Справа № 591/6034/14-к
Провадження № 1-кп/591/372/14
13 жовтня 2014 року Зарічний районний суд м. Суми у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченої - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження №12014200440002600 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , урожениці м. Суми, українки, громадянки України, освіта вища, не працюючої, не заміжньої, перебуваючої у декретній відпустці, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої 14.06.2007р. Ковпаківським районним судом м. Суми за ч.2, 3, 4 ст.190, 70, 71 КК Україні до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла; 02.02.2011р. постановою Уманської міськрайсуду звільнено умовно-достроково від відбування основної міри покарання на невідбуту частину покарання - 1 рік 4 місяці 24 дні; обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, -
Наприкінці березня ОСОБА_4 через спільних знайомих познайомилася з ОСОБА_5 . В ході спілкування їй стало відомо, що ОСОБА_5 намагається отримати кредит, однак в банківських установах йому кредит не оформлюють. Тому, обвинувачена запропонувала допомогти ОСОБА_5 в отриманні кредиту в ПАТ «ОТП Банк», ОСОБА_5 погодився на допомогу з боку ОСОБА_4
07.04.2014р. ОСОБА_5 оформив кредит в ПАТ «ОТП Банк» та отримав банківську картку даного банку, на яку були зараховані грошої кошти на загальну суму 15000 грн. В подальшому ОСОБА_5 на протязі 2 місяців, що становили строк кредиту, повинен був погасити його перед банком.
Того ж дня, в післяобідній час, ОСОБА_4 , перебуваючи на вул. Соборній біля будівлі №3 у м. Суми, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 отримав кредитні кошти, вирішила незаконно заволодіти їх частиною.
Недобросовісно використовуючи довіру ОСОБА_5 , маючи намір на незаконне заволодіння шахрайським шляхом його грошовими коштами та не маючи наміру реального погашення кредиту потерпілого, запропонувала ОСОБА_5 надати їй грошові кошти в сумі 4400 грн. для того, щоб вона заплатила їх до банківської установи, тим самим погасила відсотки за користування отриманим кредитом.
ОСОБА_5 , будучи переконаним в добросовісності та законності дій ОСОБА_4 , 07.04.2014 р. близько 16:00 год., перебуваючи біля банкомату ПАТ «ОТП Банк», який знаходиться за адресою: м.Суми, вул. Червона площа, 5 зняв з банківської картки грошові кошти в сумі 3000 грн., додав до них 1400 грн. Готівкою та добровільно передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 4400 грн.
В подальшому ОСОБА_4 отримані від потерпілого грошові кошти на загальну суму 4400 грн. привласнила та розпорядилася ними на власні розсуд.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 пояснила, що дійсно в квітні 2014 року познайомилася з ОСОБА_5 , який розповів, що бажає отримати кредит. Вона запропонувала свою допомогу, оскільки раніше оформляла кредити, на що ОСОБА_5 погодився. Обвинувачена допомогла отримати кредитну картку в ПАТ «ОТП Банк».
В подальшому, відчуваючи потребу в грошових коштах, вона, зловживаючи довірою ОСОБА_5 , вмовила його надати їй 4400,00грн. з метою погашення його кредиту. При цьому, обвинувачена не мала наміру вчиняти такі дії. На початку квітня 2014 року, ОСОБА_5 , поблизу передав їй грошові кошти банкомату ПАТ «ОТП Банк», який знаходиться за адресою: м.Суми, вул. Червона площа, 5 потерпілий передав їй грошові кошти в сумі 4000,00грн., якими обвинувачена розпорядилася на власний розсуд.
Мотивами вчинення злочину стала потреба в грошових коштах.
Обвинувачена повідомила, що злочин вчиняла, маючи непогашену судимість, оскільки засуджувалась у 2011 році Ковпаківським районним судом м. Суми за аналогічний злочин.
Обвинувачена винною себе визнала повністю, щиро розкаялася у вчиненному, просила суворо не карати.
Судом також встановлено, що на момент вчинення злочину обвинувачена мала непогашену судимість, оскільки засуджена згідно вироку Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.06.2007р. за .2, 3, 4 ст.190, 70, 71 КК Україні до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла; 02.02.2011 р. постановою Уманської міськрайсуду звільнено умовно-достроково від відбування основної міри покарання на невідбуту частину покарання - 1 рік 4 місяці 24 дні.
Дослідження інших доказів у кримінальному провадженні, щодо обставин, які ніким не оспорюються, за згодою всіх учасників судового провадження та на підставі ухвали суду визнано недоцільним, положення ч.3 ст.349 КПК України та передбачені законом наслідки учасникам судового провадження роз'яснено.
Таким чином, суд кваліфікує умисні дії ОСОБА_4 , які виразились в заволодінні шляхом зловживання довірою чужим майном, а саме грошовими коштами ОСОБА_5 на загальну суму 4400 грн., вчиненому повторно, за ч.2 ст.190 КК України - шахрайство, кваліфікуючою ознакою якого є: вчинення кримінального правопорушення повторно.
Докази вчинення злочину в стані неосудності або обмеженої осудності суду не надано, тому обвинувачена підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.
Прокурор в судовому засіданні не наполягала на суворому покаранні, з урахуванням пом'якшуючих обставин та відомостей про особу, просила визнати обвинувачену винуватою та призначити покарання у виді штрафу.
Завдану потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 4400,00грн. обвинуваченою відшкодовано в повному обсязі. Цивільний позов з приводу відшкодування моральної шкоди не пред'явлено. Потерпілий на суворому покаранні не наполягав, тому суд враховує думку потерпілого при призначенні покарання.
Відповідно до ст.65 КК України, при призначенні обвинуваченій ОСОБА_4 виду та міри покарання, суд приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею кримінального правопорушення, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, конкретні обставини справи, дані про її особу, а саме: перебуває у декретній відпустці, під наглядом у лікаря-психіатра і лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання скарг та нарікань не надходило, має утриманців - малолітнього сина та мати похилого віку, злочин вчинено повторно.
Суд визнає пом'якшуючими обставинами визнання вини, щире каяття обвинуваченої у вчиненні злочину, примирення з потерпілим, повне відшкодування матеріального збитку. Обтяжуючих обставин судом не встановлено.
Суд вважає, що пом'якшуючі обставини, відсутність скарг потерпілого, дані про особу, значно знижують тяжкість вчиненого злочину.
Обвинувачена вчинила злочин маючи непогашену судимість, однак з моменту вчинення попереднього вироку була працевлаштованою, народила дитину, тобто змінила своє соціальне середовище.
Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонічного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю. Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини. Згідно зі статтею 9 Конвенції ООН про права дитини держава має забезпечити, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню.
Тому, суд вважає, що призначення покарання з позбавленням волі не буде досягнуто мети покарання, визначеної ч.2 ст.50 КК України.
Отже, враховуючи пом'якшуючі обставини, відсутність обтяжуючих обставин, обвинуваченій слід призначити покарання у виді штрафу, яке є найменш обтяжливий видом покарання, що передбачене санкцією статті КК України. Обвинувачена повідомила, що отримає допомогу по догляду за дитиною та пенсію на рівні 1700,00грн. щомісячно, тобто може виконати покарання у виді штрафу. Тому, враховуючи повторне вчинення злочину, наявність утриманців розмір штрафу слід визначити на рівні вище мінімального, передбаченого санкцією ч.2 ст.190 КК України.
Запобіжні заходи відносно обвинуваченої в рамках кримінального провадження не застосовувались, підстав для їх застосування суд не вбачає.
Процесуальні витрати, речові докази по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 368-371, 374-376 КПК України, суд -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі сімдесяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1275 гривень 00 копійок (одна тисяча двісті сімдесят п'ять гривень 00 копійок).
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувати.
Вирок суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, що не була присутня під час його проголошення - з дня отримання копії судового рішення.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Обвинуваченим та прокурору копію вироку вручити негайно.
Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя ОСОБА_1