ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
06 жовтня 2014 року 11:01 № 826/13842/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засіданні Непомнящій О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Київської міської ради
про визнання протиправними дій, зобо'язати вчинити дії
10 вересня 2014 (відповідно до відмітки служби діловодства суду) ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо порушення процедури розгляду клопотання ОСОБА_2 про виділення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 0,10 га в межах міста Києва;
- зобов'язати відповідача розглянути подане клопотання ОСОБА_2 про виділення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 0,10 га в межах міста Києва відповідно до законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 24 вересня 2014 року, яке відкладалось на 06 жовтня 2014 року.
У судовому засіданні 06 жовтня 2014 року представник позивача підтримав адміністративний позов в повному обсязі та зазначив, що вважає відповідь Департаменту земельних ресурсів України, надану за дорученням Київської міської ради неаргументованою та такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, мотивуючи позовні вимоги тим, що клопотання повинно бути винесено на розгляд сесії Київської міської ради, за наслідками розгляду якого приймається рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивована відмова у його наданні.
Представник відповідача у судовому засіданні 06 жовтня 2014 року заперечив проти адміністративного позову в повному обсязі, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Матеріали справи підтверджують, що у травні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до Київської міської ради із заявою, в якій просила надати земельну ділянку у власність площею 0,10 га на території Київської міської ради із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
До вказаної заяви позивач додав копії наступних документів: копія паспорта та ідентифікаційного коду; графічних матеріалів; копія довіреності.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за дорученням Київської міської ради листом від 25 червня 2014 року № 057026-08/А-1069-2737 позивача повідомлено про те, що клопотання не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України, а саме відсутні графічні матеріали із зазначеною :конкретною земельною ділянкою.
Позивач вважає відповідь Департаменту земельних ресурсів України, надану за дорученням Київської міської ради неаргументованою та такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, мотивуючи позовні вимоги тим, що клопотання повинно бути винесено на розгляд сесії Київської міської ради, за наслідками розгляду якого приймається рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивована відмова у його наданні.
Порядок набуття та реалізації права на землю громадянами встановлений у розділі IV Земельного кодексу України.
Так, відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Виходячи з наведених правових норм вбачається, що право отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, може бути реалізовано громадянами у встановленому законом порядку, зокрема необхідним є подання відповідного клопотання, у якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, додавши до нього графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та інші документи, визначені Земельним кодексом України.
Як свідчить зміст клопотання від 21 травня 2014 року, позивач просить надати земельну ділянку у власність площею 0,10 га на території Київської міської ради із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Втім, як встановлено судом, графічні матеріали, які додані до клопотання, не містять бажаного місця розташування та розміру земельної ділянки, а відображено частково карту міста Києва та Київської області.
Позивачем як у клопотанні так і в позовній заяві не зазначено бажаного місця розташування та розміру земельної ділянки.
Суд звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено обов'язку органу місцевого самоврядування самостійно здійснювати пошук земельної ділянки в межах міста Києва за відсутності погодження заявника.
Водночас, орган місцевого самоврядування, який розглядає клопотання, повинен встановити відповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як встановлено судом вище, графічні матеріали не містять конкретно визначеного бажаного місця розташування земельної ділянки, що унеможливлює розгляд відповідного клопотання, враховуючи відсутність можливості відповідача встановити наявність чи відсутність підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні.
Таким чином, наведене свідчить, що клопотання позивача та склад доданих до нього документів не відповідає вимогам частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, а тому на думку суду, позивачем не дотримано встановленого Законом порядку для реалізації права на погодження місця розташування земельної ділянки та одержання дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Водночас, необґрунтованими є посилання відповідача на невідповідність клопотання вимогам Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 лютого 2013 року №63/9120, оскільки визначений у ньому перелік документів, які додаються до клопотання про передачу безоплатно у власність земельної ділянки не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України, якою у свою чергу забороняється вимагати додаткові матеріали та документи.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року у справі № 826/20042/13-а.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що дії відповідача під час розгляду клопотання є обґрунтованими, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, дії відповідача відповідають вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в свою чергу позивач не довів суду обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник