Справа № 729/441/14 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/795/424/2014
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
06 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного розгляду в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12014270080000059, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 20 травня 2014 року, постановлений щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , не одруженого, з повною середньою освітою, не працюючого, раніше судимого Бобровицьким районним судом Чернігівської області:
- 18.09.1996 року за ч. 4 ст. 81, ст. 44, ст. 89, ч. 1 ст. 41 КК України - до 3 років позбавлення волі;
- 25.05.2000 року за ч.ч. 2, 3 ст. 140, ст.ст. 42, 43 КК України - до 3 років 3 місяців позбавлення волі;
- 11.12.2006 року за ч. 1 ст. 121, ст. 69, ч. 2 ст. 263, ст. 70 КК України - до 3 років позбавлення волі;
- 31.10.2011 року за ч. 1 ст. 310, ст. 395 КК України - арешт строком на 2 місяці;
- 27.07.2012 року за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України - до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Вироком районного суду ОСОБА_7 визнано винуватим за ч. 1 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, частково приєднано не відбуту частину покарання за попереднім вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 липня 2012 року у виді 1 місяця позбавлення волі та обрано остаточно міру покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.
Запобіжний заход залишено без змін - особисте зобов'язання до набрання вироком законної сили.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України.
На вирок місцевого суду захисник ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить його змінити та призначити більш м'яке покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Не заперечуючи правильності встановлення обставин у справі, вважає що призначене обвинуваченому покарання за своєю тяжкістю не відповідає його особі. Так, при призначенні покарання суд врахував як пом'якшуючі, так і обтяжуючі покарання обставини, дані, характеризуючі особу ОСОБА_7 , вчинення злочину в період іспитового строку. Однак вважає, що суд недостатньо врахував стан здоров'я обвинуваченого, який хворіє на тяжке захворювання - епілепсію. За наявності такого захворювання призначене покарання є занадто суворим, суперечить принципу гуманізму і індивідуалізації покарання щодо кожного засудженого, встановленого ст. 5 Кримінально-виконавчого кодексу України. Більше того, захворювання на епілепсію дає підстави для звільнення засудженого від подальшого відбування покарання, відповідно до Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18.01.2000 № 3/6. За таких обставин відбування ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі не може слугувати його виправленню.
При розгляді справи судом І інстанції встановлено, що ОСОБА_7 16.02.2014 року, близько 20 год. 00 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в будинку АДРЕСА_3 , з метою заволодіння майном напав на ОСОБА_9 та заподіяв йому легкі тілесні ушкодження, що викликали короткочасний розлад здоров'я, і відкрито заволодів майном потерпілого на загальну суму 643, 02 грн.
Заслухавши доповідача, прохання захисника задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора про її необґрунтованість, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.
Обвинувачений ОСОБА_7 вину визнав повністю.
Висновок місцевого суду про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні зазначеного у вироку діяння відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними по справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину місцевий суд визнав обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого.
При обранні виду та міри покарання, місцевий суд також врахував, що ОСОБА_7 після постановлення відносно нього вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин.
Чинне законодавство не передбачає можливості застосування ст. 75 КК України при засудженні обвинуваченого з урахуванням ст. 71 КК України.
Отже, покарання, яке призначено обвинуваченому, відповідає характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого ним, даним, що характеризують його особу і є достатнім та справедливим, тому підстав для зміни вироку місцевого суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 20 травня 2014 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4