79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.12.06 Справа№ 1/610-4/111
Господарський суд Львівської області у складі судді Гриців В.М. при секретарі Москалі Р.М. з участю представників позивача Медвідь І.І., відповідача Шимчишина І.С., Карпій М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до державного підприємства Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування» та приватного підприємства «Захід-клас» про визнання недійсним договору оренди №91 від 01.09.2000р, виселення орендаря з займаних приміщень та стягнення 23562,37 грн.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області звернулося з позовом до державного підприємства Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування» та приватного підприємства «Захід-клас», з урахуванням наданих уточнень позовних вимог просить договір оренди приміщення №91 від 01.09.2000р. визнати недійсним, виселити приватне підприємство «Захід-клас» із займаних приміщень та стягнути з державного підприємства Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування» 23562,37 грн. незаконно отриманих коштів. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що державне підприємство Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування» в порушення вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» уклало договір оренди приміщення №91 від 01.09.2000р., яким передало у строкове платне користування приватному підприємству «Захід-клас» частину складського приміщення і кімнати під офіс площею 47 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Стрийська, 105 . Назване майно обліковується на окремому балансі Львівського військторгу № 53 державного підприємства Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування». Вважає, що спірний договір укладено з порушенням норм чинного законодавства, а саме: розмір орендної плати визначений без погодження з регіональним відділенням ФДМУ по Львівській області; відповідач - державне підприємство Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування» - не подавав позивачу звітів про експертну оцінку нерухомого майна для надання висновків про можливість застосування даних звітів при розрахунку орендної плати. Крім того, позивач вважає, що договір укладено з метою, яка завідомо супепечить інтересам держави, внаслідок чого державне підприємство Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування» незаконно отримало 23562,37 грн. орендної плати , нарахованої за 2003-2004р.р., тому весь отриманий орендодавцем дохід у сумі 23562,37 грн. просить стягнути до державного бюджету на підставі ст.208 ЦК України.
Державне підприємство Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування» позовні вимоги заперечує повністю. Вважає, що підстав для визначення мети спірного договору такою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства немає. Відповідно, немає й підстав для стягнення коштів. Пояснив, що відповідно до ч. 2 п. 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, у разі коли орендодавцем майна є державне підприємство, орендна плата спрямовується: за нерухоме майно -70% орендної плати підприємсту, 30% - до державного бюджету. Відповідач надав суду платіжні доручення, якими перерахувало до бюджету 30 відсотків від отриманої впродовж 2002-2003 років орендної плати, тому числі й за оренду спірних приміщень, а також надав довідки відділення державного казначейства України про зарахування 24 червня 2005 року перерахованих ним коштів в дохід державного бюджету за кодом бюджетної класифікації доходів 22080300.
Відповідач - приватне підприємство «Захід-клас» факт оренди ним приміщення загальною площею 47 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Стрийська, 105 підтвердив, а також ствердив факт повної оплати ним орендної плати, яку він перераховував державному підприємству Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування». Пояснив суду, що на дату розгляду справи фактично звільнив спірне приміщення, проте акту прийому - передачі спірного приміщення не надав.
