Хотинський районний суд Чернівецької області
Справа № 724/4/14-к
Провадження № 1-кп/724/23/14
08 жовтня 2014 року м.Хотин
Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
за участю прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченого: ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
потерпілого: ОСОБА_7
представника потерпілого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хотин кримінальне провадження, що зареєстроване у ЄРДР за № 12013270160000655 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , освіта повна загальна середня , не працюючого, на утриманні має 1-ну неповнолітню дитину, раніше не судимого.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця с.Стальнівці Новоселицького району Чернівецької області мешканця АДРЕСА_2 , освіта повна загальна середня, не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше не судимого.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -
30.10.2013 року близько 13 години ОСОБА_7 , прийшов до господарства своєї колишньої співмешканки ОСОБА_9 , за адресою АДРЕСА_2 де між останніми виникла суперечка на ґрунті тривалих неприязних відносин. В подальшому на подвір'я господарства прийшов ОСОБА_5 , та на ґрунті неприязних відносин також вчинив із ОСОБА_7 суперечку. Під час сварки ОСОБА_10 , знаходячись біля входу в сарай маючи в руках металеву трубу довжиною біля одного метра, з метою нанесення тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_7 один удар по спині даним предметом, чим заподіяв ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження.
Крім того, 30.10.2013 року близько 14 години на одній із вулиць с. Клішківці Хотинського району біля старої бані , на ґрунті неприязних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виник конфлікт в ході якого ОСОБА_4 наніс ОСОБА_7 три удари кулаком правої руки в область обличчя справа. Внаслідок своїх протиправних дій ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та пояснив, що дійсно 30.10.2013 року він наніс ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження на вулиці с.Клішківці. Так як в нього на утриманні перебуває неповнолітня дитина, якій 2 роки та 11 місяців та він не позбавлений батьківських прав, просив, застосувати відносно нього п. "в" ст.1 Закон України «Про амністію у 2014 році» та звільнити від покарання.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та пояснив, що тілесних ушкоджень ОСОБА_7 не спричиняв, а тільки витягував його за руки із приміщення сараю, внаслідок чого останній не втримався на ногах та впав обличчям до землі на металеві предмети, які до цього повиносив із приміщення сараю, та застосував насильство до ОСОБА_7 , а саме коли той лежав на землі в господарстві ОСОБА_9 він його утримував та притискав. ОСОБА_5 показав, що він в руках дійсно мав металеву трубу, про те не бив ОСОБА_7 . Так як в нього на утриманні перебуває мати якій виповнилось 80 років, просив, застосувати відносно нього Закон України «Про амністію у 2014 році» та звільнити від покарання.
Крім повного визнання вини ОСОБА_4 , його вина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Також не дивлячись на не визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_5 , його вина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
З показів потерпілого ОСОБА_7 в судовому засіданні підтверджується, що дійсно 30.10.2013 року близько 13-00 години до господарства ОСОБА_9 приїхав ОСОБА_5 , він в свою чергу в цей час знаходився в приміщенні сараю, та надалі ОСОБА_5 його витягувати із приміщення сараю. В подальшому коли ОСОБА_10 витягнув його із приміщення сараю, він наніс йому один удар металевим предметом (трубою) довжиною біля 1-го метра який тримав в правій руці наніс йому один удар по спині, від якого він впав на землю, та в подальшому ОСОБА_5 утримував його на землі. Також показами потерпілого підтверджується факт нанесення ОСОБА_4 трьох ударів кулаком правої руки в праву частину обличчя потерпілого на вулиці в с.Клішківці (біля старої бані) близько 14 - 00 години 30.10.2013 року.
Показами свідка ОСОБА_11 підтверджується, що 30.10.2013 року ОСОБА_7 поїхав з ОСОБА_12 та ним в с.Клішківці до господарства ОСОБА_9 , для того щоб ОСОБА_7 забрав свої речі. В господарстві у ОСОБА_9 між нею та ОСОБА_7 виникла сварка, під час якої ОСОБА_9 зателефонувала своєму співмешканцю ОСОБА_5 , який приїхав близько 13 - 00 години та наніс удар метелавим предметом схожим на прут чи трубу ОСОБА_7 по спині від ударів він упав.
Показами свідка ОСОБА_13 підтверджується, що 30.10.2013 року був конфлікт між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .
З показів в судовому засіданні свідка ОСОБА_14 вбачається, що 30 жовтня 2013 року ОСОБА_7 знаходився в с.Клішківці з тілесними ушкодженнями.
Крім того, свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показала, що дійсно 30.10.2013 року протягом всього дні вона знаходилась вдома та неподалік її господарства розташоване господарство ОСОБА_9 і вона бачила, що в господарстві ОСОБА_9 біля сараю був конфлікт між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні дала покази, що її господарство розташоване по сусідству з господарством ОСОБА_9 та 30.10.2013 року вона разом із своїм чоловіком перебували вдома, поралась по господарству ібачила, що в господарстві ОСОБА_9 відбувався конфлікт між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .
Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні показав , що його господарство розташоване по сусідству з господарством ОСОБА_9 та 30.10.2013 року він разом із своєю дружиною перебував біля господарства ОСОБА_9 та бачив, що в господарстві останньої виник конфлікт між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , бачив як ОСОБА_5 , підійшовши до забору з металевою трубою, довжиною біля 1 метра агресивно ударив нею по забору в його сторону.
Показами свідка ОСОБА_18 підтверджується, що 30.10.2013 року ОСОБА_7 , приїхав до господарства його мами ОСОБА_9 , де був і співмешканець ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . З його показів вбачається, що ОСОБА_5 примусово із застосуванням насильства утримував ОСОБА_7 на землі.
З показів свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні вбачається, що 30.10.2013 року близько 13 години до її господарства приїхав ОСОБА_7 , та між нею та останнім була суперечка, в подальшому через 30 хвилин під'їхав її син ОСОБА_18 та її співмешканець ОСОБА_5 . В ході даної суперечки ОСОБА_7 впав на землю та її син намагався зав'язати останньому ноги, а ОСОБА_5 прижимав ОСОБА_7 своїм тілом до землі, вона теж допомагала утримувати в цей час ОСОБА_7 . Підтвердила той факт, що у ОСОБА_5 в руці була металева труба, однак удари він нею не наносив.
Протоколом проведення слідчого експерименту від 23.12.2013 року, під час якого ОСОБА_7 показав яким чином ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спричинили йому тілесні ушкодження, підтверджується факт заподіяння обвинуваченими легких тілесних ушкоджень в часі, місці та сбособі вказаному в обвинувальному акті та вироку суду.
Висновком експерта № 215 екс-Н, додатковим висновком експерта № 230 екс-Н та висновком комісійної судово - медичної експертизи № 071 було підтверджено факт отримання ОСОБА_7 тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, як такі, що призвели до тривалого розладу здоров'я та, що виявлене ушкодження у вигляді синці обличчя, тулуба, шиї, та нижніх кінцівок, крім синців у гр. ОСОБА_7 , було описано також струс головного мозку. Локалізація синців, які мали місце на тілі гр. ОСОБА_7 на момент надходження на стаціонарне лікування в Хотинську центральну районну лікарню, була наведена в записі лікаря приймального покою. З огляду на опис нашкірних ушкоджень на тілі підекспертного, механізм виникнення вищевказаних ушкоджень та визначення слідоутворюючих характеристик травмуючих агентів, тілесні ушкодження могли бути заподіяні дією тупих твердих предметів. Згідно даних медичних документів гр. ОСОБА_7 на протязі тривалого часу хворіє на «Розсіяний енцефаломієліт в стадії загострення. Глибокий парез ніг. Помірна мозочкова атаксія». Зважаючи на особливості перебігу наявної у гр. ОСОБА_7 неврологічної патології, не вбачається прямого причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я ОСОБА_7 та нанесенням йому тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , яке мало місце 30 жовтня 2013 року.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачених, потерпілого, свідків і дослідивши матеріали кримінальної справи, характеризуючі дані відносно ОСОБА_5 , прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.
Не визнання своєї провини обвинуваченим ОСОБА_5 , суд розцінює як спосіб захисту та небажання нести відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, що підтверджується поведінкою ОСОБА_5 в судовому засіданні, виступом в судових дебатах під час яких ОСОБА_5 повідомив, що своїми діями 30.10.2013 року він захищав свою сім'ю від ОСОБА_7 , а також доказами дослідженими в судовому засіданні.
Показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_18 щодо того, що ОСОБА_5 не наносив удари металевою трубою потерпілому ОСОБА_7 по спині, спростовуються показами інших свідків, потерпілого, висновками експертиз та іншими матеріалами справи, а тому суд не бере до уваги покази цих осіб в цій частині, зважаючи на той факт, що ОСОБА_9 та ОСОБА_5 є співмешканцями та перебувають фактично у шлюбних відносинах, ОСОБА_18 є сином ОСОБА_9 , вони обидва перебувають в неприєзних відносинах з ОСОБА_7 , покази цих свідків з приводу подій 30.10.2013 року містять між собою розбіжності, а тому суд критично ставиться до цих показів в частині незаподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень потерпілому за допомогою металевої труби.
Таким чином, оцінюючи зібрані та досліджені по кримінальному провадженню докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачених, потерпілого , свідків і дослідивши матеріали кримінальної справи, характеризуючі дані відносно ОСОБА_4 , прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.
Так судом встановлено, що дії ОСОБА_4 були спрямовані на нанесення умисного легкої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Вказані фактичні обставини були визнані обвинуваченим ОСОБА_4 в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Судом встановлено, що дії ОСОБА_5 були спрямовані на нанесення умисного легкої тяжкості тілесне ушкодження. Вказані фактичні обставини були встановлені в судовому засіданні.
Дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України , як умисне легке тілесне ушкодження.
Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.
Враховуючи вищевказане, з урахуванням особи винного, його фізичного стану, обставин справи, суд вважає за можливе, за цей злочин ОСОБА_5 призначити покарання у вигляді громадських робіт.
Суд вважає, що вказане покарання буде достатнім і необхідним для виправлення особи та недопущення ним в подальшому вчинення кримінальних правопорушень.
Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України , як умисне легке тілесне ушкодження, щоспричинило короткочасний розлад здоров'ю.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин які обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
Враховуючи вищевказане, помякчуючі обставини, з урахуванням особи винних, його фізичного стану, обставин справи, суд вважає за можливе, за цей злочин призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді громадських робіт.
Суд вважає, що вказане покарання буде достатнім і необхідним для виправлення особи та недопущення ним в подальшому вчинення кримінальних правопорушень
Крім того, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , заявив клопотання про звільнення його від відбування покарання відповідно до Закону України "Про амністію у 2014 році", оскільки в нього на утриманні перебуває неповнолітня дитині у віці 2 роки та 11 місяців.
Прокурор щодо заявленого обвинуваченим клопотання заперечень не має, вважає, що воно може бути задоволене.
Потерпілий заперечив щодо застосування Закону України "Про амністію у 2014 році", щодо ОСОБА_4 .
Представник потерпілого ОСОБА_8 - заперечив щодо застосування Закону України "Про амністію у 2014 році", щодо ОСОБА_4 .
Відповідно до ст. 85 КК України на підставі закону про амністію або акту про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань. Ст. 86 КК України передбачено, що амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.
Відповідно до вимог п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», який набрав чинності 19 квітня 2014 року, підлягають звільненню від відбування покарання особи, які засуджені за умисні злочини, що не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, які на день набрання чинності цим Законом є не позбавлені батьківських прав, які на мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами;
Згідно ст. 12 Закону України «Про амністію у 2014 році», його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до набрання ним чинності включно .
Судом встановлено, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення невеликої тяжкості до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році» і на день набрання цим Законом чинності (19 квітня 2014 року) має дитину якій не виповнилось вісімнадцять років і який не позбавлений батьківських прав відносно неї, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини від 24 жовтня 2011 року.
Таким чином, ОСОБА_4 відноситься до осіб, які підпадають під дію п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Обставини, передбачені ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році», які б виключали можливість застосування амністії до ОСОБА_4 , судом не встановлені.
Враховуючи, що ОСОБА_4 є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про амністію у 2014 році» у зв'язку з тим, що на день набрання чинності цим Законом він має дитину якій не виповнилось вісімнадцять років і не позбавлений батьківських прав відносно неї, кримінальне правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується не є тяжким або особливо тяжким, а також те, що Закон України «Про амністію у 2014 році» поліпшує становище обвинуваченого, зокрема, передбачає звільнення його від призначеного покарання, суд вважає необхідним клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про його звільнення від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» задовольнити.
До суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 , про звільнення його від відбування покарання відповідно до Закону України "Про амністію у 2014 році", оскільки в нього на утриманні перебуває мати , яка досягла 80 - ти річного віку.
Прокурор щодо заявленого обвинуваченим клопотання заперечень не має, вважає, що воно може бути задоволене.
Потерпілий заперечив щодо застосування Закону України "Про амністію у 2014 році", щодо ОСОБА_5 , оскільки в його матері є діти які є працездатними.
Представник потерпілого ОСОБА_8 - заперечив щодо застосування Закону України "Про амністію у 2014 році", щодо ОСОБА_5 .
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 підтримав клопотання ОСОБА_5 .
Судом встановлено, що мати обвинуваченого ОСОБА_5 має ще двоє дітей, одна із сестер обвинуваченого є працездатною, що підтвердив ОСОБА_5 в судовому засіданні.
Відповідно до п. "є" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" осіб, який набрав чинності 19 квітня 2014 року, підлягають звільненню від відбування покарання особи, які засуджені за умисні злочини, що не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, які на день набрання чинності цим Законом які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.
На підставі вищевикладеного суд прийшов до висновку, що в клопотанні ОСОБА_5 про звільнення його від покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2014 році" слід відмовити.
Процесуальних витрат не має.
Речовий доказ металева труба, яка зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Хотинського РВ УМВС України в Чернівецькій області (а.с. 91) - слід знищити.
ОСОБА_7 звернувся з цивільним позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди, та моральної шкоди завданої ушкодженням здоров'я внаслідок злочину. Відповідно до якого просив стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 солідарно на його користь майнову шкоду в сумі 850, 00 грн. та моральну шкоду в сумі 20000 грн., завдану йому ушкодженням здоров'я під час скоєння злочину.
Прокурор не заперечив щодо задоволення цивільного позову.
Представник позивача та позивач підтримав цивільний позов.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_5 цивільний позов не визнали, оскільки ОСОБА_5 не визнає своєї вини у вчиненні злочину.
Обвинувачений ОСОБА_4 , цивільний позов визнав в частині стягнення з нього матеріальної шкоди та заперечив проти визнання позову в частині стягнення моральної шкоди у зв'язку із відсутністю в нього коштів.
Суд вважає, що даний цивільний позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 суми заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 850 грн., оскільки вимоги позивача в цієї частині позову є обґрунтованими та доведеними, провина обвинувачених що до спричинення ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень, є доведеною.
Розмір заподіяної позивачу моральної шкоди суд визначає, враховуючи характер вчиненого обвинуваченими злочину, глибину моральних страждань позивача, те що йому було завдано фізичних страждань внаслідок вчинення умисних легких тісних ушкоджень, що призвело короткочасного розладу здоров'я, ступінь вини обвинувачених, а також те що згідно висновку експертизи вбачається, що гр. ОСОБА_7 на протязі тривалого часу хворіє на «Розсіяний енцефаломієліт в стадії загострення. Глибокий парез ніг. Помірна мозочкова атаксія». Зважаючи на особливості перебігу наявної у гр. ОСОБА_7 неврологічної патології, комісія експертів не вбачає прямого причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я підекспертного та нанесенням йому тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , яке мало місце 30 жовтня 2013 року також враховуючи принцип моральності та справедливості, суд вирішив, цивільний позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 суми заподіяної моральної шкоди в розмірі 4000 грн. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє.
Відповідно до ст. 1190 ЦК України відшкодування шкоди, завданої спільно кількома особами. Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
На підставі наведеного, керуючись п. "в" та п. "є" ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2014 році», ст.ст. 370, 374, 376 КПК України, ст.ст. 1166, 1167, 1190 ЦК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 200 ( двісті) годин громадських робіт.
Звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у вигляді 200 ( двісті) годин громадських робіт призначених даним вироком суду, на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч.1 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 150 ( сто п'ятдесяти ) годин громадських робіт.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок злочину - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят ) гривень.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 4000 (чотири тисячі ) гривень.
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_7 в іншій частині відмовити.
Речовий доказ металева труба, яка зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Хотинського РВ УМВС України в Чернівецькій області - знищити.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Чернівецької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1