Справа №592/6541/14-ц
Провадження №2/592/1694/14
12.09.2014 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми в особі судді Князєва В.Б., при секретарі Кучерявій Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ „СНВО ім. Фрунзе", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у м. Суми про відшкодування моральної шкоди, -
встановив:
Позивач свої вимоги мотивує тим, що з 08.08.1973 р. по 28.12.1999 р. перебувала у трудових відносинах з товариством. 28.12.1999 р. її було звільнено за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності.
Внаслідок неналежних умов праці на робочому місці позивач отримав професійне захворювання: Пневмоконіоз, пиловий бронхіт І-ІІ ст. Вібраційна хвороба І-ІІ ст. Синдром вегето-сенсорної поліневропатії верхніх кінцівок. Розповсюджений спондильоз, спондилоартроз з лівосторонньою люмишалгією профгинезу. Нейросенсорна туговухість легкого ступеню профгинезу (основний діагноз). Хронічний гастрит з пониженою секрецією (супутній діагноз). Силікоз І ст. pq/p, 2/2, пізній розвиток, пиловий бронхіт II ст. у фазі загострення, з помірно вираженим астмоїдним синдромом. Емфізема легень II ст., ДН II ст. Захворювання професійне. Стійке резидуальне явище вібраційної хвороби І-ІІ ст. (вегетативно-сенсорної полі невропатії в/кінцівок і двосторонній плечево-лопатковий периартрит з контрактурою плечових суглобів). Захворювання професійне. Спондилоартроз поперково-коришкового відділу хребта з коришковим синдромом L5-S1. Захворювання професійне. Нейросенсорна туговухість з помірним ступенем зниження слуху III ст. професійного характеру (основний діагноз). IXC, атеросклеротичний кардіосклероз. Гепатит II ст. СН І ст. Дисциркуляторна енцефалопатія І-ІІ ст. (атеросклеротична-гіпертонічна) з лікворно-венозною дисциркуляцією (супутній діагноз).
Причиною виникнення професійного захворювання згідно акту № 207 від 04.10.1996 р. і акту № 29 від 25.06.2004 р. є неефективність використання засобів індивідуального захисту органів слуху, дихання; довготривала дія підвищеного рівня шуму, вібрації, пилу; переміщення вантажів з перевищенням допустимих норм; недосконалість технологічних процесів.
Відповідно до Акту огляду МСЕК від 06.10.2004 р. ступінь втрати професійної працездатності становить 85% та встановлено ІІ групу інвалідності з приводу профзахворювання - безтерміново. Тому позивач просить стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у м. Суми моральну шкоду у розмірі 7500 грн. та з ПАТ „СНВО ім. Фрунзе" - 18000 грн.
Представник ПАТ „СНВО ім. Фрунзе" в судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні за наступних підстав. Згідно п. 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених Постановою КМУ від 23.06.1993 р. № 472 та чинних до 01.04.2001 року, з 01.04.2001 р. по 20.03.2007 р. ст.ст. 1, 21, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ст. 255 КЗпП України, ст. 9 Закону України «Про охорону праці», відповідно до яких відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". В 1999 р. позивачеві товариством була виплачена моральна шклда. Крім того, позивачем не надано доказів спричинення моральної шкоди, розміру моральної шкоди, порядку її оцінки. Зважаючи на вищевикладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник Відділення в м. Суми Виконавчої дирекції Управління у Сумській області Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог за наступних підстав. Згідно висновку МСЕК від 22.12.1999 р. встановлено 70 % стійкої втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, встановленим 04.10.1996 р. Згідно висновку МСЕК від 26.01.2004 р. встановлено 75 % стійкої втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, встановленим 04.10.1996 p. Згідно висновку МСЕК від 01.09.2004 р. встановлено 85 % стійкої втрати професійної працездатності, у тому числі 10% (безтерміново) - первинно у зв'язку з професійним захворюванням, встановленим 25.06.2004 p., відповідно з якою потерпілому виплачена одноразова допомога у розмірі 6528 грн., яка за своєю суттю компенсує моральний аспект страхового випадку. Станом на 12.09.2014 року потерпілому встановлено 85% стійкої втрати професійної працездатності по двом страховим випадкам, по яким ОСОБА_1 щомісячно відшкодовується сума втраченого потерпілим заробітку, яка на сьогодні складає 2751,63 грн. Таким чином, Фонд належним чином виконує всі покладені на нього обов'язки, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасною випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Також зазначив, що згідно ст. ст. 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції, що діяла з 01.04.2001 року до 01.01.2006 року, було встановлено обов'язок Фонду провести потерпілому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому такої шкоди. За змістом наведених норм Закону право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплата за моральну шкоду виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК. Як зазначалося вище, згідно висновку МСЕК від 01.09.2004 р. встановлено 85 % стійкої втрати професійної працездатності, у тому числі 10% - первинно у зв'язку з професійним захворюванням встановленим 25.06.2004 p., відповідно з якою потерпілому виплачена одноразова допомога у розмірі 6528 грн., яка за своєю суттю компенсує моральний аспект страхового випадку. Таким чином, право на вимогу щодо відшкодування моральної шкоди у позивача виникає по 10 % стійкої втрати працездатності, які були встановлені в межах дії норм Закону про відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду. Крім того, представник Відділення в м. Суми Виконавчої дирекції Управління у Сумській області Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України вважає, що позивачем пропущений трирічний строк звернення до суду.
Судом встановлено, що з 08.08.1973 р. по 28.12.1999 р. позивач перебував у трудових відносинах з товариством. 28.12.1999 р. позивача було звільнено за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності, що підтверджується фотокопією з трудової книжки позивача (а.с. 6-7).
Внаслідок неналежних умов праці на робочому місці позивач отримав професійне захворювання, що підтверджується актами розслідування професійного захворювання № 207 від 04.10.1996 р. і № 29 від 25.06.2004 р. (а.с. 8, 10).
Згідно висновку МСЕК від 09.01.2002 р. позивачеві встановлено 70 % стійкої втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, встановленим 04.10.1996 р., та ІІ групу інвалідності на 2 роки. Згідно висновку МСЕК від 04.02.2004 р. ОСОБА_1 встановлено 75 % стійкої втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, встановленим 04.10.1996 p. Згідно висновку МСЕК від 06.10.2004 р. позивачеві встановлено 85 % стійкої втрати професійної працездатності (безтерміново), у тому числі 10% - первинно, у зв'язку з професійним захворюванням, встановленим 25.06.2004 p., та ІІ групу інвалідності - безтерміново (а.с. 20-23, 24-27, 28-31, 36-39, 40-43).
Згідно висновку МСЕК від 29.10.1996 р. ОСОБА_1 встановлено 50 % стійкої втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням та встановлено ІІІ групу інвалідності на 1 рік (а.с. 32-35).
Суд вважає, що ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» не створило належних умов праці на робочому місці позивача, внаслідок чого позивач отримав професійне захворювання.
Згідно протоколу № 1 від 13.01.1999 р. засідання комісії по розгляду заяв працівників про видачу направлень на МСЕК було вирішено виплатити ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а.с. 18).
В справі є достатні докази, які свідчать про те, що небезпечні і шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, позовна давність не поширюється. Саме з позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я звернувся позивач до суду, тому суд вважає, що до цих вимог позовна давність не застосовується.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони не мають зворотної дії в часі.
Отже, оскільки професійне захворювання у позивача було виявлено у жовтні 1996 року та ступінь втрати працездатності безстроково повторно встановлена актом огляду МСЕК від 06.10.2004 р., а згідно протоколу № 1 від 13.01.1999 р. засідання комісії по розгляду заяв працівників про видачу направлень на МСЕК ОСОБА_1 товариством виплачено моральну шкоду у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,тому відшкодовувати моральну шкоду позивачу повинен Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання, а не товариство, оскільки Фонд згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" станом на жовтень 2004 р. сплачував грошові суми за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує обсяг заподіяних позивачеві моральних страждань, а також фізичних страждань, характер і тривалість цих страждань; стан здоров'я потерпілого та те, що йому встановлено 85 % втрати професійної працездатності й ІІ групу інвалідності з приводу профзахворювання безтерміново, вік, наслідки професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
З урахуванням цих обставин суд визначає моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню позивачеві, в розмірі 5250 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 57-60, 62, 64, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 1167 ЦК України, ст. 2371 КЗпП України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ПАТ „СНВО ім. Фрунзе", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у м. Суми про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у м. Суми на користь ОСОБА_1 5250 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „СНВО ім. Фрунзе" про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.Б. Князєв