Розглянув матеріали справи, надані докази, заслухав пояснення представників сторін суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв.м. на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв.м. При цьому право підприємств бути орендодавцями нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 кв.м., без дозволу Фонду державного майна України виникло у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України за результатами парламентських слухань «Проблеми інформаційної діяльності, свободи слова, дотримання законності та стан інформаційної безпеки України» від 13 вересня 2001 року №2680-III, тобто після укладення спірного договору. До того часу дозвіл Фонду державного майна України був необхідним для передачі підприємствами нерухомого майна в оренду.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з матеріалами справи державне підприємство Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування» засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству оборони України. Між державним підприємством Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування» та приватним підприємством «Захід-клас» 1 вересня 2000 року укладено договір оренди приміщення № 91 предметом якого є строкове платне користування частини складського приміщення і кімнати під офіс площею 47 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Стрийська, 105. Розмір орендної плати, порядок і підстави її нарахування, перерахунку, сплати визначений сторонами п.п. 3.1.- 3.5 договору та додатками до нього. Договір укладено на один рік і пролонгований відповідно до п.п.10.1., 10.8. цього договору. Приміщення передано за актом прийому-передачі нежитлового приміщення в оренду від 1 вересня 2000 року. Згідно з наданими позивачем довідками по орендній платі за 2002-2004 роки приватне підприємство «Захід-клас» повністю сплачувало нараховані йому суми. За 2002-2003 роки кошти сплачувались державному підприємству Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування» ( відповідно 5793,61 грн. і 8050,79 грн.) , а у 2004 році орендна плата була нарахована пропорційно ( 9717,97 грн. орендодавцю, 2915,39 грн. - до бюджету) і така теж повністю сплачена. Окрім того, державне підприємство Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування» надало суду платіжні доручення, якими перерахувало до бюджету 30 відсотків від отриманої ним впродовж 2002-2003 років орендної плати, у тому числі й за оренду спірних приміщень.
В силу приписів ст.ст. 33,34 ГПК України сторони зобов'язані належними і допустимими локазами доводити суду обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень. Державне підприємство Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування» не надано суду дозволу Фонду державного майна України чи позивача на передачу в оренду спірного приміщення, рецензії ними звітів про експертну оцінку нерухомого майна, що передається в оренду, погодження розміру орендної плати. Суду не надано також доказів їх звернення до позивача про надання такого дозволу. На дату розгляду справи суду не надано й належних доказів звільнення відповідачем спірного приміщення.
Отже, як випливає з наведеного вище, державне підприємство Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування» уклало договір без дотримання чинних на момент укладення положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна», з порушенням господарської компетенції. Тому з цих підстав вимоги позивача про визнання договору недійсним та виселення із займаного приміщення приватного підприємства «Захід-клас» підлягають задоволенню.
Що стосується твердження позивача, про укладення сторонами спірного договору оренди з перевищенням повноважень і всупереч нормі закону є діями, які завідомо суперечать інтересам держави і у зв'язку з цим вимога позивача про стягнення до державного бюджету отриманого доходу у сумі 23562,37 грн. на підставі ст.208 ГК України, то таке не грунтується на законі та спростовується фактичними обставинами справи.
Конституцією України (ст.19) встановлено обов'язок органів державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ні Фонд державного майна України, ані позивач не уповноважені законом звертатись до суду з позовами про стягнення в Державний бюджет України незаконно отриманих коштів від передачі в оренду державного майна. Окрім того, частини перша та друга статті 208 ГК України розрізняють правові наслідки визнання недійсними зобов'язань, які вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а також зобов'язань, визнаних недійсними з інших підстав. Позивачем не представлено жодного доказу, який би свідчив про те, що спірний договір укладено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за наявності наміру в обох сторін, не доведено, що названі дії сторін є такими, що суперечать інтересам держави і суспільства, не вказано, які саме інтереси держави порушено. Тому суд відмовляє позивачу у стягненні з державного підприємства Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування» 23562,37 грн.
Оскільки спір виник з вини державного підприємства Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування», судові витрати слід покласти на нього.
Керуючись ст.ст.4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 32, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд-
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним договір оренди приміщення № 91 від 1 вересня 2000 року, укладений між державним підприємством Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування» та приватним підприємством «Захід-клас».
Виселити приватне підприємство «Захід-клас» (м.Львів, вул.Стрийська,71 а/86, код ЄДРПОУ 30162974) із нежитлового приміщення площею 47 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Стрийська, 105.
Стягнути з державного підприємства Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування» (м.Львів, вул.Шевченка,78, код ЄДРПОУ 07797378):
- в доход державного бюджету 85,00 грн. державного мита;
- на користь ДП «Судовий інформаційний центр», м. Київ, - 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Гриців В.М.