Справа № 534/3871/13-ц
Номер провадження 22-ц/786/3121/14 Головуючий у 1-й інстанції Крикливий В. В.
Доповідач Обідіна О. І.
07 жовтня 2014 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді : Обідіної О.І.
Суддів : Бутенко С.Б., Прядкіна О.В.
При секретарі : Кальник А.М.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 9 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства готель "Славутич", ОСОБА_2, третя особа Комсомольська міська рада Полтавської області про визнання незаконними наказів та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 9 липня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального, що на його думку призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає, за таких обставин.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, ОСОБА_1 був прийнятий згідно наказу №73 на посаду головного адміністратора в КП готель «Славутич» 1 листопада 2010 року.
12 листопада 2013 року був звільнений в зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП України).
Наказом В.о. директора КП готель «Славутич» №110 від 12 вересня 20013 року внесено зміни до штатного розкладу та змінено для головного адміністратора ОСОБА_1 істотні умови праці, а саме - змінено найменування посади «головний адміністратор» на посаду «майстер з обслуговування інженерних мереж» із впровадженням нових умов праці, згідно до штатного розкладу.
З даним наказом позивач ознайомився 13 вересня 2013 року, про що свідчить його особистий підпис, а 12 листопада 2013 року ним подано заяву, з висловленими запереченнями щодо наказу №110 від 12 вересня 2013 року.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд, застосовуючи до спірних правовідносин положення ст. 32 та ч.6 ст. 36 КЗпП, дійшов висновку про законність дій відповідача, оскільки на підприємстві мала місце не ліквідація посади позивача, на чому наполягав останній, а відбулась зміна істотних умов праці та має місце відмова працівника від продовження роботи у зв'язку з такими змінами.
З вказаним висновком погоджується колегія суддів з наступних підстав.
За змістом п.6 ч.1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.
Змін в організації виробництва і праці в готелі «Славутич», зокрема пов'язаних з ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, які потягли за собою скорочення чисельності або штату працівників не відбувалося, а відтак і підстав для звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України немає.
Натомість, з метою впровадження змін в організації праці для підвищення її продуктивності та забезпечення ефективної діяльності підприємства, неможливості збереження існуючих істотних умов праці підприємством було видано наказ №110 від 12 вересня 2013 року, яким змінено для головного адміністратора ОСОБА_1 істотні умови праці - змінено найменування посади «головного адміністратора» на посаду «майстер з обслуговування інженерних мереж», із запровадженням нових умов, згідно штатного розкладу, у зв'язку з чим затверджено посадові обов'язки та графік роботи «майстра з обслуговування інженерних мереж».
З вказаним наказом працівник був особисто ознайомлений.
Протягом двох місяців, а саме 12 листопада 2013 року позивач надав заяву про відмову від продовження роботи після зміни істотних умов праці.
Враховуючи відмову працівника продовжити роботу після зміни істотних умов, його було звільнено на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України.
Хронологія вказаних подій свідчить, що підприємством при вирішення вказаного питання було дотримано порядок звільнення працівника з підстав, визначених ч.6 ст. 36 КЗпП України.
При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано застосовано приписи ст. 64 ч.3 ГК України, згідно яких до повноважень власника або уповноваженого ним органу віднесено право визначати чисельність працівників, свою організаційну структуру і штатний розпис.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.
Зокрема, твердження апелянта про безпідставне зменшення відповідачем йому заробітної плати за вересень-листопад 2013 року згідно наказу №109 «Про зміну коефіцієнтів співвідношень розмірів мінімальних місячних окладів» від 11 вересня 2013 року є безпідставними, оскільки наказом №19 від 13 лютого 2014 року визнано наказ №109 таким, що діє з дати спливу 2-х місячного терміну з моменту ознайомлення працівників та здійснено підприємством перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 з 1 вересня 2013 року по дату звільнення у відповідності із раніше діючими коефіцієнтами.
Інше посилання на неналежне оформлення позивачем його трудової книжки при звільненні, колегія суддів не бере до уваги, оскільки питання оформлення трудової книжки, в тому числі правильність внесених до неї записів, не було предметом розгляду в суді першої інстанції .
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 9 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.
Судді:
З оригіналом згідно.