Справа №592/1239/14-ц
Провадження №2/592/725/14
01.10.2014 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми в особі судді Князєва В.Б., при секретарі Кучерявій Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, -
встановив:
Позивач звернувся з позовом до суду та свої вимоги мотивує тим, що 14.12.2013 р. поштою отримав лист від відповідача, в якому була вимога про повернення коштів в сумі 5000 грн. по договору позики, укладеному в усній формі 01.09.2010 р., що підтверджується розпискою від 22.09.2010 р., підписаною ОСОБА_1 З відповідачем, зазначив позивач, він дійсно знайомий з 2005 року. В зазначеній розписці зазначено, що ОСОБА_1 взяв кошти у відповідача в сумі 5000 грн. і за рік повинен їх повернути. Але, вказує позивач, він не пам'ятає, щоб брав у борг у відповідача таку суму коштів, хоча розписка написана його рукою (ОСОБА_1). Крім того, ОСОБА_1 дійсно просив у вересні 2010 р. у відповідача кошти, але у значно меншому розмірі. Також позивач зазначив, що з 18 років займається спортом, має перший розряд з боксу. Влітку 2010 р. знайомі ОСОБА_1 і тренер стали помічати розлади у його поведінці. Наприкінці літа 2010 р. тренер разом з друзями ОСОБА_1 силоміць доставили позивача до Сумського обласного психоневрологічного диспансеру. У жовтні 2010 р. ОСОБА_1 нелегально виїхав до Польщі, там був затриманий і депортований до України. По прибуттю в Україну батько позивача разом з міліцією доставив ОСОБА_1 до Сумського обласного психоневрологічного диспансеру. З диспансеру ОСОБА_1 було направлено на стаціонарне лікування до КЗ СОР Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2, де ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 23.02.2011 р. по 15.04.2011 р. Після позивач неодноразово лікувався в психоневрологічних диспансерах. Тому позивач вважає, що на момент укладення зазначених правочинів у 01.09.2010 р. і написання розписки від 22.09.2010 р. він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними внаслідок психічного розладу здоров'я.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати договір позики, укладений в усній формі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 01.09.2010 року, що підтверджується розпискою від 22.09.2010 р., недійсним.
Представник позивача в судовому засіданні дав пояснення аналогічні вищевикладеному, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову та пояснив суду, що знайомий з позивачем з 2005 р. - разом з ним займалися спортом, вільною боротьбою. Стосунки були добрі. Наприкінці серпня 2010 р. позивач зателефонував відповідачу і попрохав позичити йому 5000 грн. Кошти обіцяв повернути за 3 місяці. Вранці 01.09.2010 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зустрілися біля пам'ятника невідомому солдату по вул. Кірова в м. Суми, де відповідач і передав позивачеві 5000 грн., а останній написав ОСОБА_2 розписку про отримання від нього коштів. 22.09.2010 р. ОСОБА_1 написав ОСОБА_2 розписку про отримання коштів, однак позику в сумі 5000 грн. так і не повернув.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 07.12.2013 р. відповідач звернувся з вимогою до позивача, в якій зазначено, що відповідно до договору позики, укладеного в усній формі від 01.09.2010 р. між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, останній отримав від відповідача гроші в сумі 5000 грн., які ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 за місцем свого проживання. Ці кошти ОСОБА_1 повинен був повернути до 22.09.2011 р. (а.с. 3, 4).
Згідно розписки, складеної 22.09.2010 р., ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підтвердив свій намір повернути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, гроші в сумі 5000 грн., отримані ним 01.09.2010 р. за договором позики, складеного в усній формі 01.09.2010 р., між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 Зазначену суму ОСОБА_1 зобов'язався повернути протягом року, до 22.09.2011 р. (а.с. 5).
Також згідно розписки від 01.09.2010 р. вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, взяв у борг у ОСОБА_2 5000 грн. (а.с. 18).
Відповідно до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Згідно Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо) (п. 16).
Як вбачається з акту судово-психіатричного експерта № 3/8750 від 15.09.2014 р. у період вчинення юридично значимих дій в період часу з 01.09.2010 р. (укладання правочину і отримання коштів) по 22.09.2010 р. (написання розписки) досліджуваний ОСОБА_1 виявляв ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді шизофренії, параноїдна форма, загострення (гострий галюцинаторно-маячний напад) F20,0. За своїм психічним станом на вересень 2010 року досліджуваний ОСОБА_1 в період часу з 01.09.2010 р. по 22.09.2010 р. не міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними (а.с. 80-92).
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність визнати договір позики, укладений в усній формі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 01.09.2010 року, що підтверджується розпискою від 22.09.2010 р., недійсним.
Керуючись ст. 225 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст. ст. 10, 11, 57-60, 62-64, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним задовольнити.
Визнати договір позики, укладений в усній формі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 01.09.2010 року, що підтверджується розпискою від 22.09.2010 р., недійсним.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.Б. Князєв