Справа № 573/2013/14-к
Номер провадження 1-кп/573/132/14
13 жовтня 2014 року Білопільський районний суд Сумської області у складі:
оловуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі кримінальне провадження № 1-кп/573/132/14-к, що зареєстроване в ЄРДР 11 вересня 2014 року за № 12014200380000479, по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , росіянки, громадянки України, уродженки м. Викса Нижньогородської (Горьковської) області Російської Федерації, з базовою середньою освітою, вдови, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої
- за ч. 1 ст. 185 КК України,
03 вересня 2014 року приблизно о 12 годині ОСОБА_4 перебувала у домоволодінні ОСОБА_5 з дозволу останньої за адресою: АДРЕСА_2 .
Знаходячись у будинку, ОСОБА_4 помітила на столі в кімнаті будинку мобільний телефон і в цей час у неї виник умисел на таємне викрадення даного телефону, який належав ОСОБА_5 .
Скориставшись відсутністю ОСОБА_5 , яка на деякий час покинула будинок, ОСОБА_4 таємно викрала мобільний телефон марки «Fly DS 125» вартістю 513 грн. 36 коп. разом з сім-карткою мобільного оператора «МТС» вартістю 10 грн. Через деякий час ОСОБА_6 покинула господарство ОСОБА_5 з викраденим майном, яке використала у своїх корисливих цілях.
Загальна сума завданого збитку потерпілій ОСОБА_5 злочинними діями ОСОБА_4 становить 523 грн. 36 коп.
Здійснюючи вказані дії, ОСОБА_4 розуміла їх суспільну небезпечність, усвідомлювала можливість настання суспільно-небезпечних наслідків від вказаних дій та бажала їх настання, тобто діяла з прямим умислом.
Таким чином, ОСОБА_4 своїми вищевказаними умисними діями вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
Під час досудового розслідування 24 вересня 2014 року між підозрюваною ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_5 була укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст. 471 КПК України.
25 вересня 2014 року до Білопільського районного суду надійшов обвинувальний акт з зазначеною угодою про примирення.
Згідно даної угоди сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 1 ст. 185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачена повністю визнала свою винуватість у зазначеному діянні, відшкодувала потерпілій завдані збитки. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинна понести ОСОБА_4 , у виді 80 годин громадських робіт. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_5 просили затвердити угоду про примирення.
Прокурор ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 Кримінального процесуального кодексу України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадження, не заперечував проти затвердження угоди про примирення.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про затвердження угоди про примирення між обвинуваченою ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_5 , виходячи з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним.
Частиною 3 ст. 469 КПК України передбачено, що угода про примирення між потерпілим та підозрюваним може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Частиною 1 статті 475 КПК України передбачено, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 185 КК України, який згідно ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.
Також з'ясовано, що потерпіла правильно розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_4 і призначення останній узгодженої сторонами міри покарання.
Під час проведення досудового розслідування проводилася товарознавча експертиза, сума витрат за проведення якої становить 147 грн. 42 коп., які підлягають стягненню з ОСОБА_4 в доход держави.
Речові докази у провадженні відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченій не обирався.
Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про примирення, укладену 24 вересня 2014 року між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, і призначити їй узгоджене сторонами покарання у виді 80 годин громадських робіт.
Стягнути з ОСОБА_4 147 грн. 42 коп. в доход держави.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;
3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя