79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.02.07 Справа№ 6/139-5/143
За заявою кредитора:
Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридичне агентство “Юкон», м. Львів
про банкрутство:
Відкритого акціонерного товариства “Завод “Львівсільмаш» (код ЄДРПОУ 05786134), м. Львів.
Головуючий суддя
Судді
М. Синчук
П. Манюк
Ю. Деркач
За участю представників:
кредитора:
не з'явився,
боржника:
Захарченко В.В. -голова правління,
Онищак П.І. -дов. №ГП-03/389-1 від 29.12.2006 р., заступник голови правління,
Лань В.С. -голова ревізійної комісії,
Липин М.Ф. -член правління,
Лопушанський М.І. -член правління,
державного органу:
Львівського обласного відділу з питань банкрутства, м. Львів, -
Багряк А.С.
арбітражний керуючий:
Куценко М.Ю.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридичне агенство “Юкон» про порушення справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства “Завод “Львівсільмаш» в порядку, передбаченому ст.ст. 11-12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Ухвалою від 07.08.2006 р. провадження у справі порушено, заяву прийнято до розгляду, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвала про порушення провадження у справі оскаржувалась боржником. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2006р. апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Завод “Львівсільмаш» повернуто без розгляду. Постановою Вищого господарського суду України у справі від 18 жовтня 2006 року касаційну скаргу залишено без задоволення, в прийнятті апеляційної скарги відмовлено.
Матеріали справи у двох томах передано для розгляду у складі колегії: суддя Гриців В.М. (головуюча), судді Гутьєвої В.В. та судді Манюка П.Т. (члени колегії).
Ухвалу господарського суду від 07.08.2006 р. оскаржено до Верховного Суду України. Ухвалою Верховного Суду України від 07.12.2006 р. відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 18.10.2006 р.
У зв'язку з призупиненням повноважень суддів Гриців В.М. і Гутьєвої В.В. розпорядженням голови Господарського суду Львівської області від 29.12.2006 р. матеріали справи передано для розгляду новій колегії суддів у складі: судді Синчука М.М. (головуючий), суддів Манюка П.Т. та Судової-Хомюк Н.М. (члени колегії).
Ухвалою від 09.01.2007 р. справу №6/139-5/143 прийнято до свого провадження, підготовче засідання суду призначено на 17.01.2007 р., заявника зобов'язано надати суду рішення господарського суду, яким задоволено вимоги ініціюючого кредитора до боржника і які сукупно складають не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати; платіжні вимоги стягувача (заявника) за виконавчим документом, не виконані банком через брак коштів на рахунку боржника. В судове засідання 17.01.2007 р. заявником не представлено витребуваних документів, його зобов'язано повторно їх надати, розгляд справи відкладено на 02.02.2007 р.
Розпорядженням заступника голови Господарського суду Львівської області від 01.02.2007 р. у зв'язку з хворобою судді Судової-Хомюк Н.М., розгляд справи доручено колегії суддів у складі: судді М. Синчука (головуючий), судді П. Манюка та судді Ю. Деркача.
Вимоги заявника про банкрутство ВАТ «Завод «Львівсільмаш» обґрунтовуються тим, що боржник в порушення умов Договору №15/01/04-юр від 15.01.2004 р., Додаткової угоди від 16.01.2004 р. не здійснив оплати за надані кредитором послуги, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 124'200,00 грн., що становить більше трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати. Безспірність вказаної суми заборгованості, на думку заявника, підтверджується відповіддю на претензію від 12.09.2005 р. №КС-03, якою вказана заборгованість визнана у повному обсязі.
Проти заяви боржник заперечив повністю. В судовому засіданні 17.01.2007 р. подав клопотання про припинення провадження у справі. Клопотання обґрунтовується тим, що заявником в порушення вимог ст. 6, 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не подано до суду рішення суду, який розглянув у встановленому порядку вимоги ТзОВ «Юридичне агентство «Юкон» до ВАТ «Завод «Львівсільмаш», виконавчий документ, який міг би слугувати доказом безспірності вимог, які існують понад три місяці, інші докази обґрунтованості вимог ТзОВ «Юридичне агентство «Юкон». Крім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.04.2006 р. №2/772-112-385, якою затверджено звіт керуючого санацією та припинено провадження у справі про банкрутство «ВАТ «Завод «Львівсільмаш», наведено перелік всіх поточних кредиторів, серед яких заявника нема.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.
Між товариством з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство «Юкон» та відкритим акціонерним товариством «Завод «Львівсільмаш» укладено Договір №15/01/04-юр від 15.01.2004 р. (надалі -Договір), яким замовник (ВАТ «Завод «Львівсільмаш») доручив, а виконавець (ТзОВ «Юридичне агентство «Юкон») взяв на себе обов'язок проводити юридичне обслуговування в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором та додатками до нього, що є невід'ємними частинами. Зі сторони боржника Договір підписано керуючим санацією Михайлюком Р.Ю.
Боржнику надіслано претензію №2 від 29.04.2005 р., якою кредитор вимагає сплати 124'200,00 грн. заборгованості, пропонує розірвати Договір. Кредитору надіслано відповідь на претензію №КС-03 від 12.09.2005 р., якою заборгованість в сумі 124'200,00 грн. визнано повністю. Відповідь на претензію підписана керуючим санацією Кобельником О.С.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позовну заяву ВАТ «Завод «Львівсільмаш» до ТзОВ «Юридичне агентство «Юкон» про визнання недійсним договору №15/01/04-юр від 15.01.2004 р. і додатків до нього. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.01.2007 р. №4/79-13/13 провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 01.03.2007 р.
Крім того, на розгляд суду подано позовну заяву ТзОВ «Юридичне агентство «Юкон» до ВАТ «Завод «Львівсільмаш» про стягнення заборгованості за договором №15/01/04-юр від 15.01.2004 р. в сумі 124'200,00 грн. Ухвалою від 25.01.2007 р. позовну заяву і додані документи повернуто позивачу без розгляду.
При винесенні ухвали суд виходив з наступного.
Відповідно до вимог п. 4 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.
Згідно з положеннями п. 8.2 Рекомендацій «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 04.06.2004 р. №04-5/1193, у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), їх безспірність. З'ясування цих обставин, ознак є основним завданням підготовчого засідання суду.
Положення ч. 3 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачають такі ознаки неплатоспроможності боржника: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Пунктом 1 абз. 5 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, із зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки, реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.
Таким чином, для провадження у справі про банкрутство кредитор повинен довести дві основні обставини: безспірність своїх вимог та неплатоспроможність боржника. На думку суду, ознаки безспірності вимог кредитора та ознаки неплатоспроможності боржника відсутні, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ст. 341 ГК України безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових та кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.
Відповідно до вимог п. 1.25, 1.26 ст. 1, ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» до розрахункових документів належать платіжні вимоги, не виконані банком через брак коштів на рахунку боржника. Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або при договірному списанні отримувача до обслуговуючого платника банку здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, що містить вимогу отримувача безпосередньо до платника сплатити суму коштів та доручення платника банку, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної платником суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача
Пункт 2 статті 1071 ЦК України передбачає два випадки списання коштів з рахунка клієнта без розпорядження клієнта:
- на підставі рішення суду,
- у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.
Відповідно до ч. 6 ст. 8 ГПК України, чинної на момент подання позову до суду, платіжні вимоги-доручення виконуються установами банків у порядку, встановленому Національним банком України.
Глава 5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. №22, передбачає порядок примусового списання коштів на підставі виконавчих документів, що видані судами. Пунктом 5.1, 5.3 Інструкції передбачено, що відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду. Примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі на підставі виконавчих документів, виданих судами.
Крім того, визнання претензії відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» на момент подання ТзОВ «Юридичне агентство «Юкон» заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «Завод «Львівсільмаш» не визнається виконавчим документом, на підставі якого можна стягнути кошти Державною виконавчою службою.
Таким чином, після прийняття Цивільного кодексу України, внесення змін до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 8 ГПК України визнання претензії втратило ознаки безспірності, на підставі такого визнання стягувач не має права безспірного списання коштів з рахунку боржника та не може пред'являти визнану претензію ні до обслуговуючого боржника банку, ні до Державної виконавчої служби. Для примусового стягнення визнаної боржником претензії кредитору необхідно заявити позов до суду, і у випадку його задоволення скерувати виконавчий документ до Державної виконавчої служби в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Крім того, як встановлено судом вище, в провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа за участю кредитора та боржника про визнання недійсним Договору, на підставі якого виникла заборгованість. Господарським судом Львівської області розглянуто та повернуто без розгляду позовну заяву ТзОВ «Юридичне агентство «Юкон» до ВАТ «Завод «Львівсільмаш» про стягнення 124'200,00 грн. - суми кредиторських вимог у справі про банкрутство ВАТ «Завод «Львівсільмаш». Таким чином, вимоги ініціюючого кредитора мають спірний характер та містять ознаки, що перешкоджають подальшому провадженню у справі про банкрутство.
За таких обставин, на думку суду, кредитором не доведено безспірності його вимог.
Крім того, заявник не надав суду встановлені законодавством докази неплатоспроможності боржника.
Як вбачається з норм ч. 5 ст. 8 ГПК України (чинної станом на 12.09.2005 р. -день отримання кредитором визнаної відповіді на претензію) якщо у відповіді про визнання претензії не повідомляється про перерахування визнаної суми, то через 20 днів після її отримання така відповідь є підставою для примусового стягнення заборгованості державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». До заяви про порушення виконавчого провадження додається відповідь боржника, а якщо в ній не зазначено розмір визнаної суми, то додається також копія претензії.
Відповідно до п. 18 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції закону станом на 12.09.2005 р. -день отримання відповіді від боржника про визнання претензії, визнання претензії було виконавчим документом, що надавало право кредитору для примусового стягнення заборгованості Державною виконавчою службою.
Таким чином, кредитор мав можливість звернутися до відповідних державних органів для стягнення суми заборгованості з боржника, однак, доказів такого звернення суду не надав. У випадку невиконання Державною виконавчою службою вимог кредитора на підставі визнаної претензії у зв'язку з відсутністю коштів та майна боржника, кредитор мав би доказ неплатоспроможності боржника.
Отже, вимоги ініціюючого кредитора мають спірний характер, неплатоспроможність боржника не доведено, що перешкоджає подальшому провадженню у справі про банкрутство. Зазначені обставини є підставою для припинення провадження у справі.
Враховуючи наведене, керуючись п. 3 ст. 6, ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 1, ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», ст. 341 ГК України, ст. 1071 ЦК України, ст. 8, п. 11 ст. 80, ст. 86 ГПК України, суд
1. Провадження у справі припинити.
Суддя Синчук М.М.