79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.01.07 Справа№ 4/2306-27/326
За позовом: ТзОВ “Ексімбуд», м. Київ
До відповідача: ЗАТ “Завод комунального транспорту», м. Львів
Про стягнення 186 321,29 грн.
Суддя Н.Судова- Хомюк
В судовому засіданні були присутні:
Від позивача: Майоров О.Ю. - представник
Від відповідача: не з»явився
Суть спору:
Позовні вимоги заявлені ТзОВ “Ексімбуд», м. Київ до ЗАТ “Завод комунального транспорту», м. Львів про стягнення 186 321,29 грн. заборгованості.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору, що підтведжується повідомленням про вручення поштового відправлення, котре знаходиться в матеріалах справи.
Суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та вирішення спору по суті у відсутності представника відповідача, згідно ст. 75 ГПК України.
В процесі судового розгляду суд встановив.
Згідно видаткових накладних №РН-0000478 від 11.11.2003 р., №РН -0000516 від 01.12.2003 р., №РН - 0000522 від 03.12.2003 р., №РН -0000550 від 18.12.2003 р., №РН -0000559 від 26.12.2003 р., №РН -0000019 від 26.01.2004 р., №РН -0000155 від 07.05.2004 р., №РН -0000167 від 18.05.2004 р., №РН -0000169 від 19.05.2004 р.. №РН -0000416 від 17.09.2004 р., №РН -0000488 від 19.10.2004 р., №РН -0000168 від 26.05.2005 р., позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 465 768,55 грн. на підставі довіреностей, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Відповідч зобов»язався оплатити вартість поставленого товару на підставі рахунків -фактур, виставлених позивачем.
Однак, відповідач провів часткову оплату отриманого товару, сплативши 299 412,53 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача залишок вартості неоплаченого товару з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 180 305,13 грн., а твкож 3% річних, що становлять 6016,16 грн та судові витрати.
Заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно оцінивши подані докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав:
Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.06.2006 р. у справі №6/77-5/100 про банкрутство ЗАТ “Завод комунального транспорту» затверджено реєстр вимог кредиторів . Ухвалою від 04.10.2006 р. у справі №6/77-5/100 судом запроваджено процедуру санації боржника і встановлено термін її проведення до 4 жовтня 2007 р.
Згідно ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів -зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з ч.6 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не поширюється дія мораторію.
Відповідно до ст.14 вказаного закону, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.
В судовому засідання з»ясовано, що заборгованість, яка є предметом даного спору, виникла до моменту порушення провадження у справі про банкрутство, а тому позивач, з урахуванням Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», набув статусу конкурсного кредитора з усіма правами і обов»язками, які передбачені чинним законодавством.
Враховуючи вищенаведене, мораторій поширюється на задоволення вимог конкурсних кредиторів за грошовими зобов»язаннями та зобов»язаннями щодо сплати податків і зборів (обов»язкових платежів), а також на задоволення вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, які виникли в зв»язку з відмовою боржника від виконання зобов»язань, у порядку, передбаченого ч.10 ст.17 зазначеного закону.
Встановлення у вказаному законі особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (оскільки ст.12 зазначеного закону передбачено введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з порушенням провадження у справі), а спрямоване на забезпечення визначеності об»єму його майна протягом усієї процедури банкрутста, створення необхідних умов як для подолання неплатоспроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що проявляється у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав ї законних інтересів, забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом.
Під час провадження у справі про банкрутство недопустимим є індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника, яке входить до конкурсної маси, як такого, що порушує права і законні інтереси інших кредиторів та учасників провадження у справі про банкрутство і суперечить встановленому законом спеціальному регулюванню.
Враховуючи вищенаведе, суд вважає, що позовні вимоги не обгрунтовані, не доведені матеріалами справи та не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст.12,14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст.33,43,49,82,83,84,85,116-118 ГПК України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Суддя Судова-Хомюк Н.М.