Справа №566/1283/14
09 жовтня 2014 року Млинівський районний суд
Рівненської області
в складі:
головуючого - судді Лободзінського А.С.
при секретарі Мельничук Т.Ю.,
з участю позивача - ОСОБА_1 та її представника - адвоката ОСОБА_2,
представника відповідача- Костюкевича М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підлозецької сільської ради Млинівського району Рівненської області, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-
ОСОБА_1 звернулись в суд з позовом до Підлозецької сільської ради Млинівського району Рівненської області, в якому просить визнати за нею право власності на нерухоме майно за набувальною давністю, а саме на будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що в травні 2000 року переїхала на постійне місце проживання в село Підлозці Млинівського району Рівненської області з Одеської області. Поселились проживати у житловому будинку померлої ОСОБА_3. Домовленість на проживання була досягнута з ОСОБА_4, родичкою ОСОБА_3, яка не відносилась до спадкоємців останньої. В травні 2000 року передала ОСОБА_4 2600 гривень, що можуть підтвердити члени сім'ї ОСОБА_5 та Підлозецька сільська рада, як плату за проживання. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла, за життя притензій стосовно правомірності чи неправомірності володіння будинком ніхто не мав та не має на даний час. Після вселення в будинок за власні кошти провела ремонт, підвела газ, підтримує господарство в належному стані, оплачує всі належні комунальні платежі і вважає себе законним власником майна, так-як на протязі більше 14 років відкрито та безперервно володіє майном. Право власності на даний житловий будинок з надвірними будівлями не зареєстровано, однак згідно записів в погосподарській книзі будинок належав покійній тітці ОСОБА_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 і проживала одиноко, інших спадкоємців у неї не було. Після смерті ОСОБА_3 в нотаріальну контору стосовно оформлення спадщини ніхто не звертався. За час життя ОСОБА_4, ОСОБА_1 намагалася оформити право власності на даний житловий будинок, однак не оформила за незалежних від неї причин. Іншого варіанту для вирішення питання стосовно оформлення права власності немає, оскільки нерухомим майном вільно та відкрито володіє та розпоряджається за власним розсудом більше десяти років, вимушена звернутись в суд для визнання своїх прав та оформлення права власності.
В судовому засіданні позивач та її представник - ОСОБА_2 позов підтримали повністю з тих же підстав. Суду пояснили, що за життя ОСОБА_4 не оформила спадщину яка їй залишилась після смерті двоюрідної тітки ОСОБА_3, оскільки не була спадкоємицею останньої, але відкрито дозволила розпоряджатися житловим будинком з надвірними спорудами ОСОБА_1, де і протягом більше десяти років позивач проживає та вільно і відкрито володіє ним. Тому, на підставі ст. 344 ЦК України, ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на вище вказане майно.
Представник відповідача Костюкевич М.О. позовні вимоги визнав в повному обсязі та пояснив, що працює головою Підлозецької сільської ради з 2001 року та особисто знає ОСОБА_1, також зазначив, що дійсно, так-як у ОСОБА_3 спадкоємців не було, ОСОБА_4, яка є родичкою покійної ОСОБА_3, надала житловий будинок з надвірними спорудами для ОСОБА_1 та її сім'ї для постійного проживання, де і зараз вони мешкають, ведуть господарство. Питання щодо визнання будинку безхазяйним не ставилось, оскільки у ньому постійно проживає ОСОБА_1.
За правилом ч. 1 ст.60 ЦПК України, обставини, визнані сторонами доказуванню не підлягають.
Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв'язку з чим позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як вбачається з пояснень представника позивача, з моменту вселення ОСОБА_1 у житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_2, позивач відкрито , безперервно користувалася і по сьогодні користується даним будинком. (а.с.11) Крім цього, ОСОБА_1 сплачувала комунальні послуги, проводила ремонти та провела газ. Дані обставини повністю визнаються відповідачем. Документально підтверджується, що житловий будинок належав за життя померлій ОСОБА_3, яка проживала одиноко і даний будинок не перебуває на балансі Підлозецької сільської ради Млинівського району Рівненської області.(а.с. 9,10) З наявних у справі відомостей Рівненського ОБТІ, видно, що право власності на житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 не зареєстровано. З матеріалів справи також видно, що питання про визнання вказаного житлового будинку безхазяйним майном не вирішувалось, так-як у ньому проживає ОСОБА_1 з сім'єю. (а.с. 11,13) Також надані відомості зі спадкового реєстру в яких зазначено, що до нотаріальної контори після смерті ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався та спадкова справа не заводилась. (а.с. 14)
Відповідно до ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа , який засвідчує його право власності.
З врахуванням наведеного, суд вважає, що позивач є добросовісним набувачем права власності на житловий будинок, оскільки відкрито, безперервно володіє житловим будинком більше десяти років, а тому таке право підлягає визнанню.
У зв'язку з цим, суд вважає можливим, визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, а саме на житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1.
Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 15, 328, 344, 392 ЦК України, керуючись 10, 11, 14, 60, 61, 174, 208-209, 212- 215, 218 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до Підлозецької сільської ради Млинівського району Рівненської області, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на будинковолодіння, яке складається з житлового будинку, який позначений на плані під літерою А-1 - площею 54,0 м.кв., з яких 32,4 м.кв. житлова площа та 21,6 м.кв. допоміжна, з надвірними будівлями: прибудови позначеної під літерою а - площею 11,2 м.кв., літньої кухні позначеної під літерою Б - площею 8,7 м.кв., погріба позначеного під літерою В- площею 20,3 м.кв., сараю позначеного під літерою Г- площею 33,5 м.кв., сараю позначеного під літерою Д - площею 10,9 м.кв. та вбиральні позначеної під літерою Е- площею 1,2 м.кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області через Млинівський районний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.