ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
06 жовтня 2014 року № 826/11642/14
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві
про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд:
- скасувати рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві від 29 липня 2014 року № 14771136 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;
- зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві вчинити необхідні дії щодо державної реєстрації права власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1, на підставі заяви ОСОБА_1 від 16 червня 2014 року за реєстраційним № 7018580 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;
- зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві подати у встановлений судом строк звіт про виконання даного судового рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/11642/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судове засідання на 20 серпня 2014 року.
При цьому, вищезазначеною ухвалою витребувано у відповідача завірені належним чином копії матеріалів спірної реєстраційної справи.
22 вересня 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшли заперечення на адміністративний позов разом із копіями матеріалів реєстраційної справи.
Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2, діючи в інтересах позивача, на підставі довіреності від 13 березня 2014 року, звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві із заявою від 16 червня 2014 року за реєстраційним № 7018580 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на садовий будинок, що розташований в садовому товариству «Трикотажник» (Дарницький район) по АДРЕСА_1.
Згідно переліку документів, зазначених в картці прийому заяви № 13787816 представником позивача додано наступні документи:
копія паспорту громадянина України та копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ідентифікаційного номера;
копія довіреності, серія і номер: 296, видана 13.03.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3;
державний акт на право власності на земельну ділянку, та його копія від 15 квітня 2004 року, видавник: Головне управління земельних ресурсів Виконавчий орган Київської міської ради( Київської міської державної адміністрації);
довідка, серія та номер: 7, видана Садовим Товариством «Трикотажник» 11 червня 2014 року;
декларація про готовність об'єкта до експлуатації га її копія, серія та номер: КВ 180141430696, виданий 23 квітня 2014 року, видавник: Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві;
технічний паспорт та його копія, серія та номер: б/н, виданий 27 квітня 2014 року, видавник: ТОВ «Техінвентаризація»;
довідка та її копія, серія та номер: 106865 (СЬ-2()14), виданий 27 травня 2014 року, видавник: ТОВ «Техінвентаризація»;
рішення, серія та номер: 9, видане Садовим Товариством «Трикотажник» 11 червня 2014 року.
25 червня 2014 року Державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Кендзьора Вікторія Ярославівна винесла рішення № 14040789 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв'язку з тим, що позивачем не подані усі необхідні документи. А саме, зі змісту рішення вбачається, що підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжем, стало неподання заявником наступних документів: затвердженого загальними зборами кооперативу списку членів кооперативу; довідки житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу про членство в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі; присвоєння поштової адреси будинками садибного гину, індивідуальним дачним та садовим будинкам, що здійснюється шляхом видання розпорядження відповідної районної адміністрації в місті Києві державної адміністрації (відповідно до розпорядження № 1094 від 25 червня 2011 року Виконавчий орган Київської Міської ради (Київська міська державна адміністрація), або Статут СТ «Трикотажник» в якому зазначено повноваження голови кооперативу щодо присвоєння поштових адрес садовим будинкам.
Як зазначено позивачем у адміністративному позові та підтверджується матеріалами реєстраційної справи, рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 14040789 від 25 червня 2014 року отримано позивачем 01 липня 2014 року.
Листом від 07 липня 2014 року позивачем надано пояснення з приводу встановлених державним реєстратором обставин, які зумовили зупинення розгляду заяви.
На підставі викладеного, рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Кендзьора В.Я. від 29 липня 2014 року № 14771136, у зв'язку з ненаданням затребуваних документів, відмовлено ОСОБА_1 у державній реєстрації права власності на садовий будинок з реєстраційним номером що розташований: АДРЕСА_1.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач зазначає, що державний реєстратор відмовляючи у проведенні реєстраційних дій не міг посилатись на пункт 50 Порядку № 868, оскільки садове товариство за своєю організаційно-правовою формою не є кооперативом. Також, зазначено, що у спірному рішенні державним реєстратором не повідомлено про існування недоліків у складанні документів, поданих на розгляд реєстратора для проведення реєстраційних дій.
Вирішуючи адміністративну справу, суд не погоджується із позовними вимогами та зазначає наступне.
Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Відповідно до статті 16 цього Закону заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.
Якщо об'єкт нерухомого майна розміщений у межах території, на якій діють два і більше органів державної реєстрації прав, заява про державну реєстрацію прав подається до одного з таких органів на вибір заявника.
Заява про державну реєстрацію прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, який вчиняє таку дію.
Відповідно до частини 3 цієї статті разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.
У разі подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подаються оригінали електронних документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, або електронні копії оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, виготовлені шляхом сканування таких документів у паперовій формі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі по тексту Порядок № 868), який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Відповідно до пункту 15 цього Порядку № 868 під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Пункт 16 Порядку № 868 встановлює, що у разі подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав, не в повному обсязі державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.
Судом встановлено, що 25 червня 2014 року Державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Кендзьора Вікторія Ярославівна винесла рішення № 14040789 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв'язку з тим, що позивачем не подані усі необхідні документи, що узгоджується із приписами пункту 16 Порядку № 868, а тому посилання позивача на незаконність дій державного реєстратора щодо рекомендації про усунення обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення, є необґрунтованими.
Матеріали справи не місять доказів оскарження в судовому або адміністративному порядку вищезазначеного рішення.
На виконання рішення від 25 червня 2014 року про зупинення розгляду заяви, позивачем листом від 07 липня 2014 року надано пояснення з приводу встановлених державним реєстратором обставин, які зумовили зупинення розгляду заяви, зазначено наступне:
- заявник не має законних підстав вимагати від садівничого товариства повний список членів товариства, оскільки зазначений список містить персональні дані;
- на думку позивача вимога про надання документу, що підтверджує членство в товаристві та внесенні пайового внеску в повному обсязі є безпідставною, оскільки позивач звернувся із заявою про реєстрацію права власності на садовий будинок, а не на квартиру в багатоповерховому будинку житлово-будівельного кооперативу чи гаражний бокс гаражно-будівельного кооперативу;
- належним доказом членства у садівничого кооперативу позивач вважає довідку, з якої вбачається необхідна інформація;
- вимога щодо надання державному реєстратору статуту товариства в якому зазначено повноваження голови товариства щодо присвоєння адрес садовим будинкам не передбачені чинним законодавством.
Матеріали справи містять копію облікової справи № 7018580 (м. Київ, «Трикотажник», садове товариство), АДРЕСА_1, згідно якої позивачем при зверненні до реєстратора із заявою про реєстрацію права власності на садовий будинок, що розташований в садовому товариству «Трикотажник» (Дарницький район) по АДРЕСА_1 додано рішення Правління СТ «Трикотажник» від 11 червня 2014 року № 9.
Відповідач зазначає, що під час здійснення перевірки відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, державним реєстратором встановлено невідповідність поданих документів вимогам, визначеним наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квітня 2003 року № 55, чинного з 01 вересня 2003 року (наказ від 05 липня 2003 року № 118), яким встановлено вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, а саме:
- в супереч пункту 4.4. ДСТУ 4163-2003 довідка, видана Садовим товариством Трикотажник» видана 11 червня 2014 року не містить заголовку до тексту документа;
- в супереч пункту 5.23 ДСТУ 4163-2003 довідка від 11 червня 2014 року та рішення про присвоєння адреси підписані без зазначення особи, яка його підписала і прізвища, що позбавляє можливості встановити особу, яка їх посвідчила.
Суд погоджується із такими доводами відповідача та зазначає, що рішення Правління СТ «Трикотажник» від 11 червня 2014 року № 9 про присвоєння адреси не містить тексту рішення, інформації про особу, яка підписала рішення - тобто інформація про голову правління - відсутня. Відтак, такий документ складений не належним чином і не може братись як доказ присвоєння адреси будинку.
Відповідно до пункту 50 Порядку № 868 у разі коли завершення будівництвом об'єкта містобудування та державна реєстрація прав на такий об'єкт, збудований у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, здійснюється після 1 січня 2013 р., відповідний кооператив після прийняття такого об'єкта в експлуатацію подає:
документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані);
документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;
документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадку, коли в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна його адреса не змінилася);
затверджений загальними зборами кооперативу список членів кооперативу.
Судом встановлено, що у відповідності до приписів пункту 50 Порядку № 868 державним реєстратором витребувано документи на підтвердження прийняття об'єкта в експлуатацію, які включають в себе наступні документи: затверджений загальними зборами кооперативу список членів кооперативу; довідку житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу про членство в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі; присвоєння поштової адреси будинками садибного гину, індивідуальним дачним та садовим будинкам, що здійснюється шляхом видання розпорядження відповідної районної адміністрації в місті Києві державної адміністрації (відповідно до розпорядження № 1094 від 25 червня 2011 року Виконавчий орган Київської Міської ради (Київська міська державна адміністрація), або Статут СТ «Трикотажник» в якому зазначено повноваження голови кооперативу щодо присвоєння поштових адрес садовим будинкам.
Відхиляються судом посилання позивача незаконність застосування до заявника приписів пункту 50 Порядку № 868, оскільки садове товариство за своєю організаційно-правовою формою не є кооперативом з огляду на наступне.
З практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції садове товариство - добровільне громадське об'єднання, яке створюється для організації колективного саду, підлягає реєстрації в органах державної влади і має статус юридичної особи, користується правами і виконує обов'язки, пов'язані з його діяльністю, і має самостійний баланс.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про кооператив» кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
Стаття 3 Закону України «Про кооператив» визначає, що метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.
Основними завданнями кооперації є: підвищення життєвого рівня членів кооперативів, захист їх майнових інтересів і соціальних прав; створення системи економічної і соціальної самодопомоги населення та суб'єктів господарювання; залучення у виробництво товарів, робіт, послуг, додаткових трудових ресурсів, підвищення трудової і соціальної активності населення; створення і розвиток інфраструктури, необхідної для провадження господарської та іншої діяльності кооперативів з метою зростання матеріального добробуту їх членів та задоволення потреб у товарах і послугах; сприяння сталому розвитку та становленню засад демократичного розвитку суспільства.
Суд наголошує, що у судовому засіданні представником позивача не надано Статуту Садового товариства «Трикотажник» на підтвердження або спростування позиції відповідача.
Відтак, з урахуванням аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку, що садове товариство є ніщо інше як обслуговуючий кооператив, поняття, цілі та завдання якого визначені статтями 1, 3 Закону України «Про кооперацію».
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем обґрунтовано прийнято рішення від 25 червня 2014 року № 14040789 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв'язку з тим, що позивачем не подані усі необхідні документи.
Як встановлено у судовому засіданні, не спростовано представником позивача та відповідача, у встановлений державним реєстратором строк, заявником не усунуто недоліки заяви, а саме не надано документів, перелік яких зазначений в рішення від 25 червня 2014 року № 14040789 та узгоджується із приписами пункту 50 Порядку № 868, а тому рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві від 29 липня 2014 року № 14771136 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є обґрунтованим.
З урахуванням викладеного, позовна вимога про скасування рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві від 29 липня 2014 року № 14771136 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень не підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача вчинити необхідні дії щодо державної реєстрації права власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1, на підставі заяви ОСОБА_1 від 16.06.2014 за реєстраційним №7018580 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень суд зазначає наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, внесення записів до Державного реєстру прав, є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу, в даному випадку - органів державної реєстрації прав.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Судом вже зазначалось, що рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві від 29 липня 2014 року № 14771136 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є обґрунтованим.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, а тому зазначена позовна вимога розцінюється Окружним адміністративним судом м. Києва саме як втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому, на думку суду, задоволена бути не може.
При цьому, з урахуванням результату розгляду справи, вимога про зобов'язання Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві подати у встановлений судом строк звіт про виконання даного судового рішення також не підлягає задоволенню.
Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість спірного рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи за межі позовних вимог та з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник