Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" лютого 2007 р. Справа № 47/660-06
вх. № 13958/5-47
Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.
при секретарі судового засідання Немикіна О.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Закритого акцыонерного товариства "Рівенський ливарний завод", с. Городок
до Товариства з обмеженою выдповыдальныстю "Алатирь - Агро", м. Харкыв
про розірвання договору про надання послуг та стягнення 158250,00 грн.
Закрите акціонерне товариство "Рівенський ливарний завод" (позивач) звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд розірвати договір №ПО А-РЛЗ 1-2005 від 25.08.2005р., стягнути з відповідача збитки у розмірі 158250,00грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань на підставі договору №ПО А-РЛЗ 1-2005 від 25.08.2005р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 1667,50грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.
Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 18.12.2006р. розгляд справи було продовжено строком на один місяць - до 13.02.2007р.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи судом було встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № ПО А-РЛЗ 1-2005 від 25.08.2005р., відповідно до умов якого відповідач зобов"язався на замовлення позивача здійснити розробку та встановлення на підприємстві замовника удосконаленої системи оперативного контролю та керівництва підприємством.
Згідно додатку №3 до вищезазначеного договору розробка та встановлення програмного забезпечення системи контролю мали відбуватися в чотири етапи. При цьому, після установки окремих підсистем програми оперативного контролю та керівництва, відповідач був зобов"язаний забезпечити супроводження дослідної експлуотації системи контролю на кожному з етапів та доопроцювати програмне забезпечення за результатами дослідної експлуотації.
Як вбачається з матеріалів справи, за умовами неналежного виконання договору до 30.11.2005р. дослідна експлуатація системи контролю мала би завершитися з 01.12.2005р. по 31.12.2005р. Однак з технічного акту №2-01.2006 від 30.01.2006р. вбачається, що спеціалісти відповідача в період з 24.01.2006р. по 27.01.2006р. (за чотири робочих днів) лише встановили та перевели в режим дослідної експлуатації допрацьоване програмне забезпечення системи контролю.
Відповідно до ст. 530 ЦКУ передбачено, що при наявності встановленого у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, має місце майже двомісячне прострочення відповідачем календарного плану і виконання окремих етапів встановлення та введення в експлуатацію підсистем системи контролю.
Згідно п. 2.2. вищезазначеного договору передбачено, що оплата послуг здійснюється на умовах 100% передплати від загальної суми договору, шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця, протягом 10 днів з дня підписання договору.
Крім того вартість послуг у розмірі 304 500грн. була перерахована на розрахунковий рахунок відповідача згідно платіжних доручень, а саме №6422 від 30.08.2005р. на суму 154500,00грн., №6434 від 31.08.2005р. на суму 150000,00грн.
Станом на 24.10.2006р. позивачем було підписано лише один Акт виконаних робіт №1 від 30.01.2006р. Згідно цього Акту позивач прийняв від відповідача роботи щодо комплексного обстеження структури підприємства, схеми руху товарно-матеріальних цінностей та документообігу в контурі оперативного контролю та управління підприємством на загальну суму 10 000 грн. Крім того актами виконаних робіт №2 від 30.01.06р., №3 від 30.01.06р., №4 від 30.01.06р., №5 від 30.01.2006р. відповідач запропонував позивачеві визнати факт виконання усіх робіт по окремим етапам, а саме : розробку програмного забезпечення, його встановлення та супроводження дослідної експлуотації підсистем системи контролю.
Позивач погодився з переліком наданих послуг вказаних у вищезгаданих актах лише в частині надання послуг з розробки програмного забезпечення окремих підсистем системи контролю, вартість яких складає 134 250 грн. та їх встановлення на робочі станції підприємства позивача. Позивач, одразу після отримання данних актів звернуся до відповідача з листом №659 від 15.03.2006р. про неможливість підписання даних актів у зв'язку з невиконанням останнім робіт, щодо супроводження дослідної експлуатації системи контролю. Однак, даний лист відповідачем було залишено без відповіді та належного реагування.
Крім того позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що відсутність супроводження дослідної експлуатації системи контролю автоматично унеможливило її доопрацювання та штатну експлуатацію, то з 27.01.2006року та по день звернення позивача до суду спеціалісти відповідача не провели жодної з вказаних вище робіт, а користувачі системи контролю не мають жодного уявлення про роботу в ній.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Господарські відносини, які виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб"єктами господарювання регулюються Господарським кодексом України.
Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Крім того сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надіслано на адресу відповідача пропозиції щодо розірвання договору №ПО А-РЛЗ 1-2005 від 25.08.2005р., тому суд вважає за необхіне відповити позивачу в цій частині, оскільки позивачем були порушені вимоги діючого законодавства.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до цього позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 158 250,00грн., які позивачем були понесені внаслідок неналежного виконання відповідачем договору про надання послуг не безпідставні не доведени суду документально, у зв"язку з чим не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито», що становить 1667,50грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід покласти на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито», Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Светлічний Ю.В.