а спірна інформація є критичною оцінкою цієї діяльності.
Суд також вважає, що викладені у зверненні, як вказує позивач, фактичні дані: «Тільки за 9 місяців 2013 року було перераховано понад півтора мільярда гривень» - стосуються усіх страхових компаній, зазначених у зверненні, та є припущенням відповідача ОСОБА_1, оскільки цифра є не конкретною.
Крім того, позивач скористався своїм правом, 22 серпня 2014 року звернувся до редакції газети «Галицький вісник плюс» із листом про спростування недостовірної інформації. В номері газети «Галицький вісник плюс» за ІНФОРМАЦІЯ_3 опубліковано відповідь - власне тлумачення позивачем справи, з чим позивач не погоджується, в судовому засіданні наполягає на офіційному спростуванні газетою недостовірної інформації.
Згідно з положеннями ст.ст.94,277 ЦК України і ст.10 ЦПК України, обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Позивачем у встановленому порядку не доведено спричинення йому відповідачами моральної шкоди і належним чином не обґрунтований заявлений ним розмір моральної шкоди.
Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, позивачем в судовому засіданні не доведено, що в газеті «Галицький вісник плюс» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», опублікованій за зверненням жителя м.Борщева ОСОБА_1, наявні завідомо неправдиві відомості, а не оціночні судження відповідача, метою яких було виконання громадського обов'язку, що свідчить про те, що позивачем не доведено наявності у відповідача ОСОБА_1 та співвідповідача ПП «Редакція газети «Галицький вісник плюс» фактичної мети приниження ділової репутації позивача.
За таких обставин, суд приходить до висновку про безпідставність, необґрунтованість вимог позивача та відмові в позові в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, в зв'язку з відмовою в позові, судові витрати понесенні позивачем залишаються за стороною.
Керуючись ст.ст.34,40 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року №8-рп/2003, ст.47-1 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ, ст.37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 року № 2782-ХІІ, ст.65 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993 року № 3759-ХІІ, ст.ст.94, 277 ЦК України, ст. ст.10,11,60,88,212,218 ЦПК України, суд
У задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Провідна" до ОСОБА_1, приватного підприємства "Редакція газети "Галицький вісник плюс" про захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Судові витрати, понесені сторонами, покласти на них у межах в яких вони їх понесли.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення через Борщівський районний суд до апеляційного суду Тернопільської області.
Головуючий: підпис
З оригіналом згідно.
Суддя Борщівського районного суду Денисова Т.С.