Справа № 742/1197/14 Провадження № 22-ц/795/1952/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Ільченко О. І. Доповідач - Шевченко В. М.
06 жовтня 2014 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіШевченка В.М.
суддів:Скрипки А.А., Бечка Є.М.
при секретарі:Позняк О.М.
за участю:представника апелянта - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 серпня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_8 про визнання майна спільною сумісною власністю та встановлення порядку користування майном,
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігвської області від 18 серпня 2014 року, позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/5 частину житлового будинку з відповідною часткою господарсько-побутових споруд, що розташований за адресою АДРЕСА_1 як на майно, що належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності, набуте за час шлюбу.
Виділено ОСОБА_7 у відокремлене користування кімнату 1-5 площею 8,1 кв. м., а ОСОБА_6 виділено у відокремлене користування кімнату 1-4 площею 13,6 кв.м., позначені у плані будівлі, та знаходиться у житловому будинку «А-1», що по АДРЕСА_1
Усю решту допоміжних приміщень у цьому житловому будинку, що позначені у плані будівлі під № 1-1 (тамбур), 1-2 (тамбур), 1-3 (коридор), 1-6 (кухня), 1-7 (ванна), та господарсько-побутові будівлі (відповідно до схеми): колодязь «К-1», огорожа «N-1», сарай «Б-1», погріб «Пг-1» під «Б-1» залишено у спільному користуванні ОСОБА_7 та ОСОБА_6 У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права
Апелянт зазначає, що позовні заяви ОСОБА_7 не містять підстави позову, подані заяви не містять жодних юридичних фактів матеріально-правового характеру, які б свідчили про те, що між відповідачем та позивачкою існують певні правовідносини, які внаслідок конкретних дій апелянта по відношенню до відповідачки чи майна стали спірними, і в чому саме це проявляється.
Позивач в позовних заявах взагалі не зазначає про те, в чому саме полягає невизнання чи порушення з боку відповідача прав останньої на користування 2/5 частин житлового будинку з господарськими спорудами. Позивачка фактично проживає в спірному будинку сама, має вільний доступ до всіх приміщень, і нічим не обмежена в користуванні ними. Однак при винесенні оскаржуваного рішення ці обставини взагалі не були прийняті до уваги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_6, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.3 ЦПК України, кожна особа має в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Виходячи із змісту ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому визначені способи захисту цивільних прав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції сторони із 17 жовтня 2007 року перебувають в зареєстрованому шлюбі.(а.с.6)
За час зареєстрованого шлюбу, згідно з нотаріально посвідченим Договором купівлі - продажу частки житлового будинку від 14 березня 2008 року, було придбано 2/5 частки житлового будинку з відповідною часткою господарсько-побутових будівель, розташованого по АДРЕСА_1, який був оформлений на ОСОБА_6 (а.с.7). Відповідно до положень ст.60 СК України зазначена частка житлового будинку, яка набута подружжям за час шлюбу, належить сторонам на праві спільної сумісної власності.
Змістом ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_7 правомірно пред'явлений позов про визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя 2/5 частин житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами, який розташований по АДРЕСА_1, в якому наявна правова вимога, визначення розміру частки власності позивачки в праві власності на спільну річ.
Зважаючи на положення ч.1ст.71 СК України, за якою у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, суд першої інстанції обґрунтовано визнав за ОСОБА_7 право власності на 1/5 частину житлового будинку з відповідною часткою господарсько-побутових споруд, що розташовані в АДРЕСА_1.
Апеляційний суд вважає безпідставними посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_6 на порушення судом норм ч.2 ст.31 ЦПК України, оскільки як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_7, реалізувала свої процесуальні права у відповідності із положеннями ст.31 ЦПК України, в тому числі і право змінити матеріальний зміст позовних вимог, можливість реалізації яких обмежується часовими рамками, а саме пов'язується з моментом винесення судом рішення.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму ВСУ від 4 жовтня 1991 року (з наступними змінами) №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями,(квартирами,кімнатами) будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення(кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також між учасниками спільної сумісної власності.
Враховуючи зазначене, та принцип диспозитивності цивільного судочинства, апеляційний суд вважає, що не суперечить нормам чинного законодавства, вимоги позивачки встановити порядок користування спірним житловим будинком з господарсько-побутовими спорудами, про що вона просить суд в уточненій позовній заяві (а.с.52).
Тому рішення суду в частині виділення ОСОБА_7 у відокремлене користування кімнати 1-5, а ОСОБА_6 виділення у відокремлене користування кімнати 1-4 у спірному житловому будинку із залишенням у спільному користуванні сторін підсобних приміщень, враховуючи встановлені судом обставини та правову норму що застосовується є обґрунтованим.
З огляду на вищезазначене, апеляційний суд вважає, що рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити і залишити рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 серпня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: