10 жовтня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого - судді : Оніпко О.В., суддів : Хилевича С.В., Собіни І.М.
секретар судового засідання - Пиляй І.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рокитнівського районного суду від 27 червня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до виконкому Вежицької сільської ради Рокитнівського району Рівненської області, Вежицької сільської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -
Рішенням Рокитнівського районного суду від 27 червня 2014 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково : визнано за позивачем ІНФОРМАЦІЯ_1, жителем АДРЕСА_1 право власності на спадкове майно, а саме : на 1/ 2 частину житлового будинку, господарських будівель та споруд АДРЕСА_2, що залишилося після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.
В поданих на рішення в межах строку апеляційного оскарження апеляційній скарзі від 22.07.2014 р. та доповненнях до неї , ОСОБА_1 вважає його незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що він не був повідомлений судом про дату розгляду справи. Також, судом не враховано, що спадкодавець ОСОБА_3 фактично постійно проживала у с. Вежиця Рокитнівського району, хоча зареєстрована була у м. Києві. Це стверджується і довідкою № 13 від 10.01.2014 р., випискою з погосподарської книги. Належність на праві власності житлового будинку ОСОБА_3 підтверджується технічним паспортом та довідкою виконкому Вежицькоюї сільради від 18.07.2014 р. за № 968.
Згідно з витягом з рішення від 24.11.1998 р. за № 43, його батьку ОСОБА_4 було передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування вже існуючого житлового будинку, площею 0, 25 га та для ведення підсобного господарства, площею 0, 18 га в межах населеного пункту с. Вежиця. Будинок був збудований під час шлюбу його батьками, тому є спільною сумісною власністю подружжя.
ІНФОРМАЦІЯ_3 його батько помер. Згідно зі ст. ст. 370, ч. 2 ст. 372 ЦК України, частки співвласників майна є рівними, суд не може змінювати розмір частки і для оформлення права на спадщину законом не вимагається визначення частки спадкодавця.
Порушено вимоги ст.ст.1268,1270 ЦК України, оскільки ОСОБА_3 постійно проживала разом з чоловіком ОСОБА_4 та не заявляла про відмову від спадщини після його смерті . Спадщина належить спадкоємцю з дня її відкриття і не оформлення
Головуючий у 1-й інст. - Феха Т.С.
Провадження № 22ц/787 /1812/2014 Доповідач - Оніпко О.В.
свідоцтва про право на спадщину не позбавляє його такого права. Вказані обставини встановлені судом та відображені у рішенні. Відповідач - виконком Вежицької сільради всі позовні вимоги визнав повністю, однак судом ця обставина проігнорована. Просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення.
Також позивач просив долучити до матеріалів справи письмові свідчення осіб, зазначених ним у доповненнях до апеляційної скарги (а.с. 124) , однак самих свідчень ним не було додано до скарги, а також довідку Голови благодійної організації « Будинок милосердя Рокитнівщини « ( а.с.146) та виписку з погосподарської книги Вежицької сільської ради за період 2001-2005 р.р. ( а.с. 147).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1-ї інстанції, колегія суддів приходить до висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.
28.04.2014 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконкому Вежицької сільської ради Рокитнівського району Рівненської області про визнання права власності за померлою.
У позовній заяві вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його батько ОСОБА_4, а
ІНФОРМАЦІЯ_2. померла його мати - ОСОБА_3, яка 15.05.2008 р. склала заповіт, згідно з яким все своє майно, що буде їй належати на день її смерті, з чого б воно не складалося , де б воно не знаходилося, заповідала йому.
22.04.2014 р. він подав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу заяву про прийняття ним спадщини після смерті матері, однак свідоцтво про право на спадщину він не може отримати через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно - житловий будинок.
Просив суд визнати за померлою ОСОБА_3 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2.
21.05.2014 р. ОСОБА_1 подав до суду зміни та доповнення до позову та просив суд визнати за ним право власності на все майно після смерті ОСОБА_3, що складається з житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_2 ( а.с. 44-46).
Ухвалами Рокитнівського районного суду від 17.06.2014 р. залучено до участі у справі співвідповідача - ОСОБА_2 та Вежицьку сільську раду Рокитнівського району ( а.с. 60-61).
Як вбачається з матеріалів справи, батьками позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 під час шлюбу протягом 1972-1976 р.р. було збудовано житловий будинок АДРЕСА_2.
Вказана обставина стверджується поясненнями сторін, довідкою виконкому Вежицької сільради від 13.01.2014 р. за № 16, довідкою від 23.04.2014р. за № 576, витягом з рішення виконкому за № 43 від 24.11.1998р. про передачу безкоштовно у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0, 25 га та ведення особистого підсобного господарства, площею 0, 18 га, технічним паспортом на вказаний будинок від 27.03.2014 р. ( а.с. 12, 13, 22-26, 27) .
Згідно з листом КП РОБТІ від 02.04.2014 р. за № 1152, право власності на вказаний будинок з надвірними будівлями не зареєстровано ( а.с. 14).
Виходячи з вищенаведених обставин та вимог законодавства, що діяло на момент спорудження подружжям ОСОБА_3 будинку та не передбачало обов»язкової реєстрації права власності на нерухоме майно, тобто, виникнення права власності не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1.07.2004 р. « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», колегія суддів приходить до висновку про належність спірного будинковлодіння останнім за життя на праві власності.
Згідно з діючим на час створення спільного сумісного нерухомого майна ОСОБА_4 та ОСОБА_3, діяли норми КпШС УРСР, тому місцевий суд безпідставно послався у рішенні на вимоги норм СК України .
Відповідно до ст.22 КпШС УРСР, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Статтею 28 цього Кодексу у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Таким чином, будинок АДРЕСА_2 за життя належав на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у рівних частках.
Після смерті батька позивача, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, відкрилася спадщина на належну останньому 1/ 2 частку спірного будинку.
Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду про те, що ОСОБА_3 не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, оскільки на час його смерті разом з ним не проживала і була зареєстрована у м. Києві , що стверджується ксерокопією паспорта останньої на а.с. 16.
Сама по собі реєстрація за іншим місцем проживання не свідчить про фактичне місце проживання спадкоємця на час смерті спадкодавця, крім того, вказаний висновок суду спростовується довідками сільського голови від 10.01.2014 р. за №13, від 18.07.2014 р. за № 968, від 25.07.2014 р. за № 981 про те, що ОСОБА_3 дійсно постійно проживала до дня смерті на території сільради за адресою : АДРЕСА_2, хоча зареєстрована не була, після смерті чоловіка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 була головою даного господарства (особовий рахунок НОМЕР_1) (а.с. 7, 125, 146).
Також, згідно з довідкою сільського голови від 10.01.2014 р. за № 13, разом з ОСОБА_3 за вказаною адресою постійно проживав та проживає по даний час її син - ОСОБА_2, 1956 р. народження. Вказані обставини ствердив також позивач у судовому засіданні апеляційної інстанції .
Як зазначав позивач, окрім нього та ОСОБА_2, у батьків було ще троє дітей, які на даний час живі, тобто, ще є рідний брат ОСОБА_5 та дві сестри ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які не проживали разом з батьками та із заявами до нотаріальної контори в порядку ст. 1269 ЦК України не зверталися і не заявляли про своє право на частку у спадковому майні, а тому згідно з ч. 1 ст. 1272 ЦК України, є такими, що не прийняли спадщину, як після смерті батька ОСОБА_4, так і після смерті матері ОСОБА_3
Частиною 3 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з ч. 5 цієї статті , незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Таким чином, у відповідності до ст. 1261 ЦК України, після смерті ОСОБА_4, батька сторін, спадщину, як спадкоємці першої черги за законом, прийняли ОСОБА_3, ОСОБА_2 у рівних частках ( кожен по 1/4 частини спірного будинковолодіння), однак її не оформили.
Позивач після смерті батька спадщину не прийняв, оскільки не вчинив дій, передбачених ст. 1269 ЦК України.
Після смерті матері позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2., відкрилася спадщина на належні останній 3/ 4 частини будинковолодіння АДРЕСА_2.
На підставі заповіту ОСОБА_3 від 15.05.2008 р., позивач є спадкоємцем всього, належного їй на день смерті майна, де б воно не було та з чого б воно не складалося ( а.с.8).
Через відсутність правовстановлюючих документів на спірне спадкове нерухоме майно, постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 22.04.2014 р. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ( а.с. 9).
У зв»язку із вищезазначеними обставинами, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення, а позовні вимоги до виконкому Вежицької сільради Рокитнівського району та до Вежицької сільської ради Рокитнівського району є безпідставними і до задоволення не підлягають, оскільки права позивача останніми не порушено.
Виходячи з наведеного, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі - про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та про визнання за ним права власності на спадкове майно - на 3/ 4 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_2.
Також на підставі ст.88 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з ОСОБА_2 на користь позивача підлягають до стягнення понесені ним та документально підтверджені судові витрати у сумі 888 грн.75 коп.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, ст. ст. 1233, 1261, 1268, 1270 ЦК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Рокитнівського районного суду від 27 червня 2014 р. - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до виконкому Вежицької сільської ради Рокитнівського району Рівненської області, Вежицької сільської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково : визнати за ОСОБА_1, як за спадкоємцем за заповітом від 15.05.2008 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8.( реєстровий № 2321) право власності на спадкове майно, а саме : на ? частини житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованих за адресою : АДРЕСА_2, що залишилося після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.
В решті в позові ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 888 грн. 75 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Головуючий
Судді